Темний прагматизм: етика когнітивної війни та битва за правду у XXI столітті

Як трансформується епоха інформації, коли факти втрачають силу, а кожен «наратив» стає зброєю проти цілих націй

Серед мільйонів інформаційних уламків сучасності ледве чутно тріск епохи: правда, мов цемент народів, розсипається просто на очах. Війна давно перестала бути винятково артилерійською — тепер це протистояння «мислячих штабів» і мільйонів, роз’єднаних тисячами різнокольорових слів і образів. Когнітивна війна набирає обертів, а дилеми етики для Західного світу звучать гостріше, ніж будь-коли після часів Гібридної війни, коли на полі бою стикаються цінності, прагматизм, гуманізм і безжальність.

Когнітивна війна по-західному: коли відкритість стає вразливістю

Ще три десятиліття тому у західних країнах вірили: падіння «залізної завіси» забезпечить тріумф ліберальної демократії, а свобода слова, чесність, прозорість і традиції гуманізму — гарантія нездоланності. Саме ці ідеали сприяли науковому прориву і стрімкому розвитку технологій. Проте разом із досягненнями постала й одна з найбільших пасток — надмірна відкритість, уразливість до атак, коли відкритий суспільний простір стає беззахисним перед ворожими повідомленнями.

Захід декларує права людини, необмежену свободу слова, а отже — не може «глушити» навіть токсичні сигнали противника. Принципи Заходу не допускають сприяння хаосу, на відміну від опонентів, які активно маніпулюють розколом суспільств. У війні ідей Захід і далі «грає за правилами» старої школи, поки ворог відкидає будь-які обмеження¹.

Етика когнітивної протидії: в чому основна дилема демократії

Парадокс сучасності: як боротися і не втратити ту саму людську гідність, заради якої борються? В НАТО вже замислюються: чи можна залишатися «кращою стороною» і водночас бути дієвими? Філософи RAND Corporation, мозкові центри ЄС й окремі західні мислителі рекомендують жити у межах давнього «категоричного імперативу» Канта — автономія, гідність, чесність.

Та спроба звести все до перевірки фактів не працює: люди шукають не лише правду! Когнітивна війна складніша: громадяни охоче тримаються слів, які підтверджують їхні емоції, відчуття справедливого гніву чи належності до спільноти. Цінність слова визначає вже не правдивість, а користь і ефективність.

Російський «метанаратив»: сила єдиної концепції

На противагу хаотичній «правді» Заходу, російська інформаційна машина генерує чітку метаісторію, створює стрижень спільної ідентичності та глобальних амбіцій. Когнітивна війна для РФ — це «цивілізаційна місія»: вибороти лідерство, повернути історичний вплив, стати гарантом «традиційних цінностей» та опорою континенту. На рівні суспільства ця картина здається правдивою, бо вплетена у багаторівневу сітку ментальних кодів.

У Росії немає хаотичного розмаїття «правд» — є ті, що відповідають меті та великій місії, закріплюють вектор «єдиної істини». Темний прагматизм тут — зручна обгортка, що дозволяє використовувати правду лише тоді, коли вона «працює» на мету, а інколи цілеспрямовано підлаштовує її під потрібну канву¹.

Філософія «темного прагматизму»: як працює нечиста логіка

«Правда — це те, що корисне. Якщо для реалізації інтересу потрібна вигадка — її допускають без жодних моральних застережень»

Ця максима розкриває суть темного прагматизму, перенесеного з інтелектуальної теорії у практичну зброю в інформаційному полі. Подібний підхід уособлює риси, відомі у психології як «темна тріада» — нарцисизм, макіавеллізм, психопатія. Тобто керівник дійсності оцінює не з позиції чесності, а лише крізь призму корисності:

• Інформація не є доброю чи злою, головне — наскільки вона зміцнює державу та її вплив.
• Маніпуляції масами, використання фейків, глузування із трагедій — усе виправдовується, якщо на кону національний інтерес.

Пастки для відкритого суспільства: паритет не працює

Захід продовжує боротися з дезінформацією у межах класичних аксіом — відрізняти дезінформацію, маніпуляцію, справжній ідейний контент. Але досвід пандемії COVID-19, війн на Близькому Сході, агресії РФ змінив правила гри. Варто згадати: «дезінформація» про витік вірусів із лабораторії ще вчора здавалася маренням, сьогодні ж це обговорюють серйозно громадськість та експерти¹.

Фактів надто багато, оцінка істинності завжди вибіркова. Зміна обставин веде до зміни поглядів на «правду», а зрештою — суспільства роз’єднуються.

Відповідь Заходу: когнітивний гуманізм проти «темних ігор»

Найефективніший рецепт для відкритих демократій — не примус до однієї істини чи тотальний контроль, а побудова багаторівневої, емоційно включеної, людяної наративної платформи:

• Розповідати не лише факти, а й історії, які резонують із цінностями спільноти.
• Використовувати достовірність для зміцнення спільної ідентичності, а не лише для спростування фейків.
• Залучати емоційний компонент, проте не переходити меж етичних стандартів.

Західні аналітики дедалі частіше підкреслюють: прагматизм не обов’язково суперечить гуманізму. Ефективна інформаційна кампанія можлива навіть у межах чесності й відкритості, якщо вона базується на цілісному наборі цінностей із врахуванням складності суспільства.

Malinformation: новий фокус протидії дезінформації

Дивитися на інформацію тільки з погляду доброї чи поганої, істинної чи хибної у сучасних війнах — пастка. Більше експертів схиляється до підходу malinformation — інформації, чия правдивість не важлива, якщо її мета — нашкодити. Для західних демократій виправданням стає боротьба саме зі «шкідливим» контентом, що руйнує довіру, поляризує суспільство чи провокує насильство.

Оцінка інформаційних потоків стає стратегічнішою: треба відстежувати не лише фактологічний бік, а й емоційний вплив, здатність змінювати поведінку або орієнтацію великих мас.

Діалектика моралі та ефективності: світла межа й темна перспектива

Прагнучи залишитись етичними, відкриті суспільства повинні гнучко реагувати на виклики й готувати свідомих громадян, які вміють мислити критично, аналізувати не лише «що сталося», а й «для чого, ким і на чию користь це подано». Тут на перший план виходять освіта, промоція цифрової гігієни, культура дискусії без стигматизації і цензури.

«Історія — це поле бою, де майбутнє виборюють не армії, а наративи»

Що чекає на Україну та світ у цій битві

Україна за роки війни і потрясінь стала живим експериментом інформаційної війни. Тут краще, ніж будь-де, зрозуміли: перемога в інформаційному полі — це не лише спростування ворожих фейків, а й щоденна творча боротьба за власний наратив, який живиться нашою історією, цінностями, вірою в майбутнє.

Світ стає дедалі поляризованіший. Рівновагу між гнучкістю та принциповістю триматимуть лише ті суспільства, що вміють говорити просто про складне, будують довіру у хаосі фрагментів.

7 ключових висновків для сучасної когнітивної війни

1. Переможе той, хто вміє творити історії, що резонують із цінностями людей.
2. Видаляти, а не «глушити»: шкідливу інформацію слід маркувати, а не блокувати.
3. Освіта критичному мисленню — стратегічна перевага XXI століття.
4. Цифрова гігієна — обов’язковий щит відкритого суспільства.
5. Емоції впливають не менше за факти: етика має бути гнучкою, але не поступливою.
6. Власний національний наратив — підвалина для стабільності та внутрішньої єдності.
7. Головна ціль — розумна адаптація, а не закостенілі правила.

Джерела