Світ спостерігає за Близьким Сходом, де іранські ударні дрони Shahed-136, що вже стали синонімом російської агресії проти України, знову спричиняють хаос, загрожуючи американським силам та їхнім союзникам. Сім життів американських військовослужбовців уже втрачено, а мільйони доларів витрачено на перехоплення цих порівняно дешевих, але смертоносних апаратів. Історія могла б бути зовсім іншою, якби Вашингтон дослухався до тривожного попередження та інноваційної пропозиції України майже рік тому.

Наприкінці лютого 2024 року, на тлі посилення напруги та атак у регіоні, адміністрація США поспішно звернулася до Києва по допомогу. Іронія ситуації полягає в тому, що ще в серпні 2023 року українські чиновники, маючи унікальний бойовий досвід у протидії іранським дронам, пропонували Вашингтону власні, перевірені на полі бою, технології для боротьби з ними. Ця пропозиція, що включала детальну презентацію PowerPoint, отримана винятково виданням Axios, передбачала створення мережі «стін дронів» для захисту американських баз. Однак тоді її відхилили. Сьогодні ж це рішення називають однією з найбільших тактичних помилок адміністрації за останній час ¹.

Непочуте попередження: проактивна пропозиція України (серпень 2023)

У серпні 2023 року, коли Близький Схід ще не накрила така хвиля іранської агресії, як зараз, Президент України Володимир Зеленський здійснив візит до Вашингтона. На закритій зустрічі в Білому домі 18 серпня він представив американській стороні не просто прохання про допомогу, а інноваційну пропозицію, що виходила далеко за межі звичайних двосторонніх відносин. Україна, країна, яка стала живим випробувальним полігоном для тактик іранських дронів Shahed (перейменованих Росією на «Герань»), запропонувала США свій унікальний досвід та технології для протидії цій загрозі ².

Ця пропозиція була не просто ініціативою, а вистражданим досвідом країни, що щодня стикається з масованими атаками дронів-камікадзе. Українські військові та інженери розробили низку ефективних рішень, включаючи дешеві дрони-перехоплювачі, а також комплексні системи сенсорів та протиповітряної оборони, здатні збивати апарати типу «Шахед». На зустрічі українська делегація представила презентацію PowerPoint, що містила не лише технічні деталі, а й пророче попередження: «Іран удосконалює дизайн своїх ударних дронів Shahed однобічної дії» ¹. На той момент це попередження, схоже, не сприйняли з належною серйозністю.

«Ми хотіли збудувати «стіни дронів»»: суть української пропозиції

Українська пропозиція була комплексною та амбітною. Вона передбачала не лише постачання конкретних перехоплювачів, а й створення так званих «центрів керування бойовими дронами» (drone combat hubs) ¹. Ці центри мали б розміститися у стратегічно важливих регіонах, таких як Туреччина, Йорданія та держави Перської затоки, де розташовані американські військові бази. Ідея полягала у створенні багатошарової оборони, що включала б радари, засоби радіоелектронної боротьби та власне дрони-перехоплювачі, щоб ефективно протидіяти іранській загрозі з боку її проксі-угруповань.

За словами українського чиновника, їхньою метою було «збудувати «стіни дронів» та всі необхідні речі, такі як радари тощо» ¹. Це була не просто ідея, а план дій для створення надійного протидронового щита в критично важливому регіоні. Українці розуміли, що війна дронів — це не лише про технології, а й про адаптацію тактик та постійне навчання. Їхній досвід у відбитті тисяч апаратів типу «Шахед» надав їм унікальні знання про слабкі сторони цих дронів та найбільш ефективні способи їхнього перехоплення ³. Пропозиція була спрямована на спільне виробництво та інтеграцію, аби максимізувати ефективність і мінімізувати витрати.

Тактичний прорахунок: чому Вашингтон відмовився?

Незважаючи на очевидну актуальність та інноваційний характер української пропозиції, вона була відхилена. Американські посадовці, які бачили презентацію, згодом припускали, що Володимира Зеленського могли сприймати як «самопіарника клієнтської держави, яка не викликає достатньої поваги» ¹. «Ми вважали, що це Зеленський, який є Зеленським. Хтось вирішив це не купувати», — зазначив один з офіційних осіб. Ця цинічна оцінка підкреслює глибоке нерозуміння важливості українського досвіду та, можливо, певні політичні упередження в адміністрації.

