Торговельне перемир’я чи нова шахова партія?

Якщо світова економіка — це шахова дошка, то рідкоземельні метали — її ферзі. Один необережний хід, і вся технологічна індустрія опиняється під загрозою. Коли Трамп заявляє, що США отримають рідкоземельні елементи з Китаю, а тарифи на китайські товари сягнуть 55%, це не просто чергова новина з торговельної війни. Це — сигнал про новий етап глобального переділу ресурсів, де кожен відсоток, кожен контракт і кожна тонна металу можуть змінити баланс сил у світі.

11 червня 2025 року президент США Дональд Трамп оголосив про досягнення нової торговельної рамкової угоди з Китаєм. За її умовами, Китай погоджується постачати США рідкоземельні метали й магніти, натомість Вашингтон дозволяє китайським студентам навчатися в американських університетах і вводить сукупний тариф у 55% на китайські товари PBS, Reuters, BBC.

Трамп підкреслив, що Китай має надати «повний обсяг» рідкоземельних металів «up front», а США отримують право на рекордні тарифи: 10% базовий, 20% — за боротьбу з фентанілом, ще 25% — як продовження чинних мит. Китай у відповідь запроваджує 10% тариф на американські товари CSIS, Bloomberg.

Рідкоземельні елементи: технологічна зброя XXI століття

Рідкоземельні метали — це ключ до виробництва смартфонів, електромобілів, військової техніки, робототехніки та «зелених» технологій. Китай контролює понад 60% світового видобутку й понад 90% переробки цих ресурсів Al Jazeera, NYT. Саме тому будь-які обмеження чи відновлення поставок мають глобальні наслідки для промисловості США та Європи.

У квітні 2025 року Китай ввів експортні обмеження на сім рідкоземельних елементів у відповідь на нові американські мита. Це призвело до зупинки низки виробництв у США та ЄС і змусило Білий дім шукати компроміс Washington Post.

Як досягли угоди: геополітика, переговори і взаємні поступки

Після двох місяців жорстких переговорів, включно з зустрічами у Женеві й Лондоні, делегації домовилися про тимчасове перемир’я. Китай погодився відновити експорт рідкоземельних металів, а США — зняти частину обмежень на навчання китайських студентів та послабити тиск на китайські компанії Reuters, CSIS.

Однак експерти попереджають: ця угода — лише тимчасове вирішення. Китай неофіційно затягував видачу експортних ліцензій, використовуючи цей інструмент як важіль тиску на США. Американська адміністрація, у свою чергу, погрожувала новими санкціями та обмеженнями на технології для китайських компаній NYT.

Тарифи і їхній вплив на світову економіку

Загальний тариф у 55% на китайські товари — це безпрецедентний крок, який вплине на всі ланцюги постачання: від електроніки до автопрому. Економісти попереджають, що такі мита можуть підвищити ціни для американських споживачів і спричинити нову хвилю інфляції BBC, PBS.

Водночас, як зазначає Al Jazeera, Китай зберігає 10% тариф на американські товари, що виглядає символічно на тлі американських мит. Проте Пекін отримує доступ до американських університетів для своїх студентів і часткове зняття технологічних обмежень.

Чи вирішує угода проблему залежності від Китаю?

Попри оптимізм Трампа, більшість експертів вважають: це перемир’я не вирішує стратегічної проблеми. США залишаються залежними від китайських рідкоземельних металів, а Китай — від американських технологій і ринку освіти CSIS, Al Jazeera.

Єдиний довгостроковий шлях — розвиток альтернативних ланцюгів постачання: відкриття нових родовищ у США, Канаді, Австралії, Саудівській Аравії, а також інвестиції у власне виробництво магнітів і переробку рідкоземельних елементів CSIS.

Права людини, етика і тіньовий бік угоди

На тлі економічних домовленостей у ЗМІ знову підняли питання про використання примусової праці у китайських ланцюгах постачання. Згідно з розслідуванням, десятки глобальних брендів можуть бути пов’язані з титаном і рідкоземельними металами з регіону Сіньцзян, де фіксуються порушення прав людини PBS. Це створює додаткові репутаційні ризики для американських і європейських компаній.

Геополітичний вимір: хто виграв у цій угоді?

З одного боку, Трамп отримав політичну перемогу, продемонструвавши жорсткість і здатність «змусити Китай поступитися». З іншого — Китай зберіг контроль над ключовими ресурсами і отримав важелі впливу на американську промисловість. Ця угода — лише тимчасова відстрочка великого протистояння за контроль над технологіями майбутнього.

Угода також демонструє, що у XXI столітті перемоги у торговельних війнах здобуваються не лише митами, а й контролем над ресурсами, інноваціями та людським капіталом.

Висновок: новий баланс чи ілюзія стабільності?

Торговельна угода між США і Китаєм щодо рідкоземельних металів — це не фінал, а лише новий раунд у глобальній грі за ресурси. Поки США не створять власну незалежну інфраструктуру видобутку й переробки, Китай залишатиметься ключовим гравцем. А отже, кожна нова криза чи політичний конфлікт може знову поставити світ на межу технологічного дефіциту.

Джерела: PBS, Reuters, CSIS, BBC, Washington Post, Al Jazeera, NYT, Bloomberg