Трамп, Данія й Гренландія: як ультиматум США загрожує єдності НАТО

Коли арктичний острів стає випробуванням для всього Альянсу

Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен заявила в понеділок, що до слів президента США Дональда Трампа про бажання придбати Гренландію слід ставитися серйозно.

Гренландія, яка для більшості європейців ще недавно була синонімом криги, китобоїв і шкільних карт, раптово опинилася в центрі геополітичної бурі: повернувшись до Білого дому, президент США Дональд Трамп знову заявив, що Сполучені Штати «повинні взяти» острів під свій контроль і не виключив силовий варіант^{1 7} . Реакція Копенгагена й Нууку виявилася максимально жорсткою: прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен попередила, що спроба силового захоплення Гренландії означатиме фактичний кінець НАТО, а прем’єр-міністр Гренландії Йєнс-Фредерік Нільсен назвав ці заяви образою для демократичного народу, який має право сам вирішувати свою долю^{1 5} . На тлі війни Росії проти України та посилення конкуренції в Арктиці ця суперечка виходить далеко за межі емоційного обміну репліками: йдеться про те, чи здатен Захід зберігати довіру навіть усередині власного табору.

Що сказав Трамп: «нам потрібна Гренландія для оборони»

В інтерв’ю журналу The Atlantic Дональд Трамп прямо заявив: «Нам справді потрібна Гренландія. Абсолютно. Ми потребуємо її для оборони», назвавши острів «критично важливим елементом національної безпеки США»^{5 9} . Він повторив тезу, яку просував ще під час першої каденції та в період між мандатами: мовляв, Данія «не здатна» повноцінно захистити Гренландію, а отже, Америка має взяти ситуацію під свій прямий контроль⁵ . У розмові з журналістами Трамп додав, що «Гренландія сьогодні вкрита російськими та китайськими кораблями» і що, нібито, Європейський Союз «так само зацікавлений» у тому, щоб острів перейшов під юрисдикцію США⁵ .

Ці заяви пролунали на тлі вже зроблених кроків Білого дому: раніше Трамп призначив губернатора Луїзіани Джеффа Лендрі спеціальним посланцем у справах Гренландії, чітко давши зрозуміти, що питання не обмежиться риторикою⁴ . Лендрі відомий активною підтримкою ідеї інтеграції острова до складу США, що лише підсилило відчуття, ніби у Вашингтоні готують ґрунт для більш системних дій^{4 6} .

Різка відповідь Данії: «це абсурд і загроза НАТО»

Реакція Копенгагена була миттєвою. У заяві, поширеній увечері, прем’єр-міністерка Метте Фредеріксен написала: «Скажу дуже прямо Сполученим Штатам: розмови про те, що США мають взяти під контроль Гренландію, абсолютно абсурдні. Сполучені Штати не мають права анексувати одну з трьох країн Королівства Данії»^{1 5} . Вона закликала Вашингтон «припинити погрози на адресу союзника» й наголосила, що суверенітет королівства не може бути предметом торгу чи військових розрахунків^{1 10} .

У коментарі Associated Press Фредеріксен пішла ще далі, заявивши, що силове «перебрання» Гренландії Сполученими Штатами означало б фактичний кінець Північноатлантичного альянсу як союзу рівноправних держав¹ . Логіка проста: якщо одна країна НАТО може погрожувати іншій анексією частини її території, прикриваючись аргументами безпеки, сама ідея колективної оборони перетворюється на порожню декларацію. На цьому тлі Копенгаген активно консультується з європейськими партнерами, які вже публічно дали зрозуміти: Гренландія належить її народу, а не є полем для геополітичних експериментів¹² .

Позиція Нууку: «ми — не об’єкт угоди великих держав»

Прем’єр-міністр Гренландії Йєнс-Фредерік Нільсен виступив із окремою заявою, де підкреслив: «Наша країна — не об’єкт риторики наддержав. Ми — народ, держава, демократія. І це повинно поважатися»^{3 5} . Він нагадав, що Гренландія є самоврядною частиною Королівства Данії, а рішення про її майбутнє має ухвалюватися самими гренландцями відповідно до міжнародного права, а не в кабінетах Вашингтона чи інших столиць^{3 11} .

Нільсен застеріг, що порівняння Гренландії з кризовими регіонами на кшталт Венесуели є абсолютно некоректним і небезпечним, натякаючи на нещодавні дії США в Латинській Америці, які викликали в Данії й Гренландії побоювання щодо можливих силових сценаріїв у північній Атлантиці^{3 6} . Водночас він наголосив, що Нуук готовий до серйозного діалогу з Вашингтоном про безпекову співпрацю, але лише «через належні канали й із повагою до міжнародного права», а не через випадкові заяви чи інтерв’ю із прозорими натяками на «відлік днів до розмови про Гренландію»⁵ .

