Варфоломій vs Гундяєв: гра Патріарших престолів, отруєння та чорний піар. Ексклюзив

Не так давно завершився офіційний візит Константинопольського Патріарха Варфоломія (Архондоніса) до Києва на урочистості з нагоди 30-річчя незалежності України. Офіційні представники України назвали цей візит історичним. В аеропорту Борисполя 20 серпня 2021 року Патріарха зустрічали прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, предстоятель Православної Церкви України митрополит Епіфаній (Думенко), низка високих українських чиновників та ієрархів. Дмитро Разумков висловив сподівання, що «приїзд Варфоломія активізує процес об’єднання українського суспільства», подякував за принципову позицію щодо територіальної цілісності України і поміркував про те, що «релігія є одним з тих базисів, навколо якого можна об’єднувати людей». При цьому Патріарх Константинопольський контакти з РПЦвУ передбачувано проігнорував. Адже особливого сенсу зустрічатися з цима товаришами, які живуть у паралельному світі просто-таки і не було. Подейкують, що колись їхнє керівництво мало не відправило його на той світ. Але про все по порядку.

РПЦ МП любить махати руками після бійки. Так от не дивно, що засудив поїздку Константинопольського патріарха і предстоятель організованої Йосипом Сталіним Російської Православної Церкви Патріарх Кирило (Гундяєв). Він назвав цю подію «гріховною і малооб’яснимою» та вилаяв Константинопольського патріарха за «співслужіння з розкольниками». Нічого більш розумного він вигадати не міг, все та ж сама стара фразеологія. Канонічна та вже визнана ПЦУ у нього все ще в «розкольниках», хоча по правді, розкольник та відщепенець лише він сам і вже давно. Варфоломій, втім, не послухав жодних докорів колишнього співробітника КДБ, а нині предстоятеля РПЦ. Як патріарх Константинопольський, перший серед рівних, він має свої права та зовсім не зобов’язаний слухатися якогось єпископа з дикої країни, на далеких задвірках і цивілізованого і християнського світу. Наприклад, на Чукотці колись ураганив такий собі Діомід (Дзюбан), а потім був позбавлений сану і ніхто тепер його і не пам’ятає.

Але повернемося в 2018 рік, коли і було прийнято рішення дарувати Україні Томос. Саме тоді Росія (в особі церкви і держави, які між собою давно злилися, як із жандармерією чи КДБ) готова була та буде на самі неможливі заходи, аж до фізичного усунення Константинопольського Патріарха Варфоломія. А знаючи російські методи боротьби з неугодними, не дивно, що вони отруїти (своїм фірмовим новачком) захотіли Патріарха Константинопольського Варфоломія, та й тиснути на членів його Синоду через підкупи і чорні піари пробували. Вони використовували всі мислимі і немислимі способи, щоб не дати Україні цієї автокефалії. Але не вийшло, ось і сидять вони в своїх лігвах та лікті кусають.

І не могло вийти. Адже Вселенський Патріарх є «першим по честі» в православному світі, але не має прямої адміністративної влади над іншими Помісними Православними Церквами. «Екстериторіальне» положення Патріарха у стародавньому Константинополі, де сьогодні залишилося не більше 2 тисяч православних, ставить його в положення арбітра, не залежного від влади будь-якої «православної» країни. Разом з тим, в юрисдикції Вселенського Патріархату знаходяться мільйони православних діаспори — в першу чергу, Америки та Західної Європи. Посилаючись на стародавні правила Вселенських соборів, Константинополь визнає тільки за собою право наділяти автокефалією (повною незалежністю) нові православні Церкви, в тому числі Українську. Вселенський Патріархат вважає незаконним захоплення Московським Патріархатом Київської митрополії у 1686 році.

Експрес-візит Гундяєва до Стамбула (серпень 2018 року) став відчайдушною, але запізнілою спробою призупинити процес відходу українських православних від Москви. Про те, що цей процес вийшов на фінішну пряму, Київ і Константинополь заявили ще в квітні 2018 року. Причому цілком офіційно. Спочатку Кремль та Данилов монастир з властивим їм постімперським снобізмом не сприйняли цю заяву всерйоз. У травні-червні робилися поїздки московських церковних дипломатів по грецьких та слов’янських Церквах, щоб якось налаштувати їх проти Константинополя. Лише в кінці липня, в ході святкування в Києві та Москві 1030-річчя Хрещення Русі, Кирило, якого довго водив за ніс брехливий «рішала» Іларіон (Алфєєв) усвідомив всю серйозність того, що відбувається.

