Трохи лірики березня—липня 2019 року: Ю.Чернецький

16.07.2019 0 By Chilli.Pepper

Один з історичних пейзажів Великого Хорасану (1909).

 

 

Юрій ЧернецькийЮрій ЧЕРНЕЦЬКИЙ

 

Трохи лірики березня—липня 2019 року

ПЕРЕСПІВ БЕЗІМЕННОГО ВІРША З «ПЕРСЬКИХ МОТИВІВ» ЄСЕНІНА

 

«Чом, о, чом так місяць світить тьмяно

На сади та стіни Хороссана?

Начебто запоною туманна

Руська ніч все вкрила невблаганно», —

 

Так ось поспитав я, люба Лало,

Кипариси, що вночі мовчали,

Та їх рать ні слова не сказала,

Лиш до неба голови здіймала.

 

«Чом, о, чом так місяць світить журно?» —

Квіти поспитав я в хащі синій.

І сказали квіти: «Ти розчуй-но

У троянди-рози шелестінні».

 

Пелюсткáми роза розплескалась,

Пелюстками потай відказала:

«Шаґане-бо з іншим милувалась,

Іншого любила-цілувала.

 

Говорила: «Руський не помітить…

Серце пісня, їй життя та тіло».

Ось чому так місяць тьмяно світить,

Ось чому лице його змарніло.

 

Забагато бачилося зради,

Сліз і мук, хто ждав їх, хто не хоче.

……………………………………….

Та довіку збережуть принади

Всі свої землí бузкові ночі.

 

15.03.19

 

РЕПЛІКА МАЗЕПИ З ПОЕМИ ПУШКІНА «ПОЛТАВА» (1828—1829)

(Уривок; переклад із російської)

 

Давно замислили ми діло;

Тепер воно кипить у нас.

Блага й велика мить наспіла,

Борні близький нарешті час.

Без волі милої та слави

Не піднімав наш люд глави

Під покровительством Варшави,

Під самовладністю Москви.

Та незалежної держави

Стан здобувати вже пора:

І прапор боротьби кривавий

Я підіймаю на Петра.

 

20.03.19

 

НА ВДЯЧНУ ПАМЯТЬ ГРИГОРІЮ КОЧУРОВІ ТА МИКОЛІ ЛУКАШЕВІ

 

Двох геніїв цих Сіверщина Україні дала —

кумирів нештучних для умів і сердець:

у старшого з них Фéськівка — Батьківщина мала,

а молодшого — виплекав Батько Кролевець.

 

Як кажуть (чи ми скажемо!), вічно живі,

вони мовний обрій, ох, розширили наш:

Григорій Порфирович — геній Кочур — і

Микола Олексійович — геній Лукаш.

 

До того віршувати я вже начебто вмів,

але скажу відверто: саме начебто вмів…

Та душу саме Кочурів мені й Лукашів

всевладно оживив, як розчув його, спів.

 

А головне — у співі їх розраду знайшла,

натхнення теж знайшла і наснагу знайшла,

ох, стомлена Неньки України душа,

яка собою світ — я ж «нацист» — прикраша.

 

Переклад поетичний — не звичайні слова

(принаймні в Україні безсумнівно це так),

оскільки завдяки йому душа ожива

в НАРОДУ, що Поет і Музикант, хоч Козак.

 

21.03.19

 

ПЕРЕСПІВ БЕЗІМЕННОЇ ПОЕЗІЇ ВЕЛИМИРА ХЛЄБНИКОВА

 

Вшануймо оголену Волю,

Квітучу в природній красі, —

І, вмиті водою живою,

Умить неба варті ми всі.

І вирок борців пролунає

З ударом по строгих щитах:

Най править народ, а не зграя,

Назавжди, завжди по світах!

Хай дів лине спів від віконця,

Вже лагідний, а не тривожний,

Про вірного лада Сонця —

Владний народ переможний.

 

1917—24.03.19

 

ЯМБИ НА ВРОДИНИ ЛЮБОЇ ДРУЖИНИ

(Частковий переспів пушкінського вірша 1818 року)

 

…По Долі звивистих дорогах

Маршрут твій ДЛЯ НЕБАГАТЬÓХ,

І не для збирачів убогих

Чужих думок або чуток,

А для таланту друзів строгих,

Для тих, лиш Істина — чий Бог.

Не кожен має щастя-вроду

Чи слави заслужив вінок.

Блажен, хто знає насолоду

Високих вíршів і думок!

Чий дух зробився вже прекрасним,

Та для нових звитяг живий,

Хто зáхват поділяє твій

З яскравим одночасним власним.

 

7 Квітня 2019 року

 

ДОСЛІД У ЦАРИНІ КОСМІЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ

 

                    Товаришам за покликанням — 2

 

Я (спасибі Долі!) блажен бував

у Життí цім — своїм-нічиїм:

Вищий Розум вірші мені диктував

під затихлим небом нічним.

 

Накопичений нами з початку часів,

він і тінь — і море заграв;

Серця син, він ще й місце почесне посів —

Всепланетним Сумлінням став.

 

Від життя з нагород нам потрібен лиш спів —

фраз удари в рим береги,

лиш повторювався б віршопад Рядків,

сяйно від яких навкруги.

 

Я за те на учті у Всесвіту пю

між комет, планет і зірок,

щоб тримали у формі душу мою

Розум, Серце й Сумління втрьох!

 

09.04.19

 

ПРЕЗИДЕНТОВІ ПЕТРУ ПОРОШЕНКУ

 

Молодший брат за віком ти для мене.

Для Батьківщини ж рівні діти всі,

хто має спільні прапори-знамена —

у синьо-жовтій величі-красі.

 

А поруч є імперія манкуртів

(так їх назвав довічний брат Чингіз):

байдуже для ординських каракуртів,

грузин ти, росіянин чи киргиз…

 

Ох, божевільні хащі непролазні

такого світу вічної війни…

Себе богами уявляють блазні,

та блазнями лишаються вони.

 

…………………………………………………………

 

Зробив ти кілька справ ДЕРЖАВНИХ, брате,

одначе наробив і… дивних див…

Благай, щоб час дали порозгрібати

дурню, якої ти нагородив.

 

А щоб отримати шанс на прощення,

козаче (не Північний тут «Китай»!),

забудь про власну вигоду-кишеню —

лиш про НАРОД-КРАЇНУ пам’ятай.

 

Хай нагадає про кінець дороги,

мету путі поета фраза ця:

салютом тільки ПІСЛЯ Перемоги

най наші розриваються серця!

 

Залишаться позаду хащі-нетрі

«гібридних» воєн, почуттів і слів.

Бо УКРАЇНА переможе, Петре!

Лише б Народ СЬОГОДНІ зрозумів…

 

09.04.19

 

Меморіальна дошка на будинку в Києві на бульварі Тараса Шевченка, де народився Максиміліан Волошин. Фото — Користувач:Kamelot (2009)

 

ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ РОСІЙСЬКОЇ: ВЕРСІЯ МАКСИМІЛІАНА ВОЛОШИНА

(Переспів із російської відповідного фрагменту поезії «Кітеж»)

 

Усобиці ножами Русь кремсали.

     А Калити злі діточки

Насильством і грабунками збирали

     Її розрізнені шматки.

У гру нічну, підступно-хижу, грала,

     Мов лютий хрестовик-павук,

Москва за Темних і за Грозних пряла

     Тісний, безвихідний свій круг.

Донощик був тут «сильний серед сильних»,

     І лютим був украй

Московський князь, що «ключник і постільник

     У Бога», — милує Бог хай!

Гніздо бояр, смиренниць, юродивих —

     Палац, тюрма і монастир,

Де немовля зарізане між хтивих

     Літало душ, мов нетопир.

Ламаючи-рвучи кістки та жили,

     Тут виникав престол царів,

Коли поріддя Кошки та Кобили

     На трон Пожарський раптом звів.

Петро — антихрист тріснуту цю брилу

     Зібрав, стягнув і розкачав,

Остриг і, застосовуючи силу,

     Наукам книжним, кат, навчав.

Назавжди нору кинувши кротячу,

     Зростаючи з яєць не птиць,

Імперія успадкувала вдачу

     Своїх п’яти імператриць.

І стала Русь німецькою, гидкою.

     Багнетами її в полон

Узяв, держав чужинською рукою

     Бридкою в шорах царський трон.

 

18 августа 1919 — 25 квітня 2019

 

АКРОВІРШ-АПОФЕОЗ, НАПИСАНИЙ ПІСЛЯ ТРИВАЛОЇ ПАВЗИ

 

Уроків безліч нам життя дало,

Кривавих та не вивчених і досі…

Ранкових днів землі й народу тло —

Аврори світло-сон на тьмяній дошці.

Їх доля карколомна і тяжка —

Не мед: хай демос забував про втому,

А ось не вистачало ватажка

Притомного, щасливчика при тому…

Едем природний у суспільства стан,

Рух думки не давав втілити Каїн.

Ех, лютий брате рідний… Бусурман

Менш безпощадним був до нас віками…

Ожив народ і відновив свої

Життєві сили! Час у путь-дорогу!

Епоха ця несе нам Перемогу!

!!! Три знаки оклику — вінець її!!!

 

28.05.19

 

Онука та дідусь святкують Міжнародний день вишиванки 16 Травня в Харкові. Фото — Лада Введенська (2019).

 

НАЇВНИЙ ФОРМАЛЬНО НЕЗВИЧНИЙ СОНЕТ

 

Онука та дідусь — дві краплі з океану,

що рідний наш народ назвав його Життям…

Як дивиться маля! Глибінь цю бездоганну

не передати, ні, чиїмсь іще очам.

 

У погляді злились і спокій — і тривога,

і вічності тріумф — і шал швидкий хвилин…

«Совок» з дитинства, я погано вірю в Бога,

але, якщо Він є, напевно поруч Він.

 

Життєвий океан плекає дві краплини —

і ближчих не знайти у всесвіті людей,

і пара рідних душ до НЕБОМРІЇ лине;

там сонце та блакить, хмарки лиш де-не-де…

 

Онука та дідусь — два серця України.

Єднає щастя хай старе і молоде!

 

30.06.19

 

СЛОВО О ПОЛКУ ВІТОВТОВІМ

(Битва на Ворсклі 12 серпня 1399 року)

 

Питання залишаються нестерпні

без відповідей, мов епох рубіж:

«Навіщо в серпні? Тут же пекло в серпні!

Якби перемогли, то що? Якби ж…»

 

Знов велетні поводяться як дурні

(це основне? Судити не берусь) —

і майже вмить уже мініатюрні

Литва литовська та Литовська Русь…

 

Середньовіччя… тут немає правих

і винних. Тільки жертви є завжди.

З’ясовуй потім по світах-державах,

хто більше пив кривавої води…

 

Залишаться сусіди ворогами,

програй чи виграй битву хоч яку.

І знов над Україною кургани

сплять Вітовтовим «Словом о полку»…

 

16.07.19

 

Невідомий автор XVI століття. «Битва на Ворсклі».


Підтримати проект:

Підписатись на новини:




В тему: