Свято наближається. Ексклюзив

«Віра — це не питання вибору людини.

Віра — це питання виживання людства».

Так говорив вуйко Дезьо

Усе життя намагався описати «Свято очікування свята» і не уявляв, що це так просто.

Сьогодні від самого ранку в Чернівцях впровадилася чудова погода. Температура пішла в «плюси», було сонячно, сухо і, на відміну від попередніх днів, не було сильного поривчастого вітру. Усе схиляло мене до втіхи. Старий рік минув, новий розпочався стримано, ще без гризот та планів, та з оптимізмом: крокуємо до Різдва. Я ще й подумав, що досі маємо часи найдовших тіней року, яка триває від Сонцевороту.

Та якоїсь миті я усвідомив, що ось вона — та пора, про яку потім, згадуючи, найбільше шкодуєш, що вона минула, навіть більше, ніж про свято: пора очікування свята, коли усі клопоти відкладаються автоматично «на потім»!

Я думав про все це після занять фізкультурою у парку, коли зайшов у затишний магазинчик на Friedrich Platz — так ми між собою називаємо чудесне т-подібне перехрестя маленьких вуличок у районі старих котеджів міста. А на тренажерах я вирішив після новорічних свят об’явити прийдешньому року про свої очікування щодо нього.

Знайома продавчиня готувала мені каву, а я безтурботно роздивлявся у вимкненій холодильній шафі пляшки коли зі святковими етикетками. Я посміхнувся цьому своєму інтуїтивному відкриттю, тому що виявив, не проминув, не змарнував його! А продавчиня навзаєм посміхнулася відображенню моєї посмішки у склі шафи.

Свято наближається!

«Вживайте світу щомиті», — так говорив вуйко Дезьо.

Я повертаюся порожніми передсвятковими вулицями додому і думаю про прийдешнє Різдво та дату його святкування.

Нині поширеними стали розмови про перенесення святкування на 25 грудня. Я, особисто, проти перенесення, але за перехід. Це класичне співвідношення закону і традиції. Слід розуміти, що традиція є вищою від закону, бо закон можна скасувати, а традицію лише доповнити.

Потрібно усвідомлювати, що це буде тривалий процес, який має сформуватися у новий спонтанний порядок, що відобразить логіку нових настроїв людей. Зміни ментальної частини життя людей мають власну інерцію впровадження.

Як люди «протопчуть стежки», так і ходитимуть, а не так, як їм їх «заасфальтують». Я завжди в подібних оцінках користуюся зауваженням, що для Церкви сто років — то не строк. Головне, щоб Церква залишалася свідком правди, щоб вона залишалася базою порівняння правди і справедливості. А ще ми маємо Томос, нову Церкву в Україні (ПЦУ) — це теж вже нова логіка. Впевнений, що згодом вона стане більш виразною в цьому питанні, а перші кроки для порозуміння вже є — це «не засудження», «не заперечення». Дійдемо і до піднесеного схвалення — як Бог дасть. Головне — це усвідомлення людей, що відзначаємо та святкуємо не день народження Христа, а Свято народження Христа.

Славімо Його!

Валентин Ткач,
для Newssky