Трамп оголосив надзвичайну ситуацію через Кубу: як один указ змінює правила гри в Західній півкулі

Коли президент США називає політику невеликого острова «надзвичайною загрозою» й відкриває двері для економічних ударів по третіх країнах, це вже не черговий жорсткий сигнал, а спроба перезапустити всю стратегію щодо Карибів, Росії та Китаю.

Президент США Дональд Трамп підписав указ про запровадження національної надзвичайної ситуації у зв’язку з «незвичною й надзвичайною загрозою», яку, на його думку, становлять політика, практика та дії уряду Куби^{1 2} . Документ, оприлюднений на сайті Білого дому, формально оголошує надзвичайну ситуацію в сфері національної безпеки й зовнішньої політики та надає адміністрації розширені повноваження для запровадження економічних обмежень не лише проти самої Куби, а й проти третіх країн, що постачають їй нафту^{1 2 3} . Українські медіа, зокрема «Цензор.НЕТ», уже подали це як «надзвичайний стан через Кубу», підкреслюючи політичну вагу рішення⁴ .

Указ набирає чинності о 00:01 за вашингтонським часом 30 січня 2026 року й ґрунтується на двох ключових актах – Законі про міжнародні надзвичайні економічні повноваження та Законі про національні надзвичайні ситуації¹ . Трамп стверджує, що кубинський режим підтримує ворожі США держави та недержавні угруповання – від Росії й Китаю до Ірану, ХАМАС та «Хезболли» – і розміщує на своїй території іноземні військові та розвідувальні об’єкти^{1 2} . Наступним кроком, на який відкриває шлях указ, може стати запровадження нових тарифів проти будь-яких країн, що допомагають Кубі забезпечуватися енергоносіями^{2 3} .

Юридична рамка: що конкретно підписав Трамп

Указ «Про протидію загрозам Сполученим Штатам з боку уряду Куби» починається з формули, знайомої за іншими санкційними режимами: президент, керуючись Конституцією, міжнародними надзвичайними економічними повноваженнями та законом про надзвичайні ситуації, «визначає, що політика, практика й дії уряду Куби становлять незвичну й надзвичайну загрозу національній безпеці та зовнішній політиці США»¹ . Після цього йде ключове речення: «Я… оголошую національну надзвичайну ситуацію у зв’язку з цією загрозою»¹ .

Йдеться не про воєнний стан і не про обмеження громадянських прав усередині США. Механізм національної надзвичайної ситуації – це юридичний інструмент, що дозволяє президентові в односторонньому порядку вводити економічні заходи: заморожувати активи, обмежувати фінансові операції, запроваджувати спеціальні тарифи та санкції^{1 2} . Подібні режими діють роками – від санкцій проти Ірану до обмежень проти російської оборонної промисловості – й регулярно пролонгуються наступними адміністраціями⁵ .

Новий указ щодо Куби виписаний так, щоб залишити адміністрації широкий простір для подальших кроків. Він не встановлює конкретних ставок мит уже сьогодні, але дозволяє в майбутньому підвищувати тарифи на товари з будь-яких третіх країн, якщо буде доведено, що вони «прямо або опосередковано» постачають нафту Кубі^{1 2 3} . Фактично це попередження: або припиняєте підтримку Гавани, або готуйтеся до американських економічних заходів.

Які загрози Вашингтон вбачає в діях Куби

Указ і супровідний факт-лист Білого дому описують Кубу не як локальну проблему Карибів, а як ланку ширшої «антиамериканської» мережі^{1 2} . Вони виділяють кілька напрямів загроз.

• Поглиблена співпраця з державами-суперниками США. Гавану звинувачують у нарощуванні військового та розвідувального співробітництва з Росією та Китаєм, включно з розміщенням на острові великого російського центру радіоелектронної розвідки й об’єктів з китайським обладнанням для стеження^{1 2 5 6} .
• Контакти з недержавними угрупованнями. Указ згадує тісні зв’язки Куби з Іраном, а також підтримку ХАМАС і «Хезболли», які у США визнані терористичними організаціями^{1 2} .
• Внутрішні репресії та корупція. Офіційний документ звинувачує кубинську владу в переслідуванні та катуванні політичних опонентів, наступі на свободу слова й преси, системній корупції й зловживанні владою¹ . Вказується, що «комуністичний режим наживається на стражданнях свого народу», тоді як США заявляють про підтримку прагнення кубинців до вільного й демократичного суспільства¹ .