Тож у серпні 2018 року відбулося відвідування начальника Головного управління з питань релігії ФСБ РФ Гундяєва до престолу Вселенського патріарха Варфоломія. У ж пішло 3 роки відтоді, до теперішнього візиту Його Святості до Києва. Але тоді була остання спроба зупинити Владику від видачі Україні Томосу на автокефалію. Саме тоді і відбулася та подія, яка стала лакмусовим папірцем відношення Путіна щодо Вселенського Патріархату.

Загалом, на зустріч Гундяєв прибув не сам, а у складі делегації РПЦ, хоча такий натовп і не передбачає відвертих розмов, формат був саме такий. Схоже, що відверті та довірчі бесіди не входили в плани Гундяєва, але виявилося, що разом з головним російським шаманом, до делегації входило якесь число співробітників Федеральної служби охорони. На хвилиночку, це саме той підрозділ, який забезпечує і особисту охорону самого Путіна. Якщо така охорона і належить Гундяєву, то досить дивно було спостерігати її на переговорах. Здавалося би, тілоохоронці повинні залишатися за дверима, оскільки дії відбувалися не в гей-борделі, або у шинку, а в резиденції Вселенського патріарха.

Але путінські охоронці не тільки охороняли, але вони чомусь і роздавали напої. На відео зустрічі і був зображений момент, коли один із співробітників ФСО роздає напої на таці. Першим він запропонував напої Гундяєву, а саме тут і трапилася катастрофа. Він подав йому тацю, Гундяєв потягнувся за склянкою, але як видно — не за тим стаканом, оскільки в момент, коли той заніс руку над підносом та вибрав стакан, зліва і знизу кадру раптом з’явилася рука, яка скерувала руку Гундяєва до іншого стакану. Тобто Вселенському Патріарху та його соратникам стало ясно, що кдбешники з охорони товариша Гундяєва намагалися підсунути отруєний напій Варфоломієві.

Патріарх Варфоломій проігнорував підозрілий «напій» від ФСО РФ, справедливо побоюючись отримати гіпер-дозу новачка, або чогось подібного.

Та й історичні прецеденти, як ми пам’ятаємо, були не тільки в дрімучому Ренесансі, але і в ХХ столітті. Адже вчитель Гундяєва, митрополит Никодим (Ротов) помер на руках Папи Іоанна-Павла Першого, випивши напій не з тієї склянки. А через кілька днів і сам понтифік спочив… З незрозумілих причин.

Отруїти Варфоломія не вдалося, але й інших цілей «високодуховні» московити не досягли. Вони намагалися домовитися про долю Української Православної Церкви, на яку претендували обидва патріархати. Причому Царгород по праву, а Москва лише по порожніх своїх амбіціях. Але якщо Константинополь у підсумку надав нам автокефалію, то Москва і нині збирається міцно тримати Україну в своїх обіймах, скорочуючи навіть ті елементи автономії своєї багатостраждальної структури (тобто РПЦвУ) в нашій країні, які були надані їй у 1990 році. Бо без данини з цих «отар» Гундяєву давно не вижити — за ці роки розорився навіть його банк «Пересвєт», а росіяни замість РПЦ ходять на Youtube Навального.

За підсумками зустрічі патріархів двох Римів (другого і «третього») представники церкви, які виступають з підтримкою української позиції, заявили — рішення про Томос ухвалено, а главу РПЦ поставили перед доконаним фактом. Цікаво й те, що в короткому та малоінформативному прес-релізі Константинопольського Патріархату за підсумками зустрічі Варфоломій іменується «Святішим Патріархом», а Гундяєв— менш почесним «Блаженнішим». У цьому контексті, схоже, стає зрозумілим, чому російська делегація навіть не залишилася на запланований в кварталі Фанар обід, хоча російські ієрархи люблять за трапезою обговорити різні свої справи та знають толк в хорошій і смачній їжі, яку їхня жебраюча паства навіть не пробувала. Але цього разу гундяєвська гоп-компанія відразу ж вирушила в аеропорт — до святкового банкету дуже далеко, ще не вечір. Та й святкувати було нічого. А каятися у своїй порожній гординьці вони так і не навчилися.