Президент Трамп, за словами українського чиновника, доручив своїй команді працювати над цим питанням, але «вони нічого не зробили» ¹. Ця бездіяльність свідчить про внутрішні перешкоди, бюрократичну інертність або, можливо, просто відсутність належного усвідомлення загрози, що насувається. Відмова від української технології, яка вже довела свою ефективність у бойових умовах, стала, як зізнаються тепер деякі американські чиновники, «однією з найбільших тактичних помилок» ¹. Особливо цінним став досвід України у розробці дешевих способів перехоплення, адже Shahed коштує від 20 000 до 50 000 доларів, тоді як вартість однієї ракети-перехоплювача може сягати мільйонів.

Зміна курсу: коли реальність наздоганяє рішення

Реальність, як це часто буває, внесла свої корективи. Після того, як іранські дрони почали активно використовуватися для атак на американські сили та їхніх союзників у Близькосхідному регіоні, Вашингтон був змушений переглянути свою позицію. Наприкінці лютого, після початкового ігнорування, США офіційно звернулися до України по допомогу у боротьбі з дронами ⁴. Цей крок став фактичним визнанням попередньої помилки та усвідомленням того, що український досвід та технології є критично важливими.

Поточні атаки дронів типу «Шахед» призвели до загибелі семи американських військовослужбовців та значних фінансових витрат на їх перехоплення. Ситуація підкреслила гостру потребу в нових, ефективних та економічно вигідних засобах протидії. Білий дім, в особі речниці Анни Келлі, намагається запевнити громадськість у «неймовірному успіху операції «Епічна Лють» та 90% зниженні іранських атак ¹. Проте анонімні джерела з числа американських чиновників визнають, що українські дрони «допомогли б, якби були розгорнуті раніше» ¹, а відповідь на іранські дрони досі «розчаровує».

«Меропс» та інші відповіді: пошук рішень після прорахунку

На тлі цієї ситуації США оголосили про плани розгорнути власну систему боротьби з дронами типу «Шахед» під назвою «Merops» ¹. Цей крок є частиною ширших зусиль Пентагону щодо перегону Китаю та Росії у сфері безпілотних бойових дій. Секретар армії США Ден Дрісколл, відомий у Пентагоні як «фахівець з дронів» (або «той, хто опікується дронами», з посиланням на оригінальне «the drone guy»), активно просуває ці ініціативи. Адміністрація Байдена також має власну програму «Replicator», спрямовану на прискорення розробки та розгортання тисяч автономних систем ⁵.

Проте розгортання нових систем, таких як «Merops», відбувається значно пізніше, ніж це могло бути. У той час як Україна пропонувала вже перевірені рішення, США були змушені витрачати час і ресурси на розробку власних, наздоганяючи зростаючу загрозу. Це демонструє вартість ігнорування вже існуючих та ефективних рішень від союзників. Крім того, інші країни також шукають способи протидії: Велика Британія, наприклад, обіцяла відправити вертольоти Wildcat, оснащені ракетами Martlet для боротьби з дронами ⁶. Проте питання економічної ефективності залишається відкритим, оскільки ці засоби, ймовірно, значно дорожчі за українські аналоги.

Економіка війни дронів: дешеві загрози, дорогі перехоплення

Одним із ключових аспектів сучасної війни дронів є разюча диспропорція у вартості між атакуючими та оборонними засобами. Іранські дрони типу «Шахед», вартість яких коливається від 20 000 до 50 000 доларів, є відносно дешевою зброєю. Однак їхнє перехоплення за допомогою традиційних засобів протиповітряної оборони, таких як ракети Patriot або інші дорогі боєприпаси, може коштувати мільйони доларів за один постріл ¹. Це створює величезний економічний тягар для оборонних бюджетів і виснажує запаси високотехнологічних перехоплювачів.

