Тероризм по-російськи: впевнено і безкарно

Нещодавнє спільне розслідування Bellingcat та The Insider і Der Spiegel викрило факти причетності російських спецагентів, які отруїли опозиціонера Олексія Навального до інших подібних спецоперацій зі знешкодження неугодних для режиму персон.

Виходячи з матеріалів розслідування, жертвами ставали журналісти, активісти та звичайні громадяни-патріоти Росії, які намагалися домогтися справедливості і розкрити злочини правлячого ладу. І якщо жертви між собою були ніяк не пов’язані, то команда кілерів і їхні методи залишалися незмінними. Політичні активісти потрапляють у поле зору служби захисту конституційного ладу ФСБ спільно з співробітниками НДІ-2.

Діє ця «команда» зухвало, бо впевнена у своїй безкарності. Зокрема розслідування вбивства журналіста Тимура Куашева виявило багато нестикувань. Так, чомусь відключеними були усі камери на його шляху — від будинку до місця виявлення тіла, причиною вказали несправність комутатора. Не вдалося відновити і розмови та смс в телефоні загиблого, які також чомусь були видалені. Спроба відновити їх, залучивши оператора стільникового зв’язку «Мегафон» також не мала успіху через «технічні проблеми». Зразки крові загиблого було відправлено на дослідження відразу до Москву в НДІ-2 ФСБ. Тобто дослідження проводили фактично самі виконавці замовлення, то ж очевидним був і його результат — нічого підозрілого в крові виявлено не було.

На жаль, подібних прикладів на теренах Росії — десятки. Режим прибирає неугодних людей, які заважають планам незаконного збагачення та утримання влади, приховуючи ці факти, чи демонструючи їх у вигідному для себе світлі. Воно і справді — навіщо людям знати, що реально відбувається в їхній країні, коли більш важливі для російської пропаганди питання «громадянської війни» в Україні та відсутності демократії в США? Намагаючись прикривати злочини проти своїх громадян всередині країни, Росія все ж не здатна заховатися від міжнародної спільноти і такими темпами упевнено рухається до визнання її країною-терористом та нових санкцій і обмежень.

Олекса Вернигора