Сумський обласний анабазис: ГЛУХІВ. Михайлівська (втрачена…) та Миколаївська церкви

15.05.2021 0 By Chilli.Pepper

Герб ГЛУХОВА.

 

Юрій ЧернецькийЮрій ЧЕРНЕЦЬКИЙ (Житомир — Харків), доктор соціологічних наук, автор книги «Україна. Історія, природа, мистецтво» (2009), продовжуваної поетичної збірки «Листування з Долею» (перше паперове видання — 2012) і низки публікацій із питань історико-культурологічного українознавства — спеціально для журналу NEWSSKY.COM.UA

 

Сумський обласний анабазис: ГЛУХІВ. Михайлівська (втрачена…) та Миколаївська церкви

(Уривки з нових — перероблених і доповнених — видань путівників «Історична Чернігово-Сіверщина», «Слобідська Україна» та «Переяславщина-Полтавщина», частина 4)

…За 37 міськими пам’ятками історії, архітектури та містобудування, археології здійснює нагляд Національний заповідник «Глухів»; він був створений у 1994 році, а статус національного отримав за півтора десятиліття — у 2008 році. З-поміж цих 37 пам’яток занесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток як пам’ятки національного значення сім, а саме: «Миколаївська церква» (1693—1695), «Київська брама Глухівської фортеці» (1766—1769), «Спасо-Преображенська церква» (1765), «Трьох-Анастасіївська церква» (1893), «Глухівський учительський інститут» (1874—1879), «Глухівська чоловіча гімназія» (1880-ті), «Пансіон Глухівської чоловічої гімназії» (1880—1892) [Національний заповідник «Глухів» (2021)]. Решта пам’яток (відповідно 30) — місцевого значення. Варто акцентувати увагу на тому, що до складу заповідника входить і вражаючий розмаїттям та цінністю експонатів музей археології, створений у 2008 році.

 

Глухів. МИКОЛАЇВСЬКА ЦЕРКВА (1693—1695, архітектор Матвій Єфимов; прибудова західного притвору з двоярусною дзвіницею — 1871, архітектор Олександр Гросс). Фото — Ukrainian Wikipedia user Sagg (2010).

Наш короткий огляд глухівських пам’яток почнемо з найдавнішої. Визначний архітектурознавець і культуролог В.В.Вечерський повідомляє, що 1692 року до Глухова прибула артіль зодчих на чолі із «записним государевим майстром Матвієм Єфимовим». Ця артіль спорудила тут майже одночасно дві муровані церкви: у 1692—1693 роках — Михайлівську коштом стародубського полковника Михайла Миклашевського, а в 1693—1695 роках — Миколаївську на замовлення глухівського сотника Василя Ялоцького [Вечерський (2008): с. 213].

 

Михайло Миклашевський (бл. 1640 — 1706). Час створення портрета — XVIII ст.

Чому фундатором Михайлівської церкви у ще не столичному Глухові став козацький полковник Михайло Андрійович Миклашевський  [Чернецький (21.ІХ.2019)] — вельми заслужений, але ж стародубський? Мабуть, тому що саме тут починалося його «кар’єрне зростання» в апараті Української козацької держави — Війська Запорозького. Зокрема, з 1675 року до кінця десятиліття Михайло Миклашевський обіймав уряд саме глухівського городового отамана. І напевно у глухівський період життя став власником майнових об’єктів у цьому місті: не випадково його син Степан Михайлович, у 1746—1750 роках — бунчуковий товариш, дав початок глухівській гілці роду Миклашевських [ЕІУ, т. 6 (2009): с. 640].

 

Собор Різдва Богородиці, або ж Козацький собор, у СТАРОДУБІ (між 1677 і 1691, архітектор, імовірно, Матвій Єфимов), що його бачимо на фото праворуч, унаочнює наші уявлення про те, як одразу після побудови виглядали глухівські Михайлівська та Миколаївська церкви. Час створення світлини — 1930-ті роки.

Згодом — 1689 року — Михайло Миклашевський отримав полковницький уряд у Стародубі. Знову процитую чудову книгу «Стародубщина. Нарис українського життя краю», яку на сайті «Гайдамака» (автор сайту — Олександр Бобко) опублікував визначний вітчизняний вчений-історик І.В.Роздобудько: «У 1690-му році полковник оновлює церкву Михаїла Архістратига (свого небесного патрона) на Заріччі та будує три нових — Воскресіння, Юрія та Успенську. У 1691 році на кошти Миклашевського “з товаришами” відбудована стара Миколаївська церква, епохи Речі Посполитої…» [Роздобудько (2021)]. Саме збудована 1691 року у Стародубі Миколаївська церква була першою відомою спорудою Матвія Єфимова [Пуцко (1981): с. 28] — архітектора з Московії, котрому судилось увійти в історію як видатному зодчому Козацької України; на жаль, ця споруда не збереглася. «Йому ж слід приписати і авторство собору Різдва Богородиці у тому ж таки Стародубі. Час будівництва останнього повинен би вкладатися у проміжок часу між 1677 (велика пожежа в Стародубі) та 1691 р. (кінець будівництва Миколаївської церкви)» [Юрченко (2010): с. 15—16]. Тож цілком природно, що, прийнявши рішення збудувати храм на честь свого небесного покровителя у Глухові, Миклашевський звернувся до Матвія Єфимова.

 

ГЛУХІВ. Верхи Миколаївської церкви (1693—1695; архітектор — Матвій Єфимов). Фото — Тетяна Чернецька (2009).

Отже, майстер… ні: Майстер Матвій Єфимов у 1692 році підписав контракт на будівництво Михайлівської, а в 1693 році — Миколаївської церков у Глухові [Пуцко (1981): с. 28]. Як виглядала зведена першою глухівська Михайлівська церква? Так само, як і її фактична копія (чи все ж репліка (муз.)?) — Миколаївська церква. Вже вкотре процитую В.В.Вечерського: «Обидва храми, судячи з їх зображень на планах XVIII століття, були однаковими — тридільними