Сирський ліквідував угруповання “Дніпро”: новий рік війни — старі правила армії чи нова стратегія?

Іноді війна — це суцільна шахова партія, де фігури міняють поле, але правила залишаються незмінними. Ліквідація оперативно-стратегічного угруповання “Дніпро” стала однією з найгостріших новин жовтня 2025-го для української армії. За цією начебто буденною рокіровкою стоїть анатомія фронту, інтриги високого командування та питання: чи встигає оборона за реальністю поля бою?

Що сталося: мегареформа по-українськи або просто “прибрати конкурента”?
За офіційними повідомленнями, наприкінці вересня новий Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський ухвалив рішення про розформування угруповання “Дніпро”, яке ще донедавна відповідало за гігантський відрізок фронту — від Запоріжжя до Харківщини. Раніше цей механізм носив назву “ОСУВ Хортиця”, і саме на ньому тримався баланс боєприпасів, організація ротацій, оперативна координація між численними бригадами та корпусами української армії. ¹

Чому саме “Дніпро”? Хронологія та психологія рішення

На чолі “Дніпра” стояв генерал-майор Михайло Драпатий — фігура з репутацією кризового менеджера і фронтового командира. Вісім місяців саме його команда вирішувала питання забезпечення вогневими засобами, оперативно вирівнювала діри у захисті — особливо у південному сегменті Дніпровського плацдарму. Втім, функції штабу поступово передавалися корпусам (“новоствореним військовим об’єднанням”) у межах того, що ще рік тому анонсували як “реформу системи управління військами”. ¹

УП цитує джерела серед старших офіцерів: це “логічний крок”, бо зникає “зайва прослойка”, хоча реалії війни диктують свої правила — реальною владою все одно володіє Головнокомандувач, а корпуси ще не готові до автономних рішень.

Що відбувається на фронті: “дірки” між позиціями і російський пресинг

Останній місяць коментатори з DeepState і командири КПЧі фіксують різку активізацію росіян на напрямках Добропілля — Краматорськ, Покровськ. Окремі ворожі групи чисельністю до 10 осіб навіть проривались через першу лінію оборони, пробуючи закріпитися на “клинах” біля трас. ^{1 2}

Попри заяви про “дрібний успіх” РФ, командування “Дніпра” підкреслювало: реального контролю на багатьох ділянках ворог не отримав — основні сили ЗСУ утримують ключові “ворота” на сході та південному сході.

Однак аналітики стверджують: системна проблема у розтягнутості фронту, брак резервів і складна ротація персоналу ускладнюють “закриття дірок” в обороні, особливо між різними типами підрозділів і структурами командування.

Фактор Михайла Драпатого: “перевести, врятувати чи прибрати”?

Офіційна версія — Драпатий не йде “у відставку”, а залишається командувачем Об’єднаних сил. Його зона відповідальності суттєво зменшується, штаб “Дніпра” переміщається на північно-східний фланг для керівництва окремим угрупованням військ. ¹

Втім, досвідчені офіцери кидають іншу тінь: таке рішення — “спосіб прибрати конкурента для Сирського”, дивуватися не варто. Фактична роль залишається: виконувати наказ Головнокомандувача, зберігаючи стабільність ослабленого напрямку.

Нагадаємо: після трагедії у червні (ракетний удар РФ по навчальному підрозділу, 12 загиблих, понад 60 поранених), Драпатий подавав рапорт про відставку, але залишився у строю, отримавши прямі гарантії від Зеленського. ^{1 3}

Реальна реформа чи перестановка “для вигляду”?

Ключовий виклик — у переході до корпусної системи управління. Проблема: корпуси поки не мають власних повноважень і набору військ, всюди зберігається статус “ручного менеджменту”.
Як каже полковник з УП: “Які реформи? Жоден корпус не командує своїм набором військ. Ніхто не має права на маневр. Втікали від ТРГів, а у Серебрянському лісі їх знову створили.”

Дублювання структур, перетікання ресурсів, “ручне переназначення” командирів — усе це свідчить про затягнутий старт реальної модернізації, страх “віддати” контроль на місця і паралельну боротьбу за збереження балансу між “старими” і “новими” центрами сили всередині ЗСУ.

Погляд інтимного оповідача: чи врятує це систему від “дрібних поразок”?

Будь-яка система залежить від людей і їх мотивації. Частина солдатів позитивно сприймає “рішення згори” — простота цього сигналу дозволяє відчути стабільність, особливо коли фронт на межі морального і фізичного виснаження.

З іншого боку, низка командирів і військових психологів наголошує: реальну перемогу у війні забезпечує не “ліквідація штабів”, а гнучкість середнього командування, здатність приймати рішення на місцях, синергія різних підрозділів та чітка ротація.
Стараючись “централізувати” систему, ЗСУ ризикують втратити швидкість і адаптивність, які давали перевагу на початку повномасштабної фази. ^{1 2}

Що далі: сценарії для “Дніпра” і української оборони

Експерти очікують:

• “Корпусизація” значної частини фронту — зі збереженням частини старого командного складу;
• Можливе оновлення підходів до мобілізації, ротації та внутрішнього аудиту ефективності рішень;
• Більший вплив “резервних” підрозділів, посилення оперативних шпарин для швидкої ліквідації порушень у лінії оборони;
• Перелік “зон ризику” та окремих регіонів, де потрібно не просто “втримувати”, а шукати можливості для маневру.

Висновок: разом на цій шахівниці не виграє ніхто?

Розформування ОСУВ “Дніпро” — це спроба пришвидшити адаптацію ЗСУ до змін фронту та випередити російський пресинг. Але через брак повноважень на місцях, збереження конфлікту між “старою” та “новою” школою управління та відсутність реального “автономного” командування, ризик втратити мобільність і здатність маневрувати зберігається.

Попереду — вирішальні місяці і справжній тест для фортеці нашої оборони: “підкилимні ігри” закінчуються, а на передовій лишається цінність довіри, взаємопідтримки і реальної гнучкості в ухваленні рішень.

Джерела