Світлої пам’яті Друга України

Непередбачуваний «чорний лебідь» цього літа вкотре втрутився у справи цього світу, особливо – Америки і – не меншою мірою – України. Не стало не просто мудрого й далекоглядного державного діяча – обірвалася чи не найміцніша нитка, яка до цього часу пов’язувала нашу державу зі Сполученими Штатами. В оточенні 47-го президента Дональда Трампа сенатор Ліндсі Ґрем був найпослідовнішим прихильником підтримки України.

Мабуть, містер Ґрем – із тих людей, які не виходять на пенсію, щоб далі жити тихим, розміреним життям і так само тихо й начебто непомітно відійти за обрій. Проукраїнський сенатор був сповнений різноманітних планів, державницьких справ, і не в останню чергу – працював над законом про «пекельні» санкції щодо росії. Буквально за день до відходу у вічність він був у Києві, зокрема відвідав підприємство з виготовлення дронів, про спільне зі США виробництво яких нині точаться активні дискусії. Таки є щось символічне у змісті фінішної прямої земного життя…

Ліндсі Ґрем – один з «останніх із могікан» республіканців старої школи, послідовників Рональда Рейґана та Джона Маккейна. Він уособлював «золоту середину» між ізоляціоністським угрупуванням MAGA в Республіканській партії та ґлобалістами-демократами. Завдяки Л. Ґремові значною мірою трималася, хоч і не завжди міцно, двопартійна єдність Сенату щодо найпринциповіших питань зовнішньої політики США. Тепер державна система Штатів, по суті, втратила одного з основних системоутворюючих суб’єктів. Тепер вона буде іншою. Якою? Складно сказати з огляду на неоднозначність процесів у правлячих колах найпотужнішої держави Заходу…

З одного боку, відхід Л. Ґрема нібито автоматично підсилює позиції MAGA. З іншого боку, й серед останнього поступово слабшають проросійські тенденції, про що свідчить, зокрема, нещодавня заява сенаторки Лори Лумер – людини, «вхожої» до Овального кабінету. При цьому не варто забувати, що вже невдовзі – проміжні вибори до Конґресу, внаслідок яких – згідно з опитуваннями американців – більшість в обох його палатах можуть здобути демократи. І тоді багато що буде по-іншому.

Справді, Ліндсі Ґрем був другом України, оскільки був носієм ідеї свободи, яка лежала в основі американської державності ще від часів Війни за незалежність. Бо тепер Україна виборює свободу від зазіхань росії так, як 250 років тому за неї воювали північноамериканські колонії, що повстали проти влади Великої Британії. Покійний сенатор був провідником принципів, на яких дві з половиною сотні років стоїть справжня аристократія американського духу, що не сприймає ані рабства, ані охлократії. Він був справжнім – як би не змінювалася політична кон’юнктура. І саме тому його дуже не вистачатиме як Америці, так і Україні.

Світла пам’ять про містера Ліндсі Ґрема назавжди залишиться в серцях українців – патріотів своєї нації та держави – та друзів України в усьому світі. Нехай в українських храмах звучать молитви за упокій його пристрасної душі. Бо він того вартий. Слава Україні! Moscua delenda est!

Микола Коваль, оглядач.