Туреччина між BRICS і НАТО: чи стане Анкара новим гравцем у клубі антисистемних держав?

Поки світ стежить за новими геополітичними розломами, Туреччина знову опинилася у центрі глобальної інтриги. Публікує матеріал newssky.com.ua — ексклюзивний розбір: як Анкара намагається стати першою країною НАТО у BRICS, чому це викликає тривогу на Заході, що стоїть за подвійною дипломатією Ердогана і чи може Туреччина змінити баланс сил між Заходом і Сходом.

Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан тисне руку своєму російському колезі Сергію Лаврову на щорічному саміті БРІКС у Бразилії 7 липня 2025 року. (Міністерство закордонних справ Турецької Республіки)

BRICS: новий клуб сили і виклик для західної системи

BRICS — це не просто економічний союз, а символ глобального зсуву від Заходу до Сходу. До 2025 року до оригінальної п’ятірки (Бразилія, Росія, Індія, Китай, ПАР) приєдналися ще п’ять країн: Аргентина, Єгипет, Ефіопія, Іран, ОАЕ. Разом вони охоплюють понад 45% населення світу та майже 30% світового ВВП. Для багатьох країн BRICS став альтернативою G7, а для авторитарних режимів — майданчиком для обговорення нових правил гри без диктату США та ЄС[2][3].

У 2025 році на саміті в Бразилії BRICS вперше обговорював формат розширення, який міг би включити країну-члена НАТО. Саме Туреччина стала тією «темною конячкою», яка здатна змінити саму природу цього об’єднання[2][3].

Турецька дипломатія: балансування між Заходом і Сходом

Президент Реджеп Таїп Ердоган вже кілька років послідовно демонструє незалежність від західних союзників. Туреччина — єдина країна НАТО, яка не приєдналася до санкцій проти Росії після повномасштабного вторгнення в Україну. Анкара продовжує торгівлю з Москвою, купує російський газ, обговорює нові енергетичні проекти, а також постачає дрони Україні, зберігаючи статус «медіатора»[2][3].

У 2024 році Туреччина офіційно подала заявку на вступ до BRICS Plus, ставши першою країною Альянсу, яка відкрито заявила про бажання приєднатися до антисистемного клубу. Це викликало шок у Брюсселі та Вашингтоні, адже Туреччина — ключовий гравець у Чорноморському регіоні, контролює Босфор і Дарданелли, має другу за чисельністю армію в НАТО[2][3].

Попри тиск з боку США та ЄС, Ердоган не відмовився від ідеї багатовекторної політики. Він відкрито заявляє: Туреччина не хоче бути «молодшим партнером» Заходу, а прагне стати регіональним лідером, який сам визначає свої союзи й пріоритети[2][3].

Чому BRICS цікавий Анкарі: економіка, політика, безпека

Туреччина переживає найскладнішу економічну кризу за останні 20 років: інфляція перевищує 60%, національна валюта втратила понад половину вартості за три роки, зовнішній борг досяг $500 млрд. У цих умовах Анкара шукає нові ринки, інвестиції, енергетичні угоди. BRICS — це можливість отримати доступ до кредитів Нового банку розвитку, альтернативних платіжних систем, спільних інфраструктурних проектів[2][3].

Політично BRICS дає Туреччині шанс посилити свій статус «глобального гравця», уникнути ізоляції, отримати підтримку у питаннях Кіпру, Сирії, Кавказу. Безпековий вимір — це можливість маневрувати між НАТО і Росією/Китаєм, зберігаючи автономію у питаннях оборони, закупівель зброї, військових навчань.

Реакція Заходу: тривога, тиск і нові «червоні лінії»

США та ЄС публічно висловили занепокоєння через турецькі амбіції у BRICS. У Брюсселі нагадали: членство в Альянсі передбачає «єдність цінностей і стратегічних інтересів». Держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що «неможливо бути одночасно частиною НАТО і антисистемного блоку, який підтримує Росію та Іран»[2][3].

Водночас, у НАТО визнають: виключити Туреччину з Альянсу технічно неможливо, а її вихід став би катастрофою для безпеки Європи. Тому Захід обирає тактику тиску, дипломатичних попереджень, економічних важелів — від заморожування військових контрактів до обмеження доступу до технологій[2][3].

Деякі експерти порівнюють ситуацію з 1970-ми, коли Греція й Туреччина вже опинялися на межі війни, а НАТО був змушений балансувати між союзниками. Сьогодні ж йдеться про глобальний розкол у самому серці Альянсу.

Що думають у BRICS: чи готові прийняти Туреччину?

Попри гучні заяви Анкари, у BRICS немає єдності щодо розширення. Росія та Китай вітають ідею приєднання Туреччини як спосіб послабити НАТО зсередини. Індія та Бразилія обережні: вони не хочуть перетворення BRICS на «антизахідний блок» і побоюються втрати балансу. Південно-Африканська Республіка та нові члени (Іран, ОАЕ, Єгипет) підтримують розширення, але наполягають на дотриманні принципу консенсусу[2][3].

На саміті у Бразилії у липні 2025 року Росія запропонувала надати Туреччині статус «партнера» BRICS, аналогічний статусу Саудівської Аравії, Індонезії, Казахстану. Це дозволяє брати участь у зустрічах, проектах, але не дає права голосу у стратегічних рішеннях[2].

Джерела в дипломатичних колах зазначають: повноцінне членство Туреччини наразі малоймовірне, але її участь у BRICS Plus — це вже сигнал про зміну світового порядку.

