Україна на зламі: впевненість у собі та європейська підтримка перед лицем російської загрози

14 травня 2025 року Київ, попри гуркіт російських ракет, випромінює нову впевненість. Після років війни, розчарувань у підтримці США та невизначеності щодо переговорів із Росією, Україна знаходить внутрішню силу й міцнішу опору в Європі. Як змінилася атмосфера в столиці, чому європейські лідери стають ключовими союзниками, і що означає нова позиція України в глобальній грі? Розбираємося в подіях, що визначають долю країни.

Київ у новій реальності: від страху до стійкості

Коли потяг із Європи прибув до Києва минулого тижня, місто здригнулося від вибухів російських балістичних ракет і дронів, що забрали життя матері та її сина. Ще рік тому, у квітні 2024-го, Україна перебувала в похмурому настрої: затримки західної військової допомоги та страх прориву фронту затьмарювали перспективи. Сьогодні, попри ще складніший міжнародний контекст, Київ дихає інакше. The Guardian зазначає, що українці, хоч і відчувають гостре розчарування через хитку позицію США за президентства Дональда Трампа, знайшли нову впевненість. «Україна більше не чекає перемоги через розгром Росії, але й не боїться поразки», — пише оглядачка Наталі Точчі у своєму матеріалі.

Ця зміна настроїв має підґрунтя. Reuters повідомляє, що українська армія, попри нестачу особового складу, стала однією з найдосвідченіших у Європі, особливо в професійних підрозділах. Це дозволяє Україні переосмислювати стратегію: від мрії про повне визволення територій до прагнення стійкого перемир’я через ефективне стримування ворога. На X користувач @KyivIndependent пише: «Україна вчиться воювати розумніше, а не лише силою. Це новий етап». Водночас Київ гостро відчуває зраду США, де адміністрація Трампа демонструє ідеологічну близькість із Кремлем, що підриває довіру до Вашингтона.

Європа бере кермо: від Львіва до Києва

9 травня, у День Європи, міністри закордонних справ ЄС зібралися у Львові, а згодом лідери Франції, Німеччини, Польщі та Великої Британії здійснили історичний спільний візит до Києва. The Guardian підкреслює, що ця подія мала не лише символічне значення: ці країни, разом із північними та балтійськими державами, формують ядро «коаліції охочих», яка підтримує Україну та створює нову європейську безпекову архітектуру. Le Monde додає, що європейські лідери прагнуть показати світові, зокрема Вашингтону, що саме Путін, а не Україна, блокує мирний процес.

Цей візит став відповіддю на ультиматум, висунутий європейськими лідерами 10 травня: Росія мала погодитися на 30-денне безумовне перемир’я до 12 травня, інакше її чекали б «масштабні» санкції та посилення військової допомоги Україні. Politico зазначає, що Путін відкинув пропозицію, а його речник Дмитро Пєсков назвав перемир’я «вигідним для України», оскільки російські війська просуваються на фронті. На X @zn_ua коментує: «Європа тисне на Росію, але Путін грає на затягування».

Європейська підтримка не обмежується дипломатією. BBC повідомляє, що Велика Британія та Франція працюють над угодою з адміністрацією Трампа, щоб забезпечити Україну додатковими ракетами протиповітряної оборони, оплаченими європейськими коштами. Водночас Чехія очолює ініціативу з постачання 1,8 мільйона артилерійських снарядів у 2025 році, що, за словами президента Зеленського, «працює блискуче».

США: від союзника до байдужого спостерігача?

Адміністрація Трампа, яка обіцяла завершити війну «за 24 години», дедалі більше віддаляється від України. The Washington Post пише, що Трамп, попри гучні заяви, не змінив позицію Путіна, який, за даними Інституту вивчення війни (ISW), не прагне припинення війни, вважаючи, що може перемогти. Угода про критичні мінерали, підписана між США та Україною 30 квітня, стала компромісом: Київ отримав економічну підтримку, але за складних умов, які, за словами The Guardian, підкреслюють залежність України від зовнішньої допомоги. На X @HromadskeUA зазначає: «Мінеральна угода — це крок, але ціна висока».

Водночас Bloomberg вказує на ознаки зміни в позиції Вашингтона: розуміння, що війна — це не «проксі-конфлікт» між Заходом і Росією, як стверджувала російська пропаганда, може підштовхнути США до «доброзичливої байдужості» замість відкритої ворожості до Києва. Проте Україна все ще залежить від американської розвідки та систем ППО, що робить повне відсторонення США критичним ударом.

Україна: економічна стійкість і військова адаптація

Незважаючи на окупацію 20% території та постійні атаки, економіка України демонструє вражаючу витривалість. Financial Times підкреслює, що ефективне економічне управління дозволяє Україні підтримувати військовий опір. Угода про мінерали з США, за даними Reuters, відкриває доступ до літію, кобальту та інших ресурсів, що зміцнює позиції Києва на міжнародному ринку. Водночас Al Jazeera попереджає, що залежність від іноземної підтримки залишається вразливістю, особливо після припинення американської військової допомоги.

На фронті Україна також адаптується. ISW зазначає, що українські сили ефективно використовують дрони та власне виробництво зброї, що зменшує залежність від імпорту. Удар по електротехнічному заводу в Брянську, який виробляв електроніку для російської армії, став прикладом точкових операцій, що завдають ворогу значних втрат. NV.ua цитує голову Центру протидії дезінформації Андрія Коваленка: «Завод ‘Стріла’ більше не працює». На X @KyivPost пише: «Україна б’є по тилах Росії, і це змінює хід війни».

Переговори в Стамбулі: надія чи пастка?

Заплановані на 15 травня переговори в Стамбулі, де президент Зеленський готовий зустрітися з Путіним за посередництва Туреччини, викликають як надію, так і скептицизм. РБК-Україна повідомляє, що Україна наполягає на 30-денному перемир’ї без умов, тоді як Росія висуває неприйнятні вимоги, зокрема демілітаризацію та нейтралітет Києва. Politico зазначає, що Путін, ймовірно, використовує переговори для виграшу часу, щоб перегрупувати війська. На X @zn_ua коментує: «Стамбул — це шанс, але Росія грає в свою гру».

Le Figaro додає, що Зеленський, заявивши, що чекатиме Путіна в Туреччині, кинув виклик російському лідеру: «Якщо він не приїде, це означатиме, що він не хоче миру». Туреччина, яка вже виступала посередником у 2022 році, прагне зміцнити свою роль у регіональній дипломатії, але, за даними Al Jazeera, успіх переговорів залежить від тиску Заходу на Росію.

Майбутнє України: між війною та миром

Україна стоїть на роздоріжжі. Її нова впевненість, підкріплена європейською підтримкою, дозволяє мріяти про стійке перемир’я, але шлях до миру залишається тернистим. BBC пише, що інтеграція України до європейської безпекової архітектури — це не лише підтримка в війні, а й шанс на повоєнне відродження. Водночас The Times попереджає, що без чітких гарантій безпеки, зокрема від США, Україна залишатиметься вразливою до нових атак Росії.

На X @HromadskeUA підсумовує: «Україна не здається, але потребує справжніх союзників». Зеленський, виступаючи в Києві, наголосив: «Ми готові до діалогу, але не до капітуляції». ТСН додає, що Україна планує посилити власне виробництво зброї, щоб зменшити залежність від Заходу, а також активізувати економічні реформи для залучення інвесторів.

Висновок: Україна, попри гуркіт війни, знаходить у собі сили дивитися вперед. Від Києва до Стамбула, від економічних угод до дипломатичних битв, країна виборює своє місце у світі. Європейська підтримка та власна стійкість дають надію, але виклик Путіна залишається. Слідкуйте за новинами та вболівайте за Україну — її боротьба змінює не лише Європу, а й увесь світ.

Джерела: The Guardian, Reuters, BBC