Чому саме Гренландія: арктичний плацдарм і корисні копалини

Гренландія давно перестала бути «білою плямою» на карті для військових стратегів. Острів розташований між Північною Америкою та Європою, контролюючи значну частину Північної Атлантики й арктичних морських шляхів, які стають дедалі прохіднішими через танення криги⁹ . Тут уже діє американська база Пітуффік (раніше Туле) — ключовий елемент системи раннього попередження США й НАТО про ракетні та космічні загрози, а також важливий вузол для операцій у Північній півкулі⁹ .

Другий вимір — природні ресурси. Гренландія багата на рідкісноземельні метали, уран, нікель, кобальт та інші критично важливі компоненти для розвитку «зеленої» енергетики й високих технологій^{9 11} . Китай уже намагався закріпитися в гірничодобувному секторі острова, що викликало занепокоєння як у Копенгагені, так і у Вашингтоні. Для нинішньої адміністрації США контроль над Гренландією — це можливість одночасно посилити військову присутність у стратегічному регіоні й отримати прямий доступ до ресурсів майбутнього.

Данія між союзом і суверенітетом: бази США як компроміс

Парадокс у тому, що Данія останні роки сама йшла назустріч вимогам США щодо посилення американської присутності. У 2025 році парламент у Копенгагені ухвалив закон, який дозволяє створення нових військових баз Сполучених Штатів на території Данії — поверх уже чинної угоди 2023 року, що дала американським силам розширений доступ до данських авіабаз⁸ . Цей крок подавався як відповідь на загрози з боку Росії й внесок у зміцнення колективної оборони в межах НАТО.

Тепер, на тлі заяв Трампа про можливість силового захоплення Гренландії, ті самі домовленості частина данського суспільства сприймає як ризик: посилення американської військової присутності одночасно і стримує, і потенційно підживлює спокусу «перейти від доступу до контролю»^{1 8} . Опозиційні політики вже говорять про необхідність жорсткіших запобіжників щодо використання майбутніх баз, аби виключити сценарії, які ставлять під сумнів суверенітет королівства.

Європейська реакція: «Гренландія належить її народу»

Європейська реакція на нову хвилю заяв Трампа виявилася напрочуд узгодженою. За даними Los Angeles Times та інших видань, група європейських лідерів виступила зі спільною заявою, де наголосила, що «Гренландія належить її народу», й закликала Сполучені Штати поважати цілісність Королівства Данії¹² . Для Європейського Союзу питання вийшло за межі двостороннього спору між Копенгагеном і Вашингтоном: це тест на те, чи може будь-яка держава-член розраховувати на реальну політичну підтримку, коли її суверенітет ставлять під сумнів навіть союзники по НАТО.

Чимало аналітиків проводять прямі паралелі з російською анексією Криму: формально йдеться про різні ситуації, але в обох випадках наддержава апелює до «історичних прав» або «потреб безпеки», ігноруючи позицію місцевого населення та норми міжнародного права^{10 11} . Для України ця дискусія звучить особливо виразно: якщо допустити, щоб аргумент сили працював навіть усередині НАТО, будь-які «гарантії безпеки» для менших держав стають умовними.

Роль США в Арктиці: від співпраці до тиску

Те, що нині виглядає як «експеримент» Трампа з тиском на союзника, насправді вписується в ширшу арктичну стратегію США. Офіційні документи Пентагону останніх років описують Арктику як один із ключових театрів суперництва з Росією та Китаєм, де вирішується питання доступу до ресурсів, контролю над новими морськими шляхами й розміщення систем протиракетної оборони^{9 11} . У цій картині Гренландія — не периферія, а центральна опора всієї конструкції.

Візит віцепрезидента США Джей-Ді Ванса на базу Пітуффік у 2025 році, супроводжений заявами про те, що Данія «недостатньо інвестує в безпеку Гренландії», а Сполучені Штати «не мають іншого вибору, ніж нарощувати присутність», став першим сигналом зміни тону⁷ . Тоді Ванс прямо пов’язав питання додаткових інвестицій у оборону острова з готовністю Копенгагена «переглянути підхід» до ролі США в регіоні. Тепер, коли президент переходить від натяків до слів про можливість застосування сили, ця логіка набуває значно похмуріших обрисів.

Чи справді під загрозою НАТО?

Коли Фредеріксен говорить про «кінець НАТО» у разі силових дій США проти Гренландії, це, з одного боку, емоційно загострена формула, а з іншого — дуже точний опис ризику. Основа Альянсу — довіра, що жодна країна не використає свою військову перевагу проти іншої, тим більше для анексії її території^{1 10} . Якщо цей принцип буде порушений, навіть частково, постане питання: як гарантувати, що подібний сценарій не повториться в інших чутливих регіонах, де інтереси союзників не збігаються?

Для країн східного флангу НАТО, включно з Литвою, Латвією, Естонією та Польщею, такий прецедент виглядав би руйнівно: як вимагати від союзників жорсткої позиції щодо російської агресії, якщо всередині Альянсу допускається мова ультиматумів і натяків на силові сценарії щодо власних партнерів^{11 13} ? У цьому сенсі суперечка навколо Гренландії — це не лише історія про один острів у крижаному морі, а й про майбутнє всієї системи колективної оборони, яку сьогодні критично потребує й Україна.

Український ракурс: коли прецедент небезпечніший за відстань

Для України історія з Гренландією важлива не тому, що цей острів близько до наших кордонів чи прямо впливає на фронт. Вона демонструє, наскільки крихким може бути міжнародний порядок, якщо навіть західні демократії дозволяють собі обговорювати можливість «забрати» територію союзника під приводом безпеки або доступу до ресурсів^{10 13} . Україна вже бачила, як мова «історичних прав» і «потреб оборони» використовувалася Кремлем для виправдання агресії проти Криму й Донбасу.

Якщо сьогодні світ заплющить очі на погрози силового перегляду кордонів у випадку Гренландії, завтра буде значно легше шукати «особливі обставини» для інших територій. Тому реакція ЄС, Данії, Гренландії та інших союзників у цій історії — важливий маркер того, чи залишається Захід послідовним у власних принципах, коли питання стосується не лише Росії чи Китаю, а й політики Вашингтона^{12 13} .

Що буде далі: сценарії для Копенгагена, Нууку й Вашингтона

У короткостроковій перспективі Данія, ймовірно, продовжить використовувати дипломатичні інструменти: виклик американського посла, консультації в межах ЄС і НАТО, координацію позицій із Нууком^{6 8} . Один із можливих кроків — ініціювати обговорення на Раді НАТО, де Копенгаген може офіційно зафіксувати, що будь-які натяки на силове «перебрання» Гренландії несумісні зі статусом союзника.

Серед середньострокових сценаріїв — посилення ролі самого Нууку в міжнародних перемовинах: Гренландія може активніше позиціонувати себе як суб’єкт у межах королівства, шукаючи додаткові двосторонні та багатосторонні контакти з партнерами, які визнають її право на самовизначення без сценаріїв анексії^{3 11} . Для Сполучених Штатів ключовим питанням стає те, чи залишиться «гренландська карта» інструментом внутрішньої політики та символічних жестів чи переросте в реальну спробу змінити баланс сил в Арктиці всупереч волі союзників.

Джерела

1. Associated Press: «Danish prime minister says a US takeover of Greenland would amount to the end of the NATO military alliance» — заява Метте Фредеріксен, реакція Данії та Гренландії на слова Трампа.
2. CBS News: «Denmark prime minister calls on Trump to “stop the threats” about taking over Greenland» — деталі звернення Фредеріксен до США та контекст публічних заяв Вашингтона.
3. ABC News: «Denmark’s PM urges Trump to “stop the threats” of annexing Greenland» — позиція Копенгагена й Нууку, ключові цитати Йєнса-Фредеріка Нільсена.
4. AP / KSTP: «Trump’s appointment of envoy to Greenland sparks new tension with Denmark» — призначення Джеффа Лендрі спеціальним посланцем і подальша реакція Данії та Гренландії.
5. Yahoo News та інші міжнародні медіа: «‘That’s enough’: Greenland PM reacts to Trump threats» — розширені цитати заяв Нільсена й Фредеріксен, оцінка загроз суверенітету Гренландії.
6. CNN: «Denmark ‘deeply upset’ by Trump’s appointment of envoy to Greenland» — коментар міністра закордонних справ Данії, плани щодо дипломатичних кроків у відповідь.
7. AP: «Trump says military force not off the table for Greenland» — заява віцепрезидента Джей-Ді Ванса, оцінка стану безпеки Гренландії та візит на базу Пітуффік.
8. AP: «Denmark approves US military bases on Danish soil as Trump eyes Greenland» — рішення парламенту Данії щодо баз США й зв’язок із планами Вашингтона в Арктиці.
9. BBC / The Times of Israel: аналітичні матеріали про стратегічне значення Гренландії, ресурси острова та інтерес США до розширення контролю над ним.
10. DW: «Denmark urges Trump to cease threats to take over Greenland» — розбір юридичних аспектів і можливих наслідків силового сценарію для міжнародного права.
11. Wikipedia та профільні аналітичні центри: «Proposed United States acquisition of Greenland» — історія попередніх спроб США посилити контроль над островом і реакція Данії й Гренландії.
12. Los Angeles Times: «European leaders push back on Trump’s comments about U.S. takeover of Greenland» — спільна заява європейських лідерів про належність Гренландії її народу.
13. DW, RFI та інші європейські медіа: аналіз наслідків конфлікту навколо Гренландії для НАТО та європейської безпекової архітектури.