Трамп відмовив Зеленському у передачі Tomahawk: кулуарні подробиці та нові орієнтири для України

Без ілюзій у Вашингтоні: як у «важкій» зустрічі Президент України не здобув бажаних ракет, але отримав чіткий сигнал щодо курсу США

День у стінах Білого дому видався надто холодним не лише поглядом американського лідера: президент Володимир Зеленський залишив ключову столицю демократичного світу без нових оборонних гарантій. За словами обізнаних у перемовинах осіб, переговори щодо довгоочікуваних Tomahawk перетворилися на «емоційно заряджену, але безкомпромісну» перепалку¹.

Чому Tomahawk були ключовим питанням порядку денного

Крилаті ракети Tomahawk — це символ далекобійної, сучасної зброї, котра здатна змінити розклад сил на фронті й забезпечити далеку артикульовану відповідь Україні. Для Києва доступ до таких систем — це не лише питання воєнної тактики, а й сигнал союзникам, що США залишаються «локомотивом» підтримки Європи. Натомість Дональд Трамп, згідно джерел, відмовився надавати їх: «Зараз не час для довгих ракет, потрібно дипломатичне рішення», — наголосив американський президент.

Торг за довіру: атмосфера зустрічі Зеленського і Трампа

Переговори тривали понад дві з половиною години, причому кулуарні учасники відзначали: моментами діалог був максимально жорстким, часом переходив у емоційну суперечку. «Ніхто не підвищував голос, але напруга відчувалась у повітрі», — згадує один із джерел. Дональд Трамп не приховував жорсткості: акценти зроблено на пріоритет дипломатії. Після резонансної телефонної розмови із президентом Росії Владіміром Путіним, він наполягав на тому, що варто уникати ескалації й дати історії розставити всі крапки.

Для України це означає: у Вашингтоні більше не підтримують карт-бланш на постачання важкого озброєння — принаймні до завершення анонсованого дипломатичного процесу між США, Росією і очікуваними переговорами у Будапешті. Власне, зустріч із Путіним анонсовано протягом найближчих тижнів.

Дипломатичний тиск на тлі війни: що задекларували у Білому домі

Офіційно після зустрічі Трамп назвав переговори «цікавими» і «коректними», водночас у приватній розмові наголосив: настав час «зупинитися там, де стоять армії», дозволити обом сторонам проголосити перемогу, а нащадки хай вирішують, хто герой, а хто — агресор. Він уникав прес-конференцій, залишив Білий дім без коментарів для журналістів і одразу вирушив до Мар-а-Лаго.

Для багатьох союзників це стало різкою зміною тональності: лідери Європи одразу після перемовин провели телеконференцію із Зеленським, під час якої були шоковані переміною поглядів Білого дому. Як результат — посипались заяви підтримки Києва з Брюсселю, Лондона, Парижа.

Позиція Зеленського: між реалістичністю і прагненням зброї

Після зустрічі Володимир Зеленський визнав: тема Tomahawk звучала, але вона залишиться непублічною через політику уникнення ескалації з боку США. На питання про перспективи ракет, Президент відповів: «Я реаліст». Відомо, що Київ наполегливо вимагав не лише Tomahawk, а й інші системи — комплекси протиракетної оборони далекої дії, комплекти БПЛА та ще одну партію HIMARS. Основний акцент — зміна балансу сил і збереження південного кордону України.

Але головна відповідь сесії у Вашингтоні — нових гарантій не буде до закінчення переговорів США–РФ. Це підтвердив і виступ перед українською командою: «Дипломатія — єдина дорога сьогодні», — резюмував Трамп.

Погляд з Європи: як союзники реагують на новий курс США

Після консультацій з Вашингтоном одразу розпочались спільні заяви від прем’єра Британії Кіра Стармера, який запропонував переговорити із США та впровадити «мирний план Трампа по Газа» як шаблон для України. Генсек НАТО Марк Рютте ініціював позачергову відеозустріч радників з нацбезпеки європейських держав. Незалежні експерти відзначають: попри дипломатичну риторику, ЄС налаштований координувати підтримку Києва навіть у разі зміни американської стратегії. Це підтверджено спільною заявою лідерів Європи про «подальшу підтримку обороноздатності України до повного відновлення суверенітету».

Що далі: чи варто чекати змін у підході до військової допомоги?

Перші висновки — жодних швидких проривів у співпраці між Києвом і Вашингтоном найближчим часом. Усе залежатиме від чергової зустрічі Трампа і Путіна, запланованої в Будапешті, а також від позиції Конгресу щодо допомоги Україні. Експерти вказують: США можуть перекласти більшість зобов’язань на плечі європейських партнерів, а сама Україна — зосередитися на розвитку власних програм озброєнь і дипломатії у багатовекторному режимі.

Виклики для Києва: як компенсувати втрату підтримки щодо Tomahawk

Без поставок далекобійної західної зброї українська армія вимушена буде монтувати противагу через дрони, модернізовану артилерію, роботи з власного ВПК. Це означає — посилення роботи у сфері інженерії, науки, впровадження західних технологій через треті держави, масштабування виробництва ракетних платформ та додаткову співпрацю з Польщею, Туреччиною, Південною Кореєю, Ізраїлем.

Окремий трек — залучення фінансових гарантій, розбудова IT-компетенцій для створення власних систем раннього попередження і протидії. Також фокус — на участі у спільних навчаннях з НАТО, оперативне перепрофілювання сил на нові формати ведення війни.

Наслідки для регіону і світу: від американського “замороженого фронту” до нової системи безпеки

Пропозиція Трампа «заморозити лінію» фронту для обох сторін викликає глибоку критику в Києві, бо фактично залишає окуповані території під контролем РФ. Водночас в США і ЄС цю тезу розглядають як реальний крок до швидкого завершення бойових дій, принаймні тимчасово — на ініціативу вже позитивно зреагували у Франції та Угорщині. Для міжнародної безпеки це — прецедент: великий воєнний конфлікт світового масштабу планують врегулювати політичним компромісом, а не остаточною перемогою однієї зі сторін.

Чи можливо це? Україна, згідно із заявами Банкової, не погодиться на такі умови, й надалі використовуватиме усі дипломатичні й військові важелі для відновлення територіальної цілісності.

7 ключових викликів після відмови у Tomahawk

1. Пошук альтернативних джерел далекобійного озброєння.
2. Акцент на розбудові вітчизняного ВПК.
3. Інтенсифікація переговорів із ЄС та новими партнерами в Азії й Близькому Сході.
4. Підвищення інформаційної мобільності та лобіювання в американському Конгресі.
5. Вдосконалення систем ППО та ракетного захисту з урахуванням нових викликів.
6. Розширення військової кооперації з новітніх технологій та обміну даними з НАТО.
7. Зміцнення стійкості економіки та внутрішньої консолідації суспільства.

Джерела