У кращих традиціях «холодної війни»

Ексклюзив. Нарешті, сталося. Те, про що кілька місяців говорили політики, й про що часто йшлося на різних Інтернет-ресурсах, стало реальністю. І як сталося! Після кількох тижнів ультиматумів президентові Венесуели Н. Мадуро та звичних для себе спроб домовитися з цим диктатором 47-й президент США Д. Трамп таки провів військову операцію в латиноамериканській країні, що віддавна є сателітом кремля. Провів блискавично, за кілька годин позбавивши влади й заарештувавши червоного тирана.

Ця подія є вкрай важливою для України та її боротьби з московською воєнною аґресією, причому в кількох вимірах.

По-перше, путін втратив одного зі своїх ключових спільників у ґлобальному нафтовому гендлярстві та наркоторгівлі (гнівна реакція кремля на рішучі дії армії США є цілком зрозумілою).

По-друге, ця чи не найкоротша в усій історії людства війна довела, що Д. Трамп може не тільки створювати словесну «димову завісу», а й – коли настає час – стрімко й результативно діяти.

По-третє, союз Мадуро з путіним яскраво доводить лівацький посткомунізм кремлівського деспота замість необґрунтовано приписуваного йому правого консерватизму чи фашизму.

По-четверте, досконалість, із якою американська армія досягла поставленої перед нею мети, реально вражає й доводить, що й тепер – коли азійські тигри ростуть і нахабніють – США залишаються на передових позиціях у світі. А це означає, що путіну навіть разом із товаришем Сі ніколи не здолати воюючу Україну. Особливо – маючи за спиною партнера, який поступово долає багаторічну надмірну стриманість, а часом – просто боягузтво, властиву Б. Обамі та Дж. Байдену.

Подібний акт із боку США стався чи не вперше з доби Дж. Буша-молодшого, який атакував Ірак та скинув багаторічного диктатора С. Хусейна. А в межах Нового світу, який американці намагалися безроздільно контролювати ще з часів 5-го президента Дж. Монро (1817 – 1825), таку акцію востаннє провів ще Дж. Буш-старший, скинувши наприкінці часів «холодної війни», далекого 1989 року, панамського диктатора М. Нор’єґу, який також – як і тепер Н. Мадуро – звинувачувався в наркоторгівлі.

Дехто сьогодні волає про «кричуще порушення міжнародного права» та «грубе втручання у справи суверенної держави», хоча, з одного боку, саме Н. Мадуро, який сфальсифікував попередні президентські вибори, не мав леґітимності та, з іншого боку, цей діяч був одним із найближчих поплічників путіна та Сі в Латинській Америці й в усьому світі. І москва й Пекін в істериці. Тому для України та українців є всі підстави однозначно вітати удар, нанесений по одному з прокремлівських режимів на іншому – щодо нас – краю світу.

Після успішно проведеної військової операції Д. Трамп заявив, що Венесуелою тимчасово управлятимуть США – аж до переходу влади до нового керівництва латиноамериканської країни.

Заява цілком правильна з огляду на неминучу нестабільність ситуації в цій державі в разі втрати Америкою контролю за подіями. Немає ґарантії, що після Мадуро не з’явиться новий «очільник», який так само «дружитиме» з москвою й Пекіном. Так що жодні розмови про «утиски демократії» у Венесуелі з боку США недоречні. Гнобителями свободи були У. Чавес і Н. Мадуро.

Отже, рік розпочався з блискучої перемоги Сполучених Штатів. Americafirst.

Слава Україні! Moscua delenda est!

Микола Коваль, оглядач