Українська медицина рухається чи скочується?

Нещодавно поговорили з Наталією Влащенко про дуже болючі теми нашої медицини. Про реформу, наслідки пандемій і скорочення інфекційних стаціонарів. Пропоную вам стислий виклад нашої розмови.

Реформа нашої медицини рухається чи скочується до європейської?

Котиться до європейської медицини. Я багато років працюю в системі охорони здоров’я і можу сказати чесно: європейська медицина — це не ідеальна картинка з рекламного буклета. Так, там є потужна наука, сучасні реанімації, великі бюджети. Але будь-яка система має свою ціну.

У Німеччині, наприклад,  середній час очікування прийому вузького спеціаліста може становити тижні й місяці. У Канаді — запис до алерголога, може бути на рік уперед.

Я не кажу, що їхня медицина погана. Але вона побудована так щоб заробляти гроші. За грошима вже не видно людей. Так, якщо ти помираєш — тебе врятують. Але хіба в цьому суть медицини? З давніх часів говорили про профілактику. Потрібно вчасно встановити діагноз і почати лікування, щоб не було тяжких форм. Але на профілактиці не заробиш. Заробляють на інтенсивній терапії.

Я попереджала: у цій реформі у вас заберуть доступ до медичної допомоги, але красивих реанімацій вам ніхто не дасть, бо на них немає грошей.

Зараз у медицині маємо хаос. Професорів держава не бачить як лікарів. Інституту головних спеціалістів немає. Ми пройшли ковід без головного інфекціоніста і головного епідеміолога. А інфекційна служба — це національна безпека. Інфекційний стаціонар не може працювати зі стовідсотковою заповненістю. Це грубе порушення санітарно-епідеміологічного режиму і зростання внутрішньолікарняної інфекції.

Чи зроблені висновки після пандемії?

Ні, звичайно. Хоча уже виходять серйозні книги. У США видано книгу «Війна Ковід», її писали 35 професорів. Там детально описано, як і що відбувалося. Я переклала її й цитую у своїх лекціях.

Імунопрофілактика цього захворювання була науково необґрунтованою. Я спілкувалася з молекулярною біологинею з Лондона, яка захистилася з мРНК ще у 1998 році й викладає в університеті. Вона говорила, що їх, «динозаврів науки», шокувала неправда від самого початку — коли стверджували, що препарат за кілька годин повністю розпадається, а тепер уже відомо, що він поширюється по організму в різні органи й системи та може там затримуватися.

А далі — вже як кому пощастить. Ми бачимо сплеск аутоімунних захворювань, тромбозів, тяжких недиференційованих станів, коли неможливо встановити точний діагноз. І дуже багато хто пов’язує це, зокрема, з імунопрофілактикою.

Але спробуйте це опублікувати. Серйозні дослідження без політичної волі не проходять рецензування. Максимум — препринт, який роками висить без визнання. Професорам і провідним ученим або забороняють, або просто не приймають їхні роботи до розгляду.

Зараз багато чого вже неможливо приховати. У Європі та США подано тисячі судових позовів, працюють об’єднання адвокатів. Замішані серйозні люди.

Найстрашніше — помирати від хвороб, яких можна було запобігти, коли лікарям забороняють лікувати без «доказів», що з’являться лише через роки. А скільки людей помре за цей час? І водночас ми вже стоїмо на порозі нових викликів.

Ольго Анатоліївно, якщо інфекції запускають множинні процеси в організмі — судинні, аутоімунні та інші, — виходить, що інфекціоніст стає ключовим лікарем XXI століття, а не вузьким спеціалістом. Тоді навіщо ми скорочуємо інфекціоністів, якщо маємо їх навчати й робити так, щоб їх було більше в країні?

Ну, самі дайте відповідь на це запитання. Ми пережили дві пандемії. Такого в історії не було. Як сказав Paul Marik, автор вірджинського протоколу, ми живемо в найстрашніші часи від моменту створення людства. Я його розумію, бо він глибоко бачить, що сталося і що ще станеться з людьми, які зазнали медичного насильства у світовому масштабі.

Тому ми концентруємося на освіті лікарів і студентів. У нас прекрасні терапевтичні та хірургічні школи — Образцов, Стражеско, Амосов, Шалімов створили цілу плеяду. Попри відсутність фінансування науки, дисертанти все роблять за власні кошти, і в ковід ми вийшли краще за багато «цивілізованих» країн, а найбільш постраждала країна — США.

Інфекційна патологія справді лежить в основі багатьох процесів. Уже доведено, що первинний рак печінки спричиняють гепатотропні віруси. Обговорюється роль збудників в атеросклерозі, аутоімунних хворобах, розсіяному склерозі. Є закономірності інфекційного процесу, і їх повинні знати всі лікарі.

Одна з головних — лікувати з перших годин хвороби. Не на другий, не на третій день. Лікар повинен мати право ухвалювати рішення. Коли ми писали протокол щодо ковіду, ми не зобов’язували, але й не забороняли — якщо є погіршення, лікар може розглянути призначення препарату. Це розв’язувало руки. Зараз без затвердження «десь там» призначити нічого не можна.

Лікар — це діагност. «Усі хвороби схожі як дві краплі води» — особливо в перші години. Потрібна голова лікаря, а не жорсткі рамки. Доказова медицина — це лише верхівка айсберга. Не можна перетворювати лікарів на статистів, яким заборонено лікувати, поки через два роки з’являться докази. А скільки людей помре за цей час?

Новий універсальний назальний спрей — вакцина. Проти ковіду, проти різних коронавірусів тощо. Є такий спрей чи ні?

Так. Назальні вакцини є — від грипу, живі, у США вони застосовуються. Це цілком реально. Як будь-яка жива вакцина, матиме протипоказання, тому що гіпотетично можлива реверсія вірулентності, наприклад при порушенні зберігання. Тому обмеження будуть, але в принципі це нормально.

Я, як інфекціоніст, вважаю, що те, що природно потрапляє в організм, краще. Еволюційно мільйонами років відпрацьований природний шлях формування імунітету. Коли ми вводимо збудника неприродним шляхом, місцеві фактори захисту можуть «втекти», а їх потрібно тренувати.

Після світових локдаунів, які зараз уже називають необґрунтованими, виник термін «імунний борг». Ніколи в історії людства не було двох років без контактів. І цей імунний борг почався саме з місцевих факторів захисту. Їх потрібно тренувати, щоб формувалася резистентність.

Зараз тяжко протікають не лише грип і ковід — риновіруси, які раніше вважалися легкою «дитячою» інфекцією з нежиттю, дають реанімаційні пневмонії. Раніше такого не було. Тому що людство протиставило себе природі. А система, яка не працює, атрофується.

Нові антибіотики проти стійких бактерій — міф чи реальність?

Так, є нові антибіотики. Але тільки нові антибіотики нічого не вирішать, бо збудники пристосуються й до нових препаратів. Тут потрібна системна і дуже серйозна робота. У нас вона поки що на жахливо низькому рівні. А після пандемії, коли, вибачте, майже з антибіотиків починали лікувати ковід… Ще на амбулаторному етапі люди по 2 місяці отримували антибіотики — це, звісно, кошмар.

Зараз у світі росте резистентність. Це дуже серйозно, бо люди помирають від банальних інфекцій, спричинених резистентним збудником. Але резистентні збудники найчастіше укорінюються в імуноскомпроментованих людей, бо більшість із них — це збудники, що нас оточують. Вони не викликають захворювання у здорової людини з нормальним імунітетом. Тому слідкуйте за своїм здоров’ям. І психічним, до речі, теж.

Кажуть, що створені концепції моделей машинного навчання, які тренують на механістичних симуляціях і можуть прогнозувати поширення захворювання на 8 тижнів вперед без історичних даних. Такі моделі можуть формувати правильні превентивні рішення ще до спалахів пандемії.

Звісно, раніше наші епідеміологи робили це без машин. Все потрібно профілактувати. Але щоб машина щось спрогнозувала, потрібні вихідні дані, яких у нас немає. У минулому році, наприклад, у нашій клініці з листопада по січень померло 15 людей від грипу. А по всій Україні за офіційною статистикою — 14. Якщо дати таку статистику машині, вона вам “нарахує”.

У світі є оцінкові дані. У США, наприклад, у 2018 році був тяжкий грип — порахували, що померло понад 70 тисяч людей. У нас же реєструються лише підтверджені форми грипу і тільки за ПЛР. Експрес-тести, клініка, померлі — не враховуються. А в ПЛР вірус грипу інколи знаходять лише в легенях на розтині, а до цього всі тести були негативні. Тому ми і говоримо лікарям: клінічно ставте діагноз. Клінічний діагноз — основа. Усі тести лише підтверджують лікаря.

Ольга ГОЛУБОВСЬКА, лікар-інфекціоніст