Трамп оголосив війну Юпітеру

Ексклюзив. Місія Juno, яка триває з 2016 року, наразі перебуває в критичній фазі через закінчення розширеної місії 30 вересня 2025 року та урядовий шатдаун у США, що розпочався 1 жовтня 2025 року. Це призвело до припинення зв’язку з апаратом, оскільки NASA, як не дивно, теж обмежена правилами шатдауну (дозволені лише «виняткові» операції для збереження життя, майна чи безпеки).

Оскільки шатдаун триває, NASA наразі не може підтвердити статус Juno. Апарат продовжує обертатися навколо Юпітера автономно, але без наземного контакту неможливо отримувати дані, виконувати маневри чи діагностувати проблеми. Якщо шатдаун затягнеться, місія може «заморозитися» безпланово, зі втратою наукових можливостей.

Слід сказати, що розширена місія закінчилася 30 вересня 2025 року. Без нового контракту (який блокується бюджетом Білого дому, що скорочує наукові місії на 47%) Juno не отримає ресурсів для подальшої роботи. Це означає потенційне дострокове завершення місії, попри те, що апарат ще цілком функціонуючий.

Куди і навіщо летів Juno

Juno (скорочено від Jupiter Juno, «Юпітер і Юнона») — це космічна місія NASA, запущена для детального вивчення газового гіганта Юпітера, його атмосфери, магнітосфери та супутників. Місія названа на честь римської богині Юнони, яка, за легендою, могла бачити крізь хмари, що приховували Юпітера. Запуск відбувся 5 серпня 2011 року з мису Канаверал на ракеті-носії Atlas V.

Juno фокусується на розкритті таємниць походження та еволюції Юпітера. Ключові наукові завдання місії полягали у вивченні складу атмосфери, а саме вимірюванні вмісту води, аміаку, метану та інших речовин, щоб зрозуміти, як формувалася планета.

Також, учені досліджували гравітаційне поле планети-гіганта, тобто масу та розподіл речовини всередині Юпітера для моделювання його внутрішньої структури (чи є в нього тверде ядро?). Місія також тестує теорію, що Юпітер міг утворитися ближче до Сонця, а потім мігрувати на свою орбіту.

Juno було проведено детальне картографування потужного магнітного поля Юпітера, яке в 20 000 разів сильніше за земне, а також вивчення найяскравіших полярних сяйв у Сонячній системі.

Навіть більш важливими виявилися спостереження за великими супутниками (Io, Європа, Ганімед, Каллісто) та пошуки ознак океанів під поверхнею Європи.

Розвиток місії

5 липня 2016 року апарат дістався полярної орбіти Юпітера.

Основна місія нараховувала 37 орбіт (період ~53 дні кожна) до липня 2021 року. Потім її було продовжено – з 2021 року почали відбуватися ближчі прольоти (33 орбіти по 48 днів), фокус змістився на супутники і деталізацію даних.

Плановане контрольоване зіткнення з атмосферою Юпітера мало відбутися близько 30 грудня 2025 року, щоб уникнути забруднення його супутників (наприклад, Європи, кандидата на наявність життя).

Що вже дізнався Juno

Юпітер має в атмосфері втричі більше води, ніж передбачалося — це змінює моделі його формування. Над поверхнею дують вітри на 3000 км углиб атмосфери, це, зокрема, пояснює наявність «зон і плям». Юпітер має дуже неоднорідне, з «плямистою» структурою магнітне поле; виявлено магнітосферу за типом так званої «восьмірки», можливо з цим пов’язані й полярні циклони: вони мають 8-вузловий шаблон циклонів на полюсах — і це перше таке спостереження. Також тепер доведено, що Юпітер «розріджений» всередині, він не має чіткого твердого ядра.

Нові дані зібрано про Європу (врна має солоний океан під шаром криги), відкрито вулкани на Io, вивчено поверхню Ганімеда.

Рекорди та «мерч»

На борту Juno знаходиться пластина з повідомленням від Джека Хастонга (режисера «Інтерстеллар») з привітаннями 1600 школярів.

Juno подолала 2,8 млрд км за 5 років.

За ці роки JunoCam надіслала тисячі зображень — найкращі фото Юпітера в історії.

Стогодні це найвіддаленіший апарат на сонячній енергії (2,7 млрд км від Сонця).

Станом на жовтень 2025 року апарат завершив понад 60 прольотів. Останні маневри готують його до фінального занурення в атмосферу Юпітера. Дані передаються в реальному часі, за ними можна стежити на місійному сайті NASA.

Juno — одна з найуспішніших місій до зовнішньої Сонячної системи, яка радикально змінила наше розуміння Юпітера та його перспективних супутників. Наступні — Europa Clipper (2024) та JUICE (2023).

Втім, хаос, який сварка Дональда Трампа з Ілоном Маском принесла до NASA, разом із малозрозумілою політикою «економії» та міжпартійним протистоянням у Конгресі – може зіпсувати післясмак місії Juno. Звісно, сьогодні це не найголовніша проблема сучасної Америки, але чимала – для людства. Якщо подібний тренд триватиме, то NASA може поступитися космічним лідерством ESA, КНР та приватним компаніям.

Михайло Коваль, Newssky