Трамп дає Ірану 48 годин на угоду про Ормуз або готує масований удар

Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп у понеділок чітко окреслив межу для Тегерана: або швидке укладання угоди, або неминуче застосування сили, яку він назвав «декапітацією».

Заява пролунала з Овального кабінету на тлі п’ятої спроби за останні місяці уникнути прямого військового зіткнення. Трамп підкреслив, що переговори «не надто складні» і можуть завершитися вже найближчими днями, а протока Ормуз здатна відкритися «буквально завтра». Водночас він дав зрозуміти, що за цим етапом настане другий — роззброєння іранської ядерної програми, який триватиме довше.

Дипломатичний маневр чи чергова пауза

Рішення скасувати заплановані авіаудари стало результатом термінових звернень Саудівської Аравії, Об’єднаних Арабських Еміратів та Катару. Ці країни, за словами Трампа, «благали дати останній шанс». Президент США неодноразово повторював, що американські сили вже мали план «найбільшої атаки з часів Другої світової війни», однак вирішили відкласти його на користь дипломатії.

Така позиція не нова. З квітня 2025 року Трамп п’ять разів зупиняв уже готові операції проти іранських об’єктів. Кожного разу причиною ставали посередницькі контакти через Оман або Катар. Проте попередні перемир’я трималися недовго: у червні 2025 сторони підписали меморандум про припинення вогню, а вже в липні обмінялися ударами.

Реакція Тегерана та суперечливі сигнали

Іранська сторона в понеділок спростувала твердження про прямі переговори щодо протоки Ормуз. Офіційні особи заявили, що контакти з Оманом стосуються лише «тимчасового маршруту» для безпечного проходу суден. Трамп відреагував у Truth Social, назвавши іранське керівництво «неймовірно двозначним». Він наголосив, що Тегеран «просить зустрічі, а потім відкрито заявляє, що нічого не обговорюється».

CBS News підтвердила: нових прямих переговорів не заплановано. Усі контакти відбуваються через посередників, і Вашингтон не бачить ознак готовності Ірану до широкомасштабних поступок.

Економічний вимір протоки Ормуз

Відкриття протоки має критичне значення для світових поставок нафти. Щодня через неї проходить близько 21 мільйона барелів, що становить майже 20 відсотків глобального споживання. Закриття маршруту в попередні місяці призвело до зростання цін на Brent до 92 доларів за барель. Аналітики Goldman Sachs прогнозують, що повне відновлення транзиту може знизити ціни на 7–9 доларів уже протягом першого тижня.

Саудівська Аравія та ОАЕ, які найбільше постраждали від обмежень, активно тиснуть на обидві сторони. Ер-Ріяд, за даними Reuters, запропонував гарантії фінансування іранських цивільних проєктів у разі досягнення угоди. Катар, своєю чергою, активізував постачання скрапленого газу до Європи, щоб компенсувати можливі перебої.

Внутрішньополітичний контекст у Вашингтоні

Паралельно з іранським досьє в американському Конгресі тривають інші важливі процеси. Етичний комітет Палати представників рекомендував оголосити публічний осуд конгресмену Чаку Едвардсу за порушення «духу» правил щодо сексуальних домагань. У Мічигані кандидат від республіканців Роджерс випередив суперника на праймеріз, однак поступився демократу Стівенсу в загальному опитуванні.

Сенатор Джон Корнін заявив про досягнення домовленості щодо «антизбройового фонду», що дозволяє просувати кандидатуру Бланша на посаду. Ці події створюють додатковий тиск на адміністрацію, змушуючи демонструвати рішучість у зовнішній політиці.

Міжнародні посередники та їхні інтереси

Оман традиційно виступає головним каналом зв’язку між Вашингтоном і Тегераном. Султанат уже тричі організовував таємні зустрічі з 2024 року. Катар використовує свої газові контракти як важіль впливу, а ОАЕ — фінансові інструменти. Саудівська Аравія, незважаючи на давнє суперництво з Іраном, зацікавлена в стабільності цін на нафту напередодні IPO Aramco.

Європейські країни, зокрема Німеччина та Франція, надіслали спільне послання до Тегерана з закликом повернутися до переговорів щодо ядерної угоди. Брюссель побоюється, що новий виток ескалації призведе до чергової хвилі біженців і зростання терористичної загрози.

Ймовірні сценарії розвитку подій

Аналітики розрізняють три основні сценарії. Перший — швидке підписання «фази першої» з відкриттям протоки та частковим зняттям санкцій. Другий — затяжні переговори з періодичними зривами, що триватимуть до осені 2026 року. Третій — повернення до силового сценарію, якщо Іран відмовиться обговорювати ядерну програму.

Пентагон, за словами джерел у відомстві, утримує в регіоні два авіаносні ударні групи та додаткові бомбардувальники B-52. Це дає адміністрації можливість швидко перейти від дипломатії до дії, якщо переговори зайдуть у глухий кут.

Висновки для глобальної безпеки

Ситуація навколо Ірану демонструє, наскільки тонкою є межа між стримуванням і ескалацією. Трамп, з одного боку, демонструє готовність до жорстких кроків, з іншого — залишає двері відкритими для угоди. Така тактика «останнього шансу» вже стала характерною рисою його зовнішньої політики.

Для України та Європи стабільність у Перській затоці має прямі наслідки: від цін на енергоносії до можливого перерозподілу американської військової присутності. Будь-яке загострення здатне вплинути на постачання зброї та економічну підтримку союзників.

Наразі всі сторони продовжують публічно заявляти про готовність до діалогу, однак реальні поступки досі не озвучені. Найближчі 48 годин стануть індикатором того, чи вдасться уникнути чергового витка конфлікту.