Після того, як вони покотили в свій Мордор, архієпископ Даниїл (Зелінський) офіційно повідомив Генконсулу України в Стамбулі, що розтиражована в українських ЗМІ інформація щодо отруєння Патріарха Варфоломія не є достовірною. Але всі прекрасно розуміли, що в даному випадку, це просто дипломатична гра, адже треба було банально пом’якшити ситуацію і не розпалювати ворога на нові провокації.

Ті, хто не втратив критичністі розуму, давно вже в курсі того, що на Росії сьогодні при владі професійні отруйники. Андрій Костянтинович Луговий, який виконав успішно своє полонієве завдання, стає депутатом Держдуми. Отруєний Юрій Щекочихін більше не проводить розслідування злочинів влади. Отруєна Анна Політковська (уроджена Мазепа, етнічна українка) не доїхала до Беслана, а потім і зовсім була вбита саме на день народження Путіна. Володимира Кара-Мурзу молодшого труїли тричі, він вижив дивом. Отруєння Скрипалів у столиці Великобританії було сприйнято як акт державної агресії з боку Росії. Про Навального дізнався весь світ.

Спроба ж отруїти Варфоломія відбулася три роки тому. Але московити, ясна річ, не вгамувалися. Якщо не труїти новачком, то можна отруїти словом брехливим. Цим і зайнялися тепер (через 3 роки) російські міністри. «Російська православна церква відчуває сильний тиск з боку деяких країн Заходу, зокрема, США». Про це заявив Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров (Калантаров) під час зустрічі з громадськими діячами в музеї-панорамі «Сталінградська битва». А за словами Лаврова, вкрай шкідливу роль в цьому відіграє Патріарх Константинопольський Варфоломій, який спробував розколоти Українську Православну Церкву.

«Такі спроби зараз спостерігаються і щодо Білорусії, і щодо країн Середземномор’я, зокрема Сирії, Лівану, і на Балканах, де Сербська православна церква піддається дуже потужним атакам», — такі «осяяння» Лаврова. Міністр нагадав, що МЗС Росії тісно співпрацює з Російською Православною Церквою, яка має свої парафії в багатьох країнах. «Вона відчуває зараз сильний тиск з боку ряду західних держав, перш за все США, які поставили собі за мету, намірилися розвалити, зруйнувати єдність світового православ’я», — резюмував Лавров.

Церковні громади в Північній Македонії і Чорногорії, які знаходяться в підпорядкуванні Белградського патріархату, відомого своїми промосковським позиціями, надихнулися українським прикладом та вирішили домагатися своїх законних автокефалій. Влада цих країн вже зверталася до Патріарха Варфоломія з проханням дарувати законну та канонічну автокефалію Чорногорської і Північно-Македонської православним церквам. Само собою, Москва втратить свої позиції на Балканах, ось і Лавров біснується.

Але не тільки він. Відомий наближений Гундяєва, його друг (а може бути, і щось інше), глава церковного МЗС, митрополит Волоколамський Іларіон (Алфєєв) виступив в ефірі телеканалу «Росія 24». За його словами, Патріарху Варфоломію нібито довелося скористатися чорним входом до храму.

Але дозвольте, про що це? Адже його запросили президент незалежної країни та голова помісної канонічної церкви. Алфєєв нагадав, що даний візит був здійснений на запрошення української влади і, звичайно, так званих «розкольників». Брехати, товаришу Алфєєв, то ж треба вміти, але як ми бачимо, і Гундяєв і Алфєєв тільки повторюють старі шаблони, не видають при цьому нічого ні нового, не тим більше креативного. Краще би він як колись у Бірмінгемі, де навчався за кошти НАТО, музику писав би, хоча і там теж мало оригінального. Але на цьому він не зупинився і знову запустив свою заїжджену платівку. Адже тепер уже і дітей, хрещених у Православній Церкві України (ПЦУ), потрібно хрестити заново. Про це заявив голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків (ВЗЦЗ) Московського Патріархату митрополит Волоколамський Іларіон (Алфєєв) в ефірі передачі «Церква і мир». Ось так … тільки у нещасних московських розкольників, які відпали від світового Православ’я, є прямо доступ до небесної канцелярії. Взагалі не Середньовіччя на дворі, а гебісти Гундяєв і Алфєєв мабуть, так і не вийшли з епохи кривавого тирана Івана Грозного, то й не дивно, вони схиляються перед іншими тиранами, не менш, якщо не більш кривавими, перед Сталіним та Путіним.