Ця проблема не нова. Ще під час боротьби США з хуситами в Ємені, які також активно використовують дрони, питання перехоплення дешевих цілей за допомогою дорогих боєприпасів набуло особливої гостроти. Українські розробки, навпаки, були спрямовані на створення дешевих та ефективних засобів перехоплення, що дозволяють зберігати економічну перевагу. Пропозиція України включала також ідею створення потужностей для спільного виробництва, що дозволило б значно знизити вартість одиниці продукції та підвищити обсяги виробництва до десятків мільйонів одиниць, щоб «забезпечити американське домінування в галузі дронів» ¹. Це б кардинально змінило баланс витрат у цій новій фазі збройних конфліктів.

Бізнес-підхід до національної безпеки: українська «Мистецтво угоди»

Знаючи менталітет Дональда Трампа, що базується на принципах «Мистецтва угоди» (Art of the Deal), українська сторона свідомо структурувала свою пропозицію не як прохання, а як взаємовигідне ділове партнерство. Київ пропонував не лише доступ до своїх технологій виробництва дронів та систем протидії, а й створення нових робочих місць у США. В обмін на американські інвестиції та обмін технологіями Україна була готова купувати американську зброю, створюючи таким чином синергію та зміцнюючи економічні зв’язки ¹.

«Нашою проблемою були гроші. Наші ресурси дозволяли нам виробляти лише 50% від того, що ми могли б виробляти. Тож ми хотіли, щоб США інвестували інші 50% і мали частку у виробництві», — пояснив український чиновник ¹. Це була прагматична пропозиція, спрямована на взаємодопомогу та спільне зміцнення обороноздатності обох країн. Цікаво, що вже через місяці після відхилення української пропозиції, у листопаді, інший американський чиновник зазначив, що військовий персонал «хотів їхати в Україну, переймати технології та тактики від українських військових… щоб ми могли впроваджувати інновації та навчатися» ¹. Це підтверджує, що на технічному рівні цінність українського досвіду була очевидною, але на вищому політичному рівні вона була проігнорована.

Подальшим розвитком цієї історії стало нещодавнє оголошення синів Трампа про новий бізнес-проєкт, спрямований на постачання Пентагону українських технологій дронів ¹. Цей факт додає ще більше іронії до цієї ситуації, адже ті самі технології, які адміністрація їхнього батька відкинула, тепер розглядаються як потенційний бізнес для їхніх приватних підприємств, демонструючи, можливо, як приватний капітал бачить потенціал там, де державна політика зазнала невдачі.

Уроки для майбутнього: інновації та співпраця

Історія з відхиленою українською пропозицією стає яскравим прикладом того, як геополітичні упередження та бюрократична інертність можуть коштувати життя та мільйони доларів. Український досвід у боротьбі з дронами типу «Шахед» є безцінним, оскільки жодна інша країна у світі не зіткнулася з таким масштабом і інтенсивністю дронових атак. Це створило унікальне середовище для швидкого розвитку контр-дронових технологій та тактик, що випередили багато провідних світових держав.

Сучасна війна вимагає гнучкості, швидкості та здатності навчатися в режимі реального часу від тих, хто знаходиться на передовій. Ігнорування бойового досвіду союзників, особливо тих, хто вже пройшов етап «цінних уроків», є недозволеною розкішшю. Майбутнє національної безпеки залежить не лише від власної інноваційної потужності, а й від здатності до ефективної співпраці, обміну знаннями та інтеграції найкращих рішень з усього світу. Можливо, тепер, коли реальність змусила змінити курс, уроки цієї історії будуть засвоєні, і Україна стане не лише отримувачем допомоги, а повноцінним партнером у формуванні глобальної системи безпеки проти сучасних загроз.

Джерела

1. Axios: Exclusive: U.S. dismissed Ukraine deal for anti-Iran drone tech last year
2. Atlantic Council: Ukraine’s experience with Iranian drones: Lessons for the West
3. CSIS: The Drone War in Ukraine: Lessons for the Future of Conflict
4. The New York Times: U.S. Asks Ukraine for Help Against Iranian Drones After Dismissing Offer
5. Defense News: Pentagon’s ‘Replicator’ drone program aims to counter China
6. Gov.uk: UK sending counter-drone missiles to Middle East