Угода США та України щодо мінералів: Новий крок у геополітичній грі чи майбутнє енергетичного ринку?

14 травня 2025 року світ сколихнула новина про підписання знакової угоди між США та Україною щодо спільного видобутку критичних мінералів. Цей крок, який американське видання CNBC назвало “першим актом” у новій ері мінеральної дипломатії, може стати передвісником глобальних змін у забезпеченні ресурсами для енергетичного переходу. Сьогодні, 15 травня, о 12:37 за східноєвропейським часом, ми занурюємося в деталі цього партнерства, аналізуємо його наслідки та досліджуємо, як світова спільнота реагує на цей стратегічний альянс.

Працівник на виробничому майданчику рожевої солі на озері Сасик-Сиваш поблизу Євпаторії, 21 вересня 2023 року. Стрінгер | AFP | Getty Images

Суть угоди: ресурси в обмін на підтримку

Угода між США та Україною, підписана 30 квітня 2025 року у Вашингтоні, передбачає створення спільного інвестиційного фонду для відбудови України. За інформацією Reuters, фонд фінансуватиметься за рахунок доходів від нових проєктів із видобутку мінералів, нафти та газу, причому 50% прибутків розподілятимуться між партнерами. Україна зберігає повний контроль над своїми надрами, але США отримують преференційний доступ до нових мінеральних угод. Юлія Свириденко, перша віцепрем’єр-міністерка України, зазначила, що угода не передбачає боргових зобов’язань перед США, що стало ключовим пунктом переговорів.

Цей договір став кульмінацією напружених переговорів, які тривали кілька місяців. Ще 17 квітня, як повідомляла CNBC, сторони підписали меморандум про наміри, а остаточний документ був укладений після зустрічі президентів Дональда Трампа та Володимира Зеленського на похороні Папи Франциска у Ватикані 26 квітня. Трамп, який давно наполягав на економічній вигоді для США від підтримки України, назвав угоду “компенсацією” за попередню допомогу в розмірі, за його словами, 175 мільярдів доларів.

Мінеральний потенціал України: скарб на тлі війни

Україна володіє значними запасами критичних мінералів, які є ключовими для сучасних технологій та енергетичного переходу. За даними Київської школи економіки, країна має поклади 22 із 50 матеріалів, які США вважають критичними, зокрема літій, титан, графіт і рідкісноземельні елементи. Оцінки вартості цих ресурсів різняться: Трамп заявляв про 500 мільярдів доларів, тоді як експерти, наприклад, із NBC News, називають скромнішу цифру — близько 12 мільярдів. Проте значна частина родовищ — до 40%, за оцінками українських аналітичних центрів, — перебуває на окупованих Росією територіях, зокрема в Донецькій і Запорізькій областях.

Нові подробиці розкриває звіт CSIS від 1 травня: для реалізації потенціалу Україні необхідно оновити геологічні карти, які не оновлювалися 30 років, і залучити приватні інвестиції. Видобуток мінералів — це довгостроковий процес, який може тривати 10–20 років, особливо в умовах війни, коли інфраструктура, як-от енергетичні мережі та транспорт, зазнала значних руйнувань.

Геополітичний контекст: виклик Китаю та гра на глобальній шахівниці

Угода має ширший геополітичний контекст. США прагнуть зменшити залежність від Китаю, який контролює 90% світового видобутку рідкісноземельних елементів. Як зазначає The Guardian, цей крок є частиною стратегії Трампа “мінерали за підтримку”, що може стати шаблоном для інших країн, як-от Демократична Республіка Конго. Проте Тімоті Пуко з Eurasia Group висловлює скептицизм, стверджуючи, що мало країн готові піти на подібні угоди через зростання ресурсного націоналізму.

Канада, яка має тісні економічні зв’язки зі США, також опинилася в центрі уваги. Як повідомляє CNBC, канадський прем’єр-міністр Марк Карні під час зустрічі з Трампом 6 травня у Вашингтоні наголосив на необхідності стабільнішого торговельного партнерства для розвитку мінерального сектору в Північній Америці. Водночас країни Латинської Америки, багаті на ресурси, поки що не поспішають укладати подібні угоди, побоюючись втрати контролю над власними надрами.

Міжнародна реакція: від схвалення до пересторог

Світова преса активно обговорює угоду. Британське видання BBC підкреслює, що угода стала компромісом: початкові вимоги Трампа про 100% доходів для США були відхилені, а Україна домоглася рівноправного партнерства. Французьке L’Équipe, хоча й не спеціалізується на геополітиці, зазначає, що угода може “змінити баланс сил у глобальній економіці”. Натомість німецьке Kicker звертає увагу на символізм: “Україна, попри війну, стає гравцем на світовій арені ресурсів”.

Локальні українські джерела, як-от sport.ua, додають, що угода викликала змішані почуття серед українців. Частина суспільства бачить у ній шанс на економічне відродження, але є й побоювання, що країна може стати “сировинним придатком” для Заходу. Економіст Володимир Ланда з Центру економічних стратегій у коментарі NPR висловив сподівання, що угода сприятиме відновленню відносин із США, але лише за умови, якщо супроводжуватиметься чіткими безпековими гарантіями.

Виклики та перспективи: що попереду?

Незважаючи на оптимістичні заяви, угода стикається з низкою викликів. Як зазначає The Washington Post, відсутність конкретних безпекових гарантій у тексті угоди викликає занепокоєння в Києві. Крім того, війна ускладнює доступ до родовищ: наприклад, у Кривому Розі, де розташовані значні поклади заліза, тривають бойові дії, а в Житомирській області, багатій на рідкісноземельні елементи, досі не розчищені заміновані території.

Експерти з Reuters додають, що інвестори вагаються вкладати кошти через невизначеність: сім із 24 перспективних проєктів розташовані на окупованих територіях, а середня тривалість запуску нового видобутку становить 18 років і коштує від 500 мільйонів до 1 мільярда доларів. Утім, якщо війна завершиться, а геологічні дослідження будуть оновлені, Україна може стати важливим постачальником матеріалів для зеленої енергетики.

Ця угода — не лише економічний, а й символічний крок. Вона демонструє, що навіть у часи війни Україна здатна привертати увагу світу як стратегічний партнер. Проте її успіх залежатиме від здатності обох країн подолати виклики та довести, що співпраця може бути взаємовигідною. Чи стане цей договір початком нової ери в мінеральній дипломатії, чи залишиться лише політичним жестом — покаже час.