Але московити не вгамовуються, підключають і своїх шпигунів-аналітиків. І ось… 15 вересня о 15 годині відділ по взаємодії з Російською Православною Церквою Інституту країн СНД спільно з Союзом православних громадян проводить Круглий стіл «вплив підсумків візиту Патріарха Варфоломія до Києва на суспільно — політичну, передвиборчу ситуацію в Росії». До участі в круглому столі запрошені відомі священно-служителі та лідери православних громадських організацій.

Даний Круглий стіл — це свого роду вершина айсберга. А решта (тобто нові провокації) будуть замислюватися в кулуарах. Тобто ясно, що Мордор не вгамовується, а Києву та Царгороду потрібно готуватися до нових наїздів Орди.

А на завершення поговоримо про справи більш мирні. Відомо, що піклування Варфоломія про паству не обмежується тільки коментарем Євангелія. Так, Константинопольський Патріарх вельми категорично висловився з приводу триваючої в Греції та інших європейських країнах вакцинації від коронавірусу, заявивши, що відмові від вакцинації немає виправдання. «Це абсолютно нерозумно і неправильно, що деякі люди бояться зробити щеплення. Немає розумного виправдання цьому. Я знову закликаю всіх, не відкладаючи, пройти вакцинацію. Щоб уникнути можливих серйозних небезпек, які приведуть їх до смерті», — сказав Патріарх. «Ми як Церква, як релігія, як Вселенський Патріархат зокрема, поважаємо науку, представників науки, наукові відкриття та пристосовуємо своє життя до них», — додав він. Що стосується противників вакцинації, то глава Фанару зазначив, що «…вони не думають правильно, не мислять логічно і чинять несправедливо по відношенню до себе і своїх побратимів… Тому що вони можуть передати коронавірус своїм побратимам, не підозрюючи про це. Це велика небезпека». Це, до слова, і непряма критика московитів, серед яких дуже поширений рух анти-щеплювачів. Але боротьба з пандемією, на думку Патріарха повинна бути комплексною. І молитвою і медичними способами, інакше, пряма безвідповідальність і бажання «спокушати Господа».

Повернемося до того, з чого ми почали. До візиту Гундяєва в Царгород. Починаючи зустріч, Варфоломій досить зворушливо нагадав Кирилу про його вчителя митрополита Никодима (Ротова) і двох інших, нині живих ієрархів РПЦ, яких так само називають «никодимівцями» — Ювеналія (Пояркова) та Філарета (Вахромеєва). Присутні сприйняли це як натяк на відхід Кирила від ліберально-екуменічних принципів свого авви… так, це саме так. Гундяєв починав як екуменіст, складалося (виявилося помилковим) враження, що він налагодить контакти із західним християнством, перш за все з Римом Першим. Але ні. Він скотився в старо-московське мракобісся та у казки про «особливу духовність» жителів місцевих боліт …

На це тоді і натякнув Варфоломій. Але тоді натякнув, а під час візиту до Києва показав наочно. Свідчення цього — зустріч Варфоломія і голови Української Греко-Католицької церкви Святослава (Шевчука). Варфоломій подарував владиці Святославу панагію та сказав, що «православні і католики прагнуть відновити єдність в сопричасті». А той назвав Константинопольський Патріархат «матір’ю-церквою». Так що можна домовитися, не впадаючи в мракобісну ізоляцію.

Як мені постійно говорили ієрархи ПЦУ, незалежна держава повинна мати незалежну Церкву. Церква розглядається як один з атрибутів держави, поряд з армією та державною мовою. Церква має бути «інструментом українізації». Як сказав доктор церковної історії, освічений ієрарх, митрополит Дмитро (Рудюк): «функцію українізації наша Церква взяла на себе дуже давно, і це один з вагомих чинників українізації держави». І будемо сподіватися, що з благословення Вселенського патріарха, Україна відійде далеко в бік від ординських боліт.

Іван Верстянюк,
оглядач