Трудова міграція українців до Польщі – те, про що мовчать в оголошеннях

06.03.2020 0 Редакция NS.Writer

Яка вона — українська трудова міграція до Польщі? Чи дійсно тут, так недалеко від дому, можна заробити на стільки багато, як нас намагаються запевнити в оголошеннях та рекламах? Чи насправді ми забираємо у поляків їх робочі місяця, як про це говорить польська влада? І чи дійсно поляки трактують українців за дружній народ і радо протягують руки допомоги у важкі для нас економічні часи? Про стереотипи, факти та життєві історії трудових мігрантів з України у Польщі — далі.

| Newssky.com.ua

Источник: Pixabay

Денис із дружиною приїхав до Варшави рік тому. Жили під Києвом, працювали у столиці, але одного дня таки наважились переїхати на постійно до Варшави. Своє рішення пояснюють тотальною відсутністю стабільності в Україні. «На жаль. Ми не хотіли покидати свій дім, друзів, рідних…але тепер ми точно розуміємо, що міграція — це не від доброго життя. Нас дуже втомила нестабільність, на стільки, що наважились на переїзд. Тепер будуємо своє життя тут, нам дуже подобається, хоча страшенно сумуємо», — розповідає молода сім’я. Таких історій українців у Польщі тепер тисячі.

Ганна Куц з Варшавського університету розповідає про міграційні потоки у Польщі, які є полем для її наукових праць вже понад 15 років. Поляки їдуть шукати кращої долі в Німеччині, Великій Британії, Норвегії, де хороші зарплати і відкриті кордони, а мінімальні бюрократичні процедури дозволять легко змінювати роботу, шукати кращі пропозиції, відповідно — більше заробляти. «Прогалини на ринку праці почали заповнювати трудові мігранти зі східного кордону, переважно українці, — розповідає пані Ганна. — Наші дослідження показують, що поляки завжди приязні до українців, оцінюють їх як відповідальних та сумлінних працівників, але по факту завжди раді ошукати, заплатити менше, або ж не заплатити взагалі».

Український трудовий мігрант у Польщі за останній 6 років змінив своє обличчя. Раніше це були переважно особи з західних областей України, передпенсійного віку, які працювали на фермах, заводах, фабриках не більше 6-8 місяців протягом року. Вони отримували мінімум мінімуму, який тільки дозволяло польське законодавство і важко працювали по 12-14 годин. Саме тому у великих містах якихось п’ять років томупро українця, який забирає у поляка роботу ніхто й не говорив. Зараз — це топова тема для чергових маніпуляцій правоцентриської правлячої партії «Право та Справедливість».

| Newssky.com.ua

Источник: Pixabay

Начебто логічно, адже українців за останні п’ять років приїхало історично багато — від мільйона до двох (ніхто так нас тут і не може нормально порахувати!), а українську мову можна почути усюди — від громадського транспорту до банківських установ, від магазинів — до шкіл та університетів. І найважливіше — змінилось обличчя мігранта з України. Тепер це молоді, освічені, амбітні студенти, також це підприємці, які мають життєвий та професійних досвід, тепер це програмісти, логісти, менеджери. І саме це досі не міститься у головах поляків, які стереотипно сприймають українців, як працівників на будівництві, прибиральниць та так звану допомогу по дому. Такі теж є і їх надалі більшість, але тепер вони не працюють за мінімальний мінімум, намагаються не працювати «на чорно», знають собі ціну і розуміють яку ключову роль відіграють у польській економіці.

Анджей Коркус, голова правління агенції працевлаштування EWL S.A. говорить: «Я дуже радий, що останні два роки українці дуже активно борються за своє місце під сонцем на польському ринку праці. Все частіше вони не погоджуються на жахливі умови праці, вимагають підвищення ставок. Простіше кажучи — хочуть працювати у таких самих умовах, як поляки і отримувати таку ж зарплату. Соромно мені це визнавати, але різниця була. І ще досі, на жаль…є». Соціологічні опитування Варшавського університету це доводять. У 2018 році понад 40% українців погоджувались і працювали за мінімальну ставку, а це усього 9-11 злотих за годину, то вже у 2019 році таких українців з заниженою самооцінкою було тільки неповних 6%.

Позитивні зрушення є зі сторони працедавців. Як показують останні соціологічні опитування, все більше з них декларує свою готовність працевлаштувати українця. Александра Тишкевич, експертка ринку праці у фірмі Hays Poland наводить останні дані. «Кожен п’ятий підприємець у Польщі декларує про свою готовність працевлаштувати українця. І ми говоримо про висококваліфікованих працівників. Такий стрімкий зріст пояснюється цілком логічно — бізнесмени працевлаштовують українців, які вже тут закінчили навчання в університетах та отримали вищу освіту у Польщі», — наголошує вона.

Щодо ново- і староприбулих мігрантів, то ілюзій не будуємо — середньостатистичний мігрант з України у Польщі це низькокваліфікований працівник на будові, няні, прибиральниці, продавці у магазинах тощо. І середня зарплата таких працівників — 3000-3500 злотих, а це навіть не 1000 євро. Для країни Європейського Союзу — це не найкращі заробітки, а якщо мігрант приймає рішення оселитись у великих містах, де й видатки також значно більші, чистими відкласти вдається насправді дуже мало. Що говорити про трудових мігрантів, якщо самі поляки скаржаться на скрутні часи.

| Newssky.com.ua

Источник: Pixabay

Як інформує видання «Puls Biznesu», згідно з останніми даними, у Польщі все ще не заробляють достатньо, аби можна було спокійно дивитись у майбутнє та збільшувати свої заощадження. Дані опитування говорять самі за себе:

— переважна більшість поляків, які працюють по 40 годин в тиждень, тобто повний робочий день, можуть лише мріяти про заробітки, які Центральне статистичне управління країни щомісяця представляє як середню зарплату, а це 4839,24 злотих брутто;

— 53% поляків відверто зізнаються, що вони не заробляють більше 3000 злотих щомісяця «чистими». Це означає, що понад половина працюючих десь далеко від середньої зарплати, яка з вуст влади складає близько 5000;

— за даними SpotData, усього 17% польських працівників заробляє понад 5000 злотих.

Який відсоток мігрантів заробляє стільки? Невідомо. Таких даних у Польщі немає, але є точна цифра — 426 тисяч українців у 2018 році сплачували соціальні внески та податки до польського пенсійного Фонду. Мова йде про мільйони злотих. Тому про важливість української робочої сили на терені Польщі — країни, яка стрімко розвивається — годі говорити. Тепер питання тільки в одному — куди ці спеціалісти та фахівці поїдуть далі — додому, будувати і розвивати Україну чи в Німеччину, яка планує відкрити свої кордони для спраглих до роботи (і грошей) українців?

ДенисюкОксана Денисюк, Newssky, Варшава

Поделиться статьей: