Трамп vs. світ: Чому 19,7% тарифів США на енергоносії шокували кліматичні домовленості і нафтові ринки

«Моя країна – не ваша лабораторія»: Трамп удруге пробиває планетарну стелю і виробляє найбільшу гаму економічних загроз для планової енергетичної революції. Усі дивляться на вуглеводні – і бачать майбутнє у диму. Саме так, 2025-й, рік великого кліматичного відкату.

Від Майданчика для «вітру» до Вежею для «чорного золота»: перезавантаження Білої Хати

Коли Дональд Трамп повернувся у Білий Дім, чітко заявивши: «Я хочу знову зробити Америку потужною — і для цього у нас під ногами занадто багато рідкого золота», це сприйняли як популістський реверанс в стилі 2016 року¹⁴. Але вже у перші 100 днів адміністрація розгорнула повномасштабний наступ на будь-які «зелені» програми, що залишилися від Байдена — від субсидій на електрокари й вітрову енергію до зупинки всіх нових проектів в офшорних зонах¹⁸.

Це було не просто внутрішнє питання: Білий Дім робить ставку на експорт нафти, скрапленого газу й краще прокачані трубопроводи, а отже — нав’язує партнерам умови закупівлі саме американських енергоносіїв у кожному новому чи переглянутому торговельному договорі¹⁵.

Газ, нафта, пластик: нові союзники для старих схем

Трамп у 2025 році стратегічно працює не лише з саудівцями чи Бразилією, а й із ключовими противниками кліматичних норм в Азії, підтримуючи ймовірне послаблення обмежень на синтетичний пластик¹⁶. Фокус — змусити країни, які колись підписались на зелений курс, відкотити назад зобов’язання (і тихо підморгнути нафтовому лобі).

Стратегія — через «пакети енергетичної безпеки», тарифний тиск, загрозу обмеження віз і навіть порто-зборів для «неправильних» країн, які посміють дотримуватися Паризького кліматичного угоди¹⁵.

Великий кліматичний розрив: чи буде «зелена» планета?

Після січневої (2025) офіційної заяви про вихід США з Паризької кліматичної угоди, до клубу небажаючих приєдналися лише три держави — Лівія, Іран і Ємен¹⁸. Для нафтогазових гігантів це шок: американські компанії прагнуть стабільності, але зараз отримують хаос¹⁹. А Спільнота учасників світових переговорів із захисту клімату фактично отримала найдорожчий ляпас: лідера, який одноосібно зруйнував план досягти утримання зростання температури нижче 2°C цього сторіччя.

Жодного великого прориву на переговорах у Женеві про обмеження пластикового забруднення так і не сталося¹⁶.

Міжнародні наслідки: химерна політика тарифів

США впровадили тарифи проти понад 90 країн, загальна ставка — 19,7%²³. 2025-й для нафтових ринків — рік непевності: очікуване зростання світового попиту на нафту скорочено майже вдвічі — до 635 тисяч барелів на добу (проти 1,3 млн прогнозу до введення тарифів).

IEA попереджає: якщо тенденція збережеться, ключові «локомотиви» світового попиту на нафту (Індія, Китай, Бразилія, Сінгапур) можуть перейти до стагнації чи навіть скорочення²³.

Найбільші трейдери — Glencore та Trafigura — фіксують крах енергетичної торгівлі за рік (88% падіння вугілля у Glencore)²³.

Америка проти клімату, але пораду для світу не дає

Попри обіцянки Трампа щодо «відродження буріння» та намагання знизити ціни на бензин удома до $2 за галон, аналітики ринку сумніваються, що адміністрація реально здатна це зробити: ринок та логістика — глобальні, а американська політика лише розгойдує ціни²¹.

На засіданнях у Давосі Трамп прямо стверджував, що як тільки «ціна на нафту впаде — війна в Україні скінчиться». Тільки от експерти впевнені: санкції, торгові війни та обмеження на потоки ресурсів лише додають нервовості, але не формують здорового ринку²⁰.

Дерегуляція = дестабілізація?

Сценарій «другого Трампізму» для ринку пального — це хаотична deregulaton, без жодних екологічних чи кліматичних гальм²⁴. Фінансові аналітики попереджають: якщо Twitch-момент не буде вилікуваний політичними домовленостями і баланс не повернеться, світ отримує довгі місяці надлишкової волатильності, жорстких злиттів і банкрутств серед малих гравців²⁴.

Водночас нові санкції на російську нафту (або їхня відміна) несуть ризики — переповнення ринку тягне ціни вниз, але отруює всю структуру інвестування, фінансування сталого розвитку й репутації ринку²⁰.

Погляд із Європи і Азії: що думають закордонні лідери?

В Європі нові американські тарифи й політика «безпечної енергії» викликають гостру реакцію¹⁵. Очільник німецької делегації на Cop29 прямо заявив: «Планета отримала найбільший удар по клімату за останні 20 років». Деякі держави (Індія, Індонезія) вже шукають альтернативи зростаючим енергетичним ринкам — наприклад, відновлюваній енергетиці з Океанії та Південної Америки.

Реакція енергетичних корпорацій і доля транснаціональних гравців

ExxonMobil, Shell, BP і Equinor публічно заявили: вихід США з Паризької угоди — стратегічна помилка. Регуляторне середовище стає хаотичним, інвестування в довгі «сталеві» проекти (CCS, водень, off-shore) заморожується, компанії відкрито лобіюють повернення США до глобального кліматичного клубу¹⁹.

Водночас американські корпорації отримують унікальні податкові вигоди для «розгону» видобутку та експорту, чим і пояснюється зростання індустрії в окремих сегментах — зокрема LNG та нафти у Техасі й Мексиканській затоці²⁰.

Уроки для України та Східної Європи

Для України та сусідів у регіоні ринок 2025 року означає більшу волатильність газу, ускладнення домовленостей із трейдерами LNG та необхідність паралельно інвестувати у власні проекти ВДЕ, щоб уникнути «енергетичного заручництва»²⁰.

Новий світовий розподіл енергоринку – це простір для маневру лише для найшвидших країн, здатних поєднувати дешеву електроенергію «зі сходу» і сучасні технології з ЄС та Китаю.

Підсумки: «зелена революція» – відтермінована, але не скасована

Попри тарифи, політичний популізм США й короткостроковий бум для викопного палива, технології чистої енергії вже не повернути у минуле. Європа й Азія нарощує інвестиції у «тиху» революцію. Кліматична повістка майбутнього стане ще жорсткішою, а роль України — у гнучких рішеннях та максимальному просуванні власних зелених проєктів.

Джерела