Турецька економіка: ризики, перспективи, ставки

Вступ до BRICS міг би допомогти Анкарі залучити інвестиції з Китаю, ОАЕ, Індії, отримати кредити на інфраструктурні проекти, знизити залежність від долара. Туреччина вже приєдналася до кількох ініціатив Нового банку розвитку, обговорює створення спільних платіжних систем із Китаєм, укладає угоди про розрахунки у національних валютах із Росією та Іраном[2][3].

Водночас, ризики для економіки величезні: можливі санкції Заходу, втрати у торгівлі з ЄС (основний торговий партнер Туреччини), відтік інвестицій, падіння лірі. Експерти попереджають: подвійна гра може обернутися економічною кризою, якщо Захід вирішить «покарати» Анкару за надто тісну співпрацю з BRICS.

Військова політика: чи може Туреччина бути у двох блоках одночасно?

Туреччина — стратегічний член НАТО: має другу за чисельністю армію, контролює ключові протоки, бере участь у місіях Альянсу на Балканах, у Середземному морі, Близькому Сході. Водночас, Анкара купує російські С-400, проводить спільні навчання з Китаєм, продає дрони Україні, але не вводить санкції проти Москви[2][3].

У 2025 році Туреччина вперше взяла участь у навчаннях BRICS Defence, відправила делегацію на форум «Безпека Сходу», підписала меморандум про співпрацю з військово-промисловими компаніями Китаю та Індії. Це викликало обурення у НАТО, але Ердоган наполягає: Туреччина має право на багатовекторну політику, а її інтереси не завжди збігаються з інтересами США чи ЄС.

Деякі аналітики вважають, що Туреччина готується до «нової архітектури безпеки», де Альянси стають гнучкішими, а країни можуть бути членами кількох блоків одночасно.

Внутрішня політика: як турецьке суспільство реагує на геополітичний розворот

Опитування громадської думки показують: понад 60% турків підтримують ідею зближення з BRICS, 55% вважають, що Туреччина має зберегти членство в НАТО, але не підкорятися диктату Заходу. Молодь і бізнес-еліти виступають за відкритість до нових ринків, інновацій, інвестицій із Китаю, Індії, ОАЕ. Водночас, частина суспільства побоюється ізоляції, втрати віз до ЄС, падіння рівня життя[2][3].

Опозиція звинувачує Ердогана у «зраді західних цінностей», але його рейтинг залишається стабільним завдяки риториці про «національний суверенітет» і «турецьку мрію».

Реакція сусідів і партнерів: нова гра на Балканах, Кавказі, Близькому Сході

Греція, Кіпр, Вірменія, Ізраїль, Саудівська Аравія уважно стежать за маневрами Анкари. Для багатьох сусідів турецький розворот до BRICS — це сигнал про можливу зміну балансу сил у регіоні. Росія і Китай вітають такий курс, Іран бачить у Туреччині союзника у протистоянні Заходу, а Єгипет і ОАЕ — конкурента у боротьбі за лідерство у мусульманському світі[2][3].

НАТО і ЄС посилюють військову присутність у Східному Середземномор’ї, підтримують Грецію, Кіпр, Вірменію, розширюють співпрацю з Ізраїлем. Це створює ризик нових конфліктів, гонки озброєнь, дипломатичних криз.

Глобальний вимір: чи стане Туреччина «містком» чи «троянським конем»?

Дебати у Вашингтоні та Брюсселі точаться навколо питання: чи може Туреччина бути «містком» між Заходом і Сходом, чи стане «троянським конем» для BRICS у НАТО? Деякі експерти вважають, що Анкара прагне отримати максимум вигоди, балансуючи між блоками, але у критичний момент обере власний інтерес.

Інші попереджають: подвійна гра може призвести до втрати довіри з обох боків, ізоляції, економічної кризи, навіть внутрішньополітичної нестабільності.

Перспективи: що чекає Туреччину, BRICS і НАТО у найближчі роки

Аналітики прогнозують кілька сценаріїв:

• Туреччина отримує статус партнера BRICS, зберігає членство в НАТО, але поступово віддаляється від Заходу, посилюючи співпрацю з Китаєм, Росією, Індією.
• Під тиском економічної кризи Анкара змушена обирати: або повернення до західної орбіти, або поглиблення інтеграції з BRICS із ризиком санкцій і ізоляції.
• BRICS перетворюється на альтернативний центр сили, залучає нових членів, запускає спільні проекти у сфері енергетики, фінансів, безпеки, а Туреччина стає «першою ластівкою» нової епохи багатополярності.
• НАТО реформується, стає гнучкішим, дозволяє країнам-членам брати участь у різних блоках, але зберігає єдність у питаннях безпеки.

Який із цих сценаріїв реалізується — залежить від рішень Анкари, реакції Заходу, внутрішньої стабільності Туреччини та глобальної кон’юнктури.

Висновки: Туреччина — новий гравець у великій грі

Спроба Туреччини стати частиною BRICS — це не лише про економіку чи політику. Це виклик для всієї системи міжнародних відносин, тест для НАТО, сигнал для ЄС, США, Китаю, Росії. Анкара показує: у новому світі немає «єдино правильних» союзів, а країни шукають власний шлях між блоками, інтересами, цінностями.

Для України, Європи, світу це нагадування: геополітична карта змінюється швидше, ніж здається. І той, хто вчасно зрозуміє нові правила гри, зможе не лише вижити, а й перемогти.

Джерела

[2] Middle East Eye, [3] Long War Journal