Талібан категорично відхилив вимогу Трампа повернути базу Баграм

Вихід США з Афганістану у 2021-му багатьом видавався фіналом епохи — але насправді кожне геополітичне вікно може відкритися знову, якщо лідери обирають кон’юнктурні ультиматуми. Дональд Трамп, як виявилося, спробував відкрити стару гру: вимагає повернення знакової авіабази Баграм. Кабул відповів жорстко й однозначно — “ніякого реваншу, ніякої військової присутності США”. Що насправді сталося, як реагують Талібан, Білий дім, світова преса і чому Баграм — це вже не тільки військова, а й політична точка?

Офіційна позиція Талібану: дипломатія та гордість

Головний речник уряду Талібану Забіулла Муджахід у неділю заявив: США мають “прийняти реальність і раціональність”¹. За його словами, нинішній Афганістан веде зовнішню політику, орієнтовану на економічний розвиток, шукає конструктивних стосунків із усіма державами — але базу Баграм віддавати не буде. Кабул хоче будувати відносини на основі взаємної вигоди, а суверенітет і територіальна цілісність є абсолютною цінністю для афганської влади¹.

Муджахід акцентував: під час усіх перемовин із США принцип “не втручання у внутрішні справи Афганістану” був ключовим. Нагадав про Дохінську угоду, де США обіцяли не використовувати силу проти територіальної цілісності чи незалежності цієї країни, і додав — “Вірність зобовʼязанням важить більше, ніж ультиматуми”.¹

З чим зіткнулися американці у спробі повернути Баграм?

Талібан не сприймає жодних переговорів щодо передачі контроля над авіабазою Баграм, яка після виходу військ США стала “символом перемоги” та демонстрацією політичної сили режиму¹. Афганська влада не допускає формату “спільного управління”, навіть під приводом боротьби з тероризмом чи модернізацією аеродромів. Всі спроби повернути контроль розцінюються як посягання на незалежність країни.

Історично базу Баграм використовували для моніторингу Південної Азії, контролю логістики, підтримки операцій проти ісламістських угруповань. З 2021-го таліби здійснюють там паради із залишеною технікою США, демонструючи “наочний урок Вашингтону”¹.

Яким є міжнародний контекст — реакції й звіти?

Світова спільнота зі скепсисом відреагувала на вимоги Трампа. Речник Талібану наголошує: Афганістан прагне дотримання Дохінських домовленостей, навіть якщо США зараз показують зовнішню агресивність. На рівні ООН та в міжнародній дипломатії триває дискусія щодо партнерських місій, але відкритої підтримки ідеї повернення Баграму поки не озвучено¹.

Кабул також наголошує на складній економічній ситуації, кризі легітимності та внутрішньому протистоянні — але саме “мілітарна незалежність” стала точкою консолідації влади Талібану після тривалої війни з США.

Шлях до Баграму: договори, ультиматуми і реалії

Заява Трампа посилила внутрішній конфлікт у Афганістані, спровокувавши низку коментарів щодо ролі США у сучасній історії країни. Влада нагадує про збитки, завдані війною, втрату життів, руйнування інфраструктури — і вимагає від Заходу “реалістичної політики”, а не нових втручань¹.

Трамп, зі свого боку, підкріпив вимогу критикою “непрофесійного виходу” адміністрації Байдена, а Талібан прямо відкинув будь-який формат повернення американської військової присутності. Прессекретар у X додав: “Американська сторона має шанувати слова й заклики до миру, не підривати внутрішній устрій Афганістану”.

Висновок: що реально змінює це рішення у регіоні?

Вимога Трампа і відповідь Кабула — це символ не лише нової ескалації у відносинах, а й завершення періоду односторонньої сили США в регіоні. Баграм тепер — не лише військова база, а політична зброя для утвердження режиму Талібану, маркер афганської незалежності й тест для доктрини американського втручання XXI століття¹.

Світ стоїть перед вибором: чи варто далі підтримувати політику ультиматумів, чи шукати компроміси у дикуватих умовах нової “пост-воєнної” Середньої Азії.

Джерела