Особливо акцентовано розвідувальний компонент. США стверджують, що на Кубі діє «найбільший за кордоном російський центр радіоелектронної розвідки», а поруч розташовані кілька об’єктів із китайською інфраструктурою, здатною перехоплювати сигнали, пов’язані з американськими військовими базами, космічними пусками та рухом кораблів^{5 6} . Аналітичні центри на кшталт CSIS ще до указу оприлюднювали супутникові знімки цих комплексів і попереджали, що Куба швидко перетворюється на вузловий пункт стеження за США⁶ .

Мита проти постачальників нафти Кубі: новий важіль тиску

Одна з найдієвіших і водночас найчутливіших частин указу – дозвіл запроваджувати додаткові тарифи на товари з країн, які допомагають Кубі з постачанням нафти^{1 2 3} . Білий дім подає це як інструмент, покликаний «перекрити підтримку, що дозволяє режиму в Гавані продовжувати свої шкідливі дії»^{2 3} . Формально рішення щодо конкретних мит ухвалюватимуть після рекомендацій міністра торгівлі та держсекретаря^{1 3} .

Фактично США отримують юридичну рамку для економічного тиску на будь-яку державу, яка продає чи переадресовує енергоносії Кубі, – від Венесуели й Росії до можливих європейських чи азійських постачальників, якщо вони будуть замішані у відповідних схемах^{3 7} . Це продовження логіки вторинних санкцій, що вже застосовується проти партнерів Ірану та Росії в енергетичній сфері.

Практичний наслідок для компаній і урядів, які працюють із кубинським енергетичним сектором, – ризик зіткнутися з підвищеними митами на широкий спектр товарів на ринку США^{3 7} . Для багатьох держав Західної півкулі, чия торгівля значною мірою зав’язана на США, цей сигнал може виявитися переконливішим за будь-які політичні заяви.

Куба як розвідцентр Росії та Китаю: що відомо

Твердження Трампа про іноземні розвідувальні об’єкти на Кубі спираються на низку відкритих аналітичних досліджень. Вашингтонські експертні центри вже кілька років фіксують посилення китайської та відновлення російської розвідувальної інфраструктури на острові^{5 6} . Зокрема, CSIS ідентифікував щонайменше чотири комплекси, обладнані для збору сигналів (SIGINT) – від модернізованих радянських станцій до нових об’єктів із сучасними антенними полями⁶ .

Один із таких центрів розташований поблизу Бехукаля, недалеко від Гавани, на території, де свого часу діяли радянські ядерні об’єкти, а нині – кубинський університет інформатики, який, за даними розслідувачів, має тісні зв’язки з російськими спецслужбами⁶ . У поєднанні з китайським обладнанням такий вузол дає змогу відстежувати радіозв’язок, супутникові сигнали, телеметрію ракетних пусків і пересування американських сил у південно-східній частині США та в Атлантиці⁶ .

Для Вашингтона це виходить далеко за межі «звичайної» шпигунської діяльності. Контроль над Карибським басейном – вразливе місце класичної доктрини безпеки США, яка від часів доктрини Монро й Карибської кризи виходить із того, що жодна ворожа держава не повинна закріплюватися в Західній півкулі^{5 6} . Тож будь-яке посилення російської чи китайської присутності на Кубі сприймається як стратегічний виклик, а не як локальний епізод.

Чому саме зараз: кубинські найманці в Україні та слабкість режиму

Ще до оголошення надзвичайної ситуації адміністрація Трампа виносила кубинське питання на міжнародний рівень, зокрема в ООН, акцентуючи на участі кубинських громадян у війні Росії проти України⁸ . У жовтні 2025 року агентство Reuters оприлюднило витяг із внутрішньої телеграми Держдепу США, де йшлося про спроби Вашингтона переконати союзників не підтримувати щорічну резолюцію Генасамблеї ООН проти американського ембарго на Кубу, зокрема через те, що Гавана відправляє своїх громадян до російської армії⁸ .

Куба у відповідь традиційно звинувачує США в тому, що саме санкції й ембарго є головною причиною глибокої внутрішньої економічної кризи: дефіцит базових товарів, перебої з електрикою, інфляція й хвилі еміграції створюють вкрай вразливий фон для суспільства^{4 8} . У такій ситуації новий указ Трампа стає і кроком у сфері безпеки, і додатковим важелем тиску на режим, який балансує між внутрішнім виснаженням і пошуком зовнішніх патронів у Москві, Пекіні та Каракасі.

Для України кубинський фактор у війні вже не теоретичний. Серед захоплених у полон російських військових неодноразово виявляли громадян Куби, завербованих через схеми «легальної служби за контрактом», а потім відправлених на фронт⁸ . Посилення американського тиску на Гавану потенційно обмежує можливості Москви поповнювати особовий склад за рахунок таких «партнерів» та ускладнює логістику військово-технічної співпраці.

Реакція Куби і міжнародний контекст

Офіційна Гавана вже назвала заяви Трампа «брехливими й агресивними», наголосивши, що Куба не вестиме переговорів зі США в умовах ультиматумів і не визнає за Вашингтоном права вирішувати, з ким вона може торгувати енергоносіями^{4 7} . Кубинська влада розцінює нові кроки як продовження багаторічного ембарго та спробу «ізолювати й задушити» економіку острова через тиск на його партнерів^{4 7} .

Міжнародні реакції поки обережні. Частина західних оглядачів акцентує на внутрішньополітичному вимірі – формуванні образу президента, який «наводить лад на власному континенті» й карає тих, хто дозволяє РФ і КНР закріплюватися в безпосередній близькості до США^{3 5 7} . Інші попереджають: якщо Росія чи Китай вирішать публічно відповісти на указ, посиливши свою військову присутність на Кубі, це може наблизити ситуацію до нової «карибської кризи»^{5 6} .

Для країн Латинської Америки, які намагаються балансувати між співпрацею з Вашингтоном і контактами з Москвою та Пекіном, рішення Трампа додає невизначеності. Будь-які енергетичні проєкти з участю Куби тепер можуть мати ціну у вигляді ускладненого доступу до американського ринку, який для багатьох із них залишається ключовим^{3 7} . Це стосується не лише Венесуели, а й держав, які прагнули «тихої» економічної співпраці без яскравого політичного маркування.

Що це означає для України

Для України рішення Трампа має щонайменше три виміри. Перший – безпосередній: Куба опиняється під посиленим тиском за співпрацю з Росією, зокрема у воєнній і розвідувальній сферах, що може обмежити можливості Кремля використовувати кубинський ресурс у війні проти України^{3 5 8} . Другий – регіональний: поглиблюється протистояння між США та «клубом союзників Росії» в Західній півкулі, до якого, крім Куби, входять Венесуела й Нікарагуа, що змушує Москву розтягувати увагу та ресурси.

Третій вимір – глобальний. Кожен новий фронт у протистоянні США з авторитарними режимами ускладнює завдання: як одночасно підтримувати Україну, стримувати Росію, Китаю та Іран і реагувати на виклики в інших регіонах^{5 6 8} . Рішення щодо Куби показує, що Вашингтон намагається діяти на випередження, не чекаючи, поки російсько-китайська присутність у Карибах переросте в гостру кризу. Водночас воно нагадує: Україна – ключова, але не єдина точка у глобальній шахівниці безпеки.

Джерела

1. White House: «Addressing Threats to the United States by the Government of Cuba» – текст президентського указу про оголошення національної надзвичайної ситуації та її обґрунтування.
2. White House Fact Sheet: «President Donald J. Trump Addresses Threats to the United States by the Government of Cuba» – пояснення мотивів рішення, звинувачення Куби в підтримці Росії, Китаю, Ірану, ХАМАС і «Хезболли».
3. Caliber.az та інші міжнародні медіа: огляди указу з акцентом на можливості запровадження мит проти третіх країн, що постачають нафту Кубі.
4. Цензор.НЕТ та українські інформаційні агентства: новинні повідомлення про оголошення надзвичайної ситуації щодо Куби з цитатами з указу українською мовою.
5. Міжнародні ЗМІ (Reuters, Newsweek та інші): матеріали про рішення Трампа, контекст інших діючих режимів надзвичайної ситуації в США.
6. CSIS: дослідження «China’s Intelligence Footprint in Cuba» – аналіз ідентифікованих об’єктів збору сигналів (SIGINT) на Кубі, пов’язаних із Китаєм та Росією.
7. Аналітичні публікації про вторинні санкції та вплив мит на енергетичних партнерів Куби – оцінка можливих наслідків для країн-постачальників.
8. Reuters: внутрішні документи Держдепу США щодо участі кубинців у війні Росії проти України та спроб Вашингтона ізолювати Кубу в ООН.