Сумський обласний анабазис: Недригайлів — Костянтинів — ПУСТОВІЙТІВКА — Посульські кургани — РОМНИ

09.05.2021 0 Редакция Steelgrey

Прапор слобідського СУМСЬКОГО КОЗАЦЬКОГО ПОЛКУ.

 

Юрій ЧернецькийЮрій ЧЕРНЕЦЬКИЙ (Житомир — Харків),

доктор соціологічних наук, автор книги «Україна. Історія, природа, мистецтво» (2009), продовжуваної поетичної збірки «Листування з Долею» (перше паперове видання — 2012) і низки публікацій із питань історико-культурологічного українознавства —

спеціально для журналу NEWSSKY.COM.UA

 

Сумський обласний анабазис: Недригайлів — Костянтинів — ПУСТОВІЙТІВКА — Посульські кургани — РОМНИ

(Уривки з нових — перероблених і доповнених — видань путівників «Історична Чернігово-Сіверщина», «Слобідська Україна» та «Переяславщина-Полтавщина», частина 2)

…Отже, минулого разу ми з Вами, шановні супутники-читачі, продовжили розпочату п’ять років тому подорож Сумською Слобожанщиною [Чернецький (06.VIII.2016)], від СУМ звернувши на захід і врешті доїхавши до «прикордонного» Недригайлова (з Кулішівкою та Хоружівкою).

 

Храм Святого праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського) в НЕДРИГАЙЛОВІ. Фото — Користувач:IgorTurzh (Вікіпедія, 2017).

Попередній нарис було завершено відвіданням Недригайлівського краєзнавчого музею [Чернецький (18.ІV.2021)], що — нагадаю — входить до складу створеного 2007 року на території Сумської області ЗАПОВІДНИКА «ПОСУЛЛЯ» [Державний історико-культурний заповідник «Посулля» (2021)]. А дороговказом для цього нарису стане зображений вище на ілюстрації ошатний, урочистий, шляхетний зразок новітнього храмового зодчества, який зводили з кінця позаминулого десятиліття.

 

ПОДОРОЖ СУМСЬКИМ ПОСУЛЛЯМ І ДОВКОЛИШНІМИ ТЕРЕНАМИ (ПРОДОВЖЕННЯ)

 

До Пустовійтівки далі наш шлях.

А вже ми в краях, де запанував був лях,

та полк Лубенський постав — і святині

українські захищав сотенний центр Костянтинів.

До останнього з траси Київ — Суми доїдемо від Курманíв. Якщо не злякаємося…

 

Міст через СУЛУ між селами КОСТЯНТИНІВ і Курмани під час Другої світової війни після того, як «наші» розбомбили, був відновлений німцями. Фото — machnovetc (Вікіпедія, 2013).

 

Але ж ми з Вами, шановні супутники-читачі, напевно не з лякливих. Нехай щастить!

 

Історичний герб КОСТЯНТИНОВА.

 

Костянтинівська сотня була створена наприкінці 1648 року у складі Лубенського полку, за Зборівською угодою 1649 року увійшла до Миргородського полку, а 1658 року після відновлення ЛУБЕНСЬКОГО ПОЛКУ повернулася до нього і перебувала в його складі аж до ліквідації у 1782 році. За інформацією В.М.Заруби, до Костянтинівської сотні України-Гетьманщини належали не лише розташовані на лівому березі Сули поруч із трасою Київ-Суми села Березняки, Курмани, Коровинці, Вόвківці, Пустовійтівка та Герасимівка, але й відвідані нами минулого разу Хоружівка з Кулішівкою. Також, як повідомляє цей шановний автор, є дані, що протягом 1723—1744 років цієї сотні не існувало: її територію було розділено між сусідніми Роменською, Сміленською і Хмелівською сотнями Лубенського полку (про них, будь ласка, див. далі. — Ю.Ч.), а містечко Костянтинів належало Недригайлівській сотні Сумського полку [Заруба (2007): с. 157]. У XVII столітті Костянтинів був важливим пунктом на Ромоданівському шляху [Чернецький (06.VI.2017)], чисельність його населення,  за даними краєзнавців, тоді сягала 17 тисяч! А у 2010 році в розташованому на правому березі Сули селі Костянтинів проживало лише 58 осіб… Якщо потрапимо-таки до нього, то помилуємося церквою Успіння Пресвятої Богородиці, збудованою в 1826—1828 роках коштом знайомого вже нам графа Юрія Головкіна [Чернецький (06.VIII.2016)], зруйнованою за радянських часів і відбудованою за часів Незалежності у 2007—2011 роках.

 

Сучасний герб ПУСТОВІЙТІВКИ.

 

Повернувшись до траси Київ — Суми, проїдемо нею ще зо два десятки кілометрів у напрямку на південний захід, до села ПУСТОВІЙТІВКА.

 

Ікона Покрови Пресвятої Богородиці (середина XVIII століття) із зображенням Петра Калнишевського (внизу праворуч).

 

Це село відоме без перебільшення всій Україні завдяки тому, що в ньому наприкінці XVII століття народився уславлений Петро Калнишевський [Останній кошовий отаман Запорозької Січі: Петро Іванович Калнишевський (1690—1803) — кошовий отаман Запорозької Січі у 1762 та 1765—1775 роках (2021)]. Про військові та духовно-релігійні звитяги видатного діяча можна прочитати, наприклад, у джерелі, на котре посилаюся. Їх яскравим символом є прегарна дерев’яна церква Святої Трійці, споруджена тут, у Пустовійтівці, 1783 року саме коштом Калнишевського, зруйнована у 30-х роках минулого століття, збудована заново за сприяння президента В.А.Ющенка й освячена 2006 року. А я в цьому нарисі, згадавши, що є економістом за освітою і кандидатом економічних наук, процитую запорозький віршик, котрий містить дотепне порівняння Калнишевського як адміністратора-господарника з його попередником: «Як був кошовий Лантух, то нічого було класти в лантух, а як став Калниш, пішли і паляниця, і корж, і книш». Ось такий нам урок.

Пустовійтівку прикрашає урочистий пам’ятник Петру Калнишевському (1991; автори — Василь Бородай, Ростислав Синько). Слід відвідати місцевий музей Петра Калнишевського, у якому, зокрема, побачите коштовне Євангеліє («Євангеліє Калнишевського»), подароване останнім кошовим отаманом Запорозької Січі рідному селу [Пустовійтівка (2008)]. Ще варта уваги ошатна тутешня Свято-Миколаївська церква (1906; архітектор — Сергій Носов).

Також, не гаючи часу, почнемо ознайомлення з такою, сказати б, мегапам’яткою вітчизняної історії, як скіфські Посульські кургани. Більшість їх споруджено в VI—V століттях до нашої ери, а найчисленніші групи розкинулися біля Пустовійтівки та сусідніх сіл Великі Будки (наголос на останньому складі!) і Бáсівка.

 

Герб РОМЕН.

 

З Пустовійтівки паралельно Сулі проїдемо ще трохи на південний захід — і нас зустрічає славне місто РОМНИ. Від обласного центру міста СУМИ ми з Вами, шановні супутники-читачі, подолали автошляхом близько сотні кілометрів.

 

СУЛА біля міста РОМНИ. Фотографія природоохоронної території в Україні, номер у каталозі конкурсу «Вікі любить Землю»: 59-241-5006 (автор фотознімка, зробленого 13 квітня 2015 року, — SergiyLav).

Сучасні Ромни розташовані по обох берегах Сули при впадінні в неї правої притоки річки Ромéн. Найдавніша ж історична частина міста лежить на правому березі Сули, на високому плато, омитому з трьох боків водами цих двох річок.

 

Академік Микола Макаренко (портрет 1930-х років).

 

На території сучасного міста виявлені два городища. Перше з них — в урочищі Монастирище, у заплаві Ромна — у 1901, 1906 і 1924 роках досліджував велет українознавства Микола Омелянович Макаренко [Чернецький (03.III.2016)].

 

Залишки житла з піччю роменської культури, виявлені Миколою Макаренком під час археологічних розкопок біля села МОНАСТИРИЩЕ поблизу РОМЕН.

Саме після тих розкопок Миколою Макаренком була виділена рόменська культура [Макаренко (1925)]. Носіями цієї археологічної культури, що існувала протягом VIII—Х століть на території нашого Дніпровського Лівобережжя і суміжних районів Росії та Білорусі, ставши одним із компонентів формування культури давньоруської, було східнослов’янське племінне об’єднання сіверян [ЕІУ, т. 9 (2012): с. 287].

Друге городище — в урочищах Замок і Пригородок, на мисі високого корінного берега долини Сули — містить культурний шар, сформований у роменський (ІХ—Х століття), давньоруський (кінець Х — ХІІІ століття) і ранньомодерний (XVII—XVIII століття) періоди. Саме цей «город» Переяславського князівства, який був складником Посульської оборонної лінії, створеної за наказом Володимира Великого, під назвою Ромéн згадується в «Повчанні» Володимира Мономаха при описі подій 1113 року [ЕІУ, т. 9 (2012): с. 290].

 

Пам’ятки Пустовійтівки — привабливі вони.

Та столиця Сумського Посулля — все ж Ромни!

Якщо археологією не переобтяжені Ви ще —

зверніться до спадку городища Монастирище.

 

Пізніше поруч виникло місто Ромен —

фортеця для захисту від кочівницьких племен;

кінець йому поклала монгольська навала.

А місто нове тут аж за Польщі постало…

 

Стосовно міста Ромен великий Володимир Мономах у своєму «Поученні» (так назву цього знаменитого твору переклав Л.Є.Махновець) писав: «А до [города] Вира прийшли були (1113 року, гадано — у травні. — Ю.Ч.) Аєпа й Боняк, хотіли взяти його. [Та] до [города] Ромна пішов я з Олегом [Святославичем] і з дітьми [своїми] на них, і вони, дізнавшись [про се], втекли» [Літопис руський (1989): с. 461].

 

Герб полкового центру козацького ЛУБЕНСЬКОГО ПОЛКУ.

 

Давньоруську звитяжність успадкувала Роменська сотня, що була адміністративною та військовою одиницею протягом 1649—1658 років Миргородського полку, а з жовтня 1658 року аж до скасування в 1782 році полково-сотенного устрою Лубенського полку Гетьманщини. Саме від козацької доби у спадок сучасним Ромнам дісталися найцінніші пам’ятки архітектури: першими в цьому ряду О.Г.Бажан і Д.Я.Вортман називають собор Зішестя Святого Духа (1738—1747) і Свято-Василівську церкву (1751—1780). Пізніше, коли місто було повітовим центром (Чернігівського намісництва, Малоросійської губернії, з 1802 року — Полтавської губернії), до їх числа додалися Вознесенська церква (1795—1801) і повітовий госпіталь («богоугодное заведение», 1822—1826) [ЕІУ, т. 9 (2012): с. 290]. Окремо згадаю дерев’яну церкву Покрови Пресвятої Богородиці, збудовану в 1764—1770 роках коштом Петра Калнишевського (будь ласка, див. вище) і Давида Чорного: її відновлення було передбачено прийнятою 1999 року «Програмою відтворення видатних пам’яток історії та культури України»!

 

Ювілейна монета, присвячена 1100-річчю міста РОМНИ (реверс).

 

Не сумніваюся в тому, що ми з Вами, шановні супутники-читачі, радо відвідаємо заснований у 1919 році багатющий на експонати Роменський краєзнавчий музей.

 

Пам’ятник Тарасу Шевченку в РОМНАХ (1918; автор — Іван Кавалерідзе). Фото — Користувач:IgorT (Вікіпедія, 2009).

Також вартий уваги пам’ятник Тарасу Шевченку (1918; скульптор — Іван Кавалерідзе) — перший в Україні монумент Кобзареві [ЕІУ, т. 9 (2012): с. 290].

(Далі буде. Зокрема, місто української Перемоги — КОНОТОП!)

ДОДАТОК

Рекомендована література до частини 2

  1. Вечерський В.В. Архітектура // Енциклопедія історії України (ЕІУ). — Том «Україна — українці», кн. 1. — К., 2018.
  2. Державний історико-культурний заповідник «Посулля» [Електронний ресурс] // Спецпроект #МістоЗаВікенд. 35 міст України. — Режим доступу 2021: Державний історико-культурний заповідник «Посулля», Пустовійтівка — фото, опис, адреса (igotoworld.com).
  3. Енциклопедія історії України (ЕІУ). — К., 2003—2005, 2007—2013. — Т. 1—10.
  4. Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648—1782 рр. — Дніпро, 2007.
  5. Історія української архітектури. — К., 2003.
  6. Літопис руський [Друковане видання + Електронний ресурс]. — К., 1989. (Републікація: ІЗБОРНИК. — Режим доступу: http://litopys.org.ua/litop/lit.htm.)
  7. Макаренко М. Городище «Монастирище». — К., 1925.
  8. Махновець Л.Є. (1989). Літопис руський за Іпатським списком. Географічний покажчик: А—Л [Електронний ресурс] // ІЗБОРНИК. — Режим доступу: http://litopys.org.ua/litop/lit32.htm.
  9. Махновець Л.Є. (1989). Літопис руський за Іпатським списком. Географічний покажчик: М—Я [Електронний ресурс] // ІЗБОРНИК. — Режим доступу: http://litopys.org.ua/litop/lit33.htm.
  10. Останній кошовий отаман Запорозької Січі: Петро Іванович Калнишевський (1690—1803) — кошовий отаман Запорозької Січі у 1762 та 1765—1775 роках [Електронний ресурс] // Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). — Режим доступу 2021: Останній кошовий отаман Запорозької Січі (archives.gov.ua).
  11. Пустовійтівка [Електронний ресурс] // Тут був Я (Мандри з фотоапаратом. Україною і світом). — 2008. — 10 січня. — Режим доступу: Пустовійтівка – Мандри з фотоапаратом Україною і світом » Тут був Я (tutbuv.com).
  12. Україна: нарис історії / К.Ю.Галушко, Г.В.Папакін, Є.В.Синиця, О.В.Ясь та ін. // Енциклопедія історії України (ЕІУ). — Том «Україна — українці», кн. 2. — К., 2019.
  13. Чернецький Ю.О. Україна. Історія, природа, мистецтво. — Харків, 2009.
  14. Чернецький Ю. Вельми короткий путівник — 2015–16: ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Мандрівка друга: Остер [Електронний ресурс] // NEWSSKY.COM.UA: [Інтернет-журнал]. — 2016. — 3 березня. — Режим доступу: https://newssky.com.ua/velmi-korotkiy-putivnik-15-16-chernigivska-oblast/.
  15. Чернецький Ю. Вельми короткий путівник — 2016. СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА на шляху до новітньої історії: Західна Слобожанщина. Охтирка — Тростянець — Лебедин — Суми {Фотоілюстрації — Т.Чернецька та різномовні Вікіпедії} [Електронний ресурс] // NEWSSKY.COM.UA: [Інтернет-журнал]. — 2016. — 6 серпня. — Режим доступу: https://newssky.com.ua/putivnik-2016-zahidna-slobozhanshhina/.
  16. Чернецький Ю. Мандрівки історичною Переяславщиною-Полтавщиною: Подорож 6. РомоданМиргородВеликі Сорочинці (поч.) {Фотоілюстрації — Т.Чернецька і різномовні Вікіпедії} [Електронний ресурс] // NEWSSKY.COM.UA: [Інтернет-журнал]. — 2017. — 6 червня. — Режим доступу: https://newssky.com.ua/mandrivki-istorichnoyu-pereyaslavshhinoyu-poltavshhinoyu-podorozh-6-romodan-mirgorod-veliki-sorochintsi-poch/.
  17. Чернецький Ю. Семиобласний анабазис: про географічні межі історичної ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ-ПОЛТАВЩИНИ, і не тільки (Уривки з нового — переробленого і доповненого — видання путівника «Переяславщина-Полтавщина — дорогоцінна південна перлина Лівобережної Русі-України», частина 1) {Фотоілюстрації — Т.Чернецька і різномовні Вікіпедії} [Електронний ресурс] // NEWSSKY.COM.UA: [Інтернет-журнал]. — 2020. — 31 грудня. — Режим доступу: https://newssky.com.ua/semioblasnij-anabazis-pro-geografichni-mezhi-istorichno%d1%97-pereyaslavshhini-poltavshhini/.
  18. Чернецький Ю. Сумський обласний анабазис: Суми — село Сулá — Пéчище — «Михайлівська цілина» — Недригайлів — Засулля — Кулішівка — Хоружівка — Недригайлів (Уривки з нових — перероблених і доповнених — видань путівників «Історична Чернігово-Сіверщина», «Слобідська Україна» та «Переяславщина-Полтавщина», частина 1) {Фотоілюстрації — Т.Чернецька і різномовні Вікіпедії} [Електронний ресурс] // NEWSSKY.COM.UA: [Інтернет-журнал]. — 2021. — 18 квітня. — Сумський обласний анабазис: Суми — село Сулá — Пéчище — «Михайлівська цілина» — Недригайлів — Засулля — Кулішівка — Хоружівка — Недригайлів | Newssky.com.ua.

Поделиться статьей:

Подписаться на новости:




В тему: