«У слові буденнім є влада таємна»©
22.09.2026
Вчора вдень ми завітали до «Сільпо». Якоїсь нагальної потреби у нас не було. Просто зайшли до магазину, щоб трохи охолонути від спеки, перш ніж дістатися до прохолоди парку.
Уже в торговому залі Оля, для годиться, зважила торбинку цибулі. Я знав цей прийом. Його метою було отримати чек з «Передбаченням для Вас». Нас завжди забавляли ці невеликі короткі напутні фрази. Майже постійно, нам вдавалося віднаходити в них провідницький зміст. Цього разу у чеку було зазначено: «Не відмовляйтеся від пропозиції».
Таке передбачення заскочило нас обох. Олю воно розсмішило, а я, підтримуючи її веселий настрій, реготнув: «Свою пропозицію тобі я зробив чверть століття тому, і це не враховуючи років, коли між нами все визначалося словом «звісно». Тому зі своєю порадою «Сільпо» трохи запізнилося».
Ми весело та легковажно, як з’ясувалося потім, поставилися до передбачення-настанови.
Далі наш день пройшов буденно. Ми пройшли додому через парк. Пересиділи в хаті спеку, а ввечері пішли на прогулянку.
Результат прогулянки – двадцять п’ять кілограмів помідорів у нас на лоджії. Коли Оля звільняла місце для ящиків, які я ледве допхав додому, то посунула мішечок з цибулею, яку ми купили вдень у «Сільпо». З нього випав чек. І мені на очі потрапив виділений на папірці текст: «Не відмовляйтеся від пропозиції».
Я мовчки показав на чек Олі, а вона аж пирснула зі сміху: «Ну що, старий діду, крілики тобі в голові. Про пропозиції до зими треба думати!»
