Валерій Пекар: професійна держслужба є основою змін в Україні

Якою має бути українська держслужба — контрактною, як скажімо у США, або кар’єрно-ієрархічною, як в інших західних моделях? Це питання прокоментував для Newssky відомий підприємець і візіонер, активний учасник процесу реформ 2014-19 років Валерій Пекар.

На мій погляд, професійна неполітична державна служба є основою суспільних трансформацій в Україні. Справа в тому, що ми маємо достатньо сильне й антикрихке (в термінах Нассіма Талеба) суспільство, але слабку й крихку державу — на відміну від інших країн Східної Європи, навіть країн Балтії, ми не мали досвіду державотворення, отримавши державний апарат у постколоніальну спадщину. Це означає, що у наших трансформаціях ми, образно кажучи, стрибаємо на одній нозі. Аджемоглу й Робінсон у книзі «Вузький коридор», аналізуючи десятки держав і суспільств, доходять висновку, що лише динамічний баланс розвитку цих двох сил — суспільства і держави — забезпечує свободу, добробут і справедливість. Нам треба «накачати» другу слабку ногу, а для цього потрібний опорно-руховий апарат — саме цим і є державна служба. Громадський активізм — це дуже добре, але він не спроможний самостійно робити реформи. Політики ж завжди тяжіють до популізму та короткостроковості, а для реформ потрібна тяглість мислення, планування та дії. Водночас така державна служба має бути компактною: чимало державних послуг можна цифровізувати або віддати на аутсорсинг незалежним підрядникам, залишивши державним службовцям лише розробку та впровадження публічних політик (policies) під проводом демократично обраних політиків (politicians). Такий підхід дозволить встановити високі заробітні плати, адже на державній службі, яка впливає на мільйони громадян, потрібні кращі люди, ніж у приватному секторі. Висока оплата праці, разом із фактором престижу та патріотичними мотиваціями долучитися до зміни країни, приваблюватиме кращих, а умови роботи (у тому числі захищеність від волюнтаризму політиків на кшталт «нова мітла по-новому мете») створять необхідну тяглість державної політики. Адже одна з проблем українських реформ полягає у тому, що кожна влада починає реформи з нуля, а не з тієї точки, де завершили попередники. А порівняно невелика кількість державних службовців, досягнута цифровізацією, аутсорсингом та відокремленням держслужби від політики, не створить високих витрат для державного бюджету. Зразком може послужити українська дипломатія: дипломатична робота ведеться спільними зусиллями політиків, дипломатів та громадських активістів, але основою є невеликий, високооплачуваний та престижний корпус професійних дипломатів, які здатні об’єднати й спрямувати всі сили суспільства і держави на досягнення мети. Такий підхід має бути в усій державній службі.

Эксклюзив

ПБ Newssky