Трамп у пастці затяжних конфліктів: Іран, Україна та Газа

Президент США, який звик до швидких перемог, опинився перед затяжними конфліктами, де жодна зі сторін не готова поступатися.

Один із найближчих помічників президента Трампа нещодавно заявив, що знищення ядерних об’єктів з повітря — це те, що Америка вміє робити найкраще, а контроль над політичними подіями в таких країнах, як Іран, Росія та Україна, — це те, що Сполучені Штати вміють робити найгірше.

Шістнадцять місяців після інавгурації Дональд Трамп зіткнувся з реальністю, яка не вкладається в його улюблений сценарій блискавичних операцій. Моделі бомбардувальників B-2, що стоять на столі в Овальному кабінеті, нагадують про нічні удари по іранських ядерних об’єктах 2025 року. Проте сьогодні ті самі моделі виглядають радше як символи минулих успіхів, а не як інструмент для розв’язання нових проблем.

Іран: перемир’я без прориву

7 квітня 2025 року Трамп оголосив про припинення бойових дій з Іраном. Умова була чіткою: повне, негайне та безпечне відкриття Ормузької протоки. Станом на червень 2026 року протока функціонує частково завдяки тимчасовому меморандуму, який досі перебуває на стадії узгодження. Іранські нафтові танкери проходять, але обсяги перевезень залишаються на 40 % нижчими за довоєнний рівень.

Тегеран затягує переговори щодо ядерної програми та ракет. Американська сторона наполягає на 60-денному терміні, однак іранські дипломати вже натякають на можливість продовження до 2027 року. Експерти з Інституту Брукінгса зазначають, що Тегеран добре вивчив тактику попередніх адміністрацій і вміло використовує небажання Вашингтона повертатися до бойових дій.

У травні 2026 року Іран провів чергові випробування балістичних ракет середньої дальності. Запуск не супроводжувався офіційними заявами, але супутникові знімки зафіксували активність на полігоні Шахруд. Адміністрація Трампа обмежилася заявою про «глибоке занепокоєння», не вдаючись до нових санкцій чи військових заходів.

Україна: забута війна п’ятого року

Колишня обіцянка завершити війну за 24 години давно забута. У травні 2026 року державний секретар Марко Рубіо публічно заявив, що втомився від нескінченних переговорів і готовий передати цю роль будь-якій іншій країні. Російська сторона, своєю чергою, відмовилася від чергового візиту спецпредставника Стіва Віткоффа та зятя президента Джареда Кушнера.

Москва наполягає на створенні постійних робочих груп та регулярних зустрічей. Окремо росіяни вимагають призначення повноцінного посла США в Росії — посада залишається вакантною вже 14 місяців. За даними джерел, близьких до переговорного процесу, Кремль вважає нинішній формат «аматорським» і не бачить сенсу в подальших разових візитах.

На фронті ситуація залишається стабільно напруженою. За даними Генштабу ЗСУ, у травні 2026 року зафіксовано 187 обстрілів позицій українських військ на Донецькому напрямку. Жодних значних територіальних змін не відбулося з лютого. Економічна допомога від США скоротилася на 35 % порівняно з 2025 роком.

Газа: план на 20 пунктів, який не спрацював

Після звільнення останніх заручників у серпні 2025 року Трамп представив 20-пунктовий план відбудови сектору Гази. Передбачалося роззброєння ХАМАС, створення міжнародних сил стабілізації та перетворення території на зону сучасної забудови. Вісім місяців потому жоден з пунктів не виконано.

ХАМАС продовжує контролювати значну частину анклаву. Відеозаписи, які поширює ізраїльська розвідка, показують, що бойовики зберігають ракетні установки та тунелі. Один із роликів, який нібито створив штучний інтелект і поширив акаунт Трампа, зображував президента та прем’єр-міністра Нетаньягу на пляжі в Газі — відео швидко видалили.

Міжнародна стабілізаційна місія так і не була сформована. Єгипет та Йорданія відмовилися брати участь без чітких гарантій безпеки. Відбудова інфраструктури обмежується кількома тимчасовими таборами для біженців, фінансування яких забезпечує Катар та ЄС.

Внутрішній тиск і зовнішні сигнали

У США рейтинг схвалення зовнішньої політики Трампа впав до 38 % за даними Gallup на початок червня 2026 року. Конгресмени від обох партій дедалі частіше висловлюють невдоволення відсутністю прогресу. У Палаті представників 14 червня заплановано слухання щодо ефективності переговорів з Іраном та Росією.

Китай та Туреччина намагаються скористатися паузою. Пекін активізував контакти з Тегераном щодо постачання нафти в обхід санкцій, а Анкара пропонує свої послуги як посередник у газанському врегулюванні. Обидві країни демонструють готовність заповнити дипломатичний вакуум, який утворився через небажання Вашингтона поглиблювати конфлікти.

Що далі

Адміністрація Трампа продовжує наполягати на «обмежених у часі» переговорах, однак реальність показує, що супротивники навчилися чекати. Іран, Росія та ХАМАС демонструють однакову стратегію: затягувати процес, уникати прямих зіткнень і розраховувати на внутрішньополітичні труднощі у Вашингтоні.

Моделі B-2 на столі президента нагадують про минулі перемоги. Сьогодні вони виглядають радше як нагадування про те, що швидкі рішення більше не працюють у світі, де супротивники готові до тривалої гри на виснаження.