Україна-Румунія: перезавантаження відносин

Україна та Румунія тісно пов’язані між собою не лише наявністю спільного кордону (613,8 км, у тому числі річкового 292,2 км і морського 33 км), а й спільним історичним і культурним минулим, проживання в обох країнах національної меншини іншої сторони.

Згідно з попередніми даними останнього перепису населення (відбувся восени 2011 року), на території Румунії проживає 51,7 тис. етнічних українців. (За альтернативними підрахунками Союзу українців Румунії, українська громада країни налічує понад 200 тисяч осіб). Румунські меншини в Україні та українські меншини, що мешкають у Румунії, є факторами, які забезпечують постійну взаємодію між двома країнами. Варто зазначити, що саме національна меншина є вагомим ресурсом для ведення ефективної політики.

Більшість румунських дослідників та експертів зосередили свої зусилля на відносинах Румунії з країнами-членами ЄС і НАТО. Попри це, Румунія вивчає ситуацію і в Україні, котра лише прямує до згаданих організацій. Незважаючи на близькість держав, потенціал двосторонніх відносин є недостатньо оцінений, вивчений та використаний. Цьому заважають суперечки навколо спільного минулого (шукання «правди») та неспроможність сучасної влади правильно поставити пріоритети у відносинах, в деяких питаннях навіть закритість.

Найгостріші дискусії, які не дозволяли країнам рухатися вперед, точилися навколо захисту прав румунської меншини в Україні та української в Румунії, делімітації континентального шельфу в Чорному морі, створення глибоководного суднового ходу річки Дунай-Чорне море на українській ділянці дельти, а також ситуації з Криворізьким гірничо-збагачувальним комбінатом.

Усі ці питання виникали на тлі взаємної підозри щодо нещирості сторін. Українська влада підозрювала Бухарест у намірах втілити проект «Велика Румунія», маючи сумніви щодо прозорості її намірів; в той час як румунські можновладці не довіряють українській владі, зважаючи на нестабільну ситуацію всередині держави.

Протягом останніх кількох років відбулося перезавантаження українсько-румунських стосунків на основі дружби, добросусідства, взаємної довіри та підтримки з одночасним дистанціюванням від складних проблем минулого, успадкованих сторонами від тоталітарних режимів. Позитивний контекст розвитку двосторонніх зв’язків започаткований офіційним візитом Міністра закордонних справ України П.А. Клімкіна до Румунії (17.02.2015 р.), а невдовзі підтверджений підсумками офіційного візиту Президента Румунії К. Йоханніса до України (17.03.2015 р.).

Основою нового сприйняття відносин є побудова конструктивної співпраці та дружби між двома сусідніми країнами. Однак, українські та румунські політичні партії не звертають особливої уваги на питання зовнішньої політики щодо одна одної в процесі розробки передвиборних програм. Напрями зовнішньої політики Румунії закладаються Міністерством закордонних справ та Адміністрацією президента. Відповідно до Конституції України, Кабінету Міністрів України, Міністерству закордонних справ України, дипломатичним і консульським представництвам України за кордоном, іншим міністерствам та державним установам України, які беруть участь в реалізації зовнішньополітичного курсу України, керуватися в своїй роботі схваленими Верховною Радою України Основними напрямами зовнішньої політики України. Відсутність інтересу політичних партій до зовнішньої політики також пояснюється консенсусом серед українського та румунського суспільства щодо проєвропейської орієнтації країни. Звісно, що більше уваги зазвичай приділяється внутрішній політиці.

Об’єктивне підґрунтя для запровадження нових підходів щодо співробітництва з румунською стороною в цілому, в тому числі щодо співпраці з українською громадою Румунії — це беззастережна підтримка керівництвом країни участі представників меншин на всіх рівнях розпочатих корінних змін та процесу глибинного реформування суспільства; безпрецедентна солідарність румунського соціуму з українським народом у його справедливій боротьбі за обстоювання національного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності кордонів України; рішуче засудження Румунією анексії Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та допомоги Москви проросійським терористичним силам у східних частинах Донецької та Луганської областей; усебічне заохочення Бухарестом євроінтеграційних прагнень нашої держави та її наближення до євроатлантичного простору; оперативне прийняття рішень щодо подальшого застосування міжнародних санкцій проти РФ; створення сприятливого для України інформаційного простору в Румунії, зокрема відмова від попередньої практики надмірної критики української сторони за нібито системні порушення прав румунської національної меншини в Україні із паралельним представленням Румунії як зразкової країни щодо забезпечення прав місцевих українців.

Приводом для активізації двосторонніх відносин стало усвідомлення спільних безпекових загроз. Якщо досі у Румунії не до кінця вірили в прозахідний курс України та допускали надмірну залежність керівних кіл сусідньої країни від Росії, то після анексії Криму та воєнних дій на Донбасі у Бухаресті відбулася переоцінка викликів.

Генеруючи політику щодо РумуніїУкраїна акцентує свою увагу на посилення безпеки в Чорному морі; обмеженні стратегічної переваги Росії на Донбасі, в Криму та Придністров’ї; підтримці санкцій щодо РФ; промотуванні і підтримці європейської та євроатлантичної інтеграції України та енергетичній безпеці.

Виходячи з вищазазначеного Румунія формує свої інтереси щодо України, зокремаобмеження стратегічної військової переваги Росії на Донбасі, в Криму і Придністров’ї; імплементації Угоди про асоціацію з ЄС; створенні умов для захисту культурних прав румунської меншини.

Любов Мельничук
Кандидат політичних наук, доцент кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, директор Центру румунських студій, керівник відділу міжнародних комунікацій Інституту демократизації та розвитку, заступник директора Інституту добросусідства (Україна)

This publication is part to the partnership between Newssky Media Group and the Institute for Democratization and Development/Ця публікація здійснюється у партнерстві Newssky Media Group та Інституту демократизації та розвитку