Свідомість не там, де шукали: головні теорії можуть помилятися щодо мозку

Це така історія — ти народжуєшся, здобуваєш “я”, дивишся у дзеркало і думаєш, що все сховане в корі великого мозку. А потім науковці знаходять дітей без неокортексу, мишей без “верхнього шару свідомості”, і кажуть: може, ми взагалі розглядали не ту частину мозку весь цей час? Новий метааналіз питань свідомості розриває шаблони, бо показує не тільки крах класичних теорій — а й наближає нас до перерозподілу базових прав людини і тварин.

Ревізія фундаменту: де справжнє джерело свідомості?
Свідомість — найбільша загадка нейронауки. Сто років досліджень, сотні теорій, а відповідь так і не знайдена. Найпоширеніші моделі ставили у центр неокортекс: чудовий “синій шар” на малюнках, що відрізняє людину від тварин. Але дослідник з Кембриджа Пітер Коппола наразі перегорнув усі хрестоматії — і знайшов: у ґрунті скепсису проросли дивовижні факти.

Старий підхід: думали, що свідомість живе тільки у неокортексі

Традиційно наймодніші теорії (наприклад, інтеграційна інформаційна модель, глобальна робоча пам’ять) ставили центр свідомості у неокортексі, який еволюційно “найсвіжіший”. ¹
Дослідження дивились на кодування кольорів, рівнів самосвідомості, схеми “Я” через зовнішній шар мозку — це логічно, бо саме тут концентруються центри абстракції, комплексного мислення, мови.

Що говорить криза довіри: переживали чи недооцінювали давні структури мозку?

Під неокортексом — субкортикальні структури, старші на 500 мільйонів років. Вони умовно відповідають за базові емоції, рефлекси, а за офіційною версією — “підтримують роботу” верхніх шарів, але не генерують власну свідомість. ²

Крім того, довго ігнорувався мозочок — “маленький мозок”, який ховається біля задньої стінки черепа.

Докази з реальних пацієнтів і лабораторних моделей: свідомість виникає глибше?

Травми й операції показують: навіть при втраті великих обсягів неокортексу людина може прожити максимально “нормально”, зберігати свідомість, мімічну відповідь і реакції на болюче чи приємне. ^{3 4}

Деякі тварини — щури, коти, навіть мавпи — після хірургічного видалення неокортексу залишаються здатними грати, спілкуватись із потомством, проявляти складні емоції.

Натомість ушкодження субкортикальних структур часто призводять до повної втрати свідомості, коми або глибоких порушень емоційної поведінки. Мозочок, хоч і довго сприймався неважливим, теж впливає на якість сенсорного досвіду і навіть на емоції людської особистості. ^{5 6}

Експерименти зі стимуляцією: як електрика/магніти змінюють “Я”

Електричне або магнітне стимулювання кори — це виклик галюцинацій, змін “Я”, порушень судження.
Стимулювання підкіркових структур швидко “вмикає/вимикає” свідомість: у мишей — перехід до сну, у мавп — вихід з наркозу, у людей — зміна емоції на депресивну. ⁷

Мозочок – його стимуляція теж здатна викликати зміну чуттєвого досвіду.

Чи може мозок без неокортексу бути “свідомим”?

Неочікуваний ефект: дефіцит кори не завжди позбавляє людину чи тварину здатності переживати радість, тривогу, впізнавати голоси чи гратися. Рідкісні діти, народжені без кори, здатні радіти музиці, проявляти засмучення, розрізняти обличчя — навіть якщо медичний підручник каже “без кори — немає свідомості”. ⁸

У тварин досліди показують: базова емоційна, сенсорна і частково соціальна свідомість — це робота давніх структур мозку. Кора — більше пристрій для мови, соціалізації, абстракції. ⁹

Сучасна теорія: свідомість “поширена” і багаторівнева?

Новий підхід: базова свідомість — це “давній мозок”, а неокортекс, мозочок — лише її доповнення/модератор.
Це вирішує одразу три дилеми:

• Чому кома виникає при ушкодженні мозку ще до розвитку неокортексу?
• Чому тварини проявляють емоції, гру, соціальну поведінку, навіть маючи мінімальну кору?
• Чому певні види свідомого досвіду — музику, емоції, страх — переживають навіть діти з аномаліями кори?

Виходить, що “фундамент” нашої особистості — це результат глибокої еволюції структур мозку. А сама свідомість — багаторівневе явище: полягає у “світі відчуттів”, який породжується підкірковими і мозочковими механізмами.¹⁰

Висновок етичного хронікера: складна мультикарта не завершена

Перерозподіл наукового погляду на свідомість — це не тільки реформа філософії і нейронауки. Це питання етики, прав людей і тварин, акуратної медичної діагностики і навіть майбутнього штучного інтелекту.
Якщо свідомість — явище давнє, багаторівневе й поширене, то кордони “особистості”, можливостей проживати досвід глибші, ніж ми думали. Наступна хвиля досліджень — це не тільки пошук нових структур, а й переосмислення того, що ми взагалі вважаємо “Я”.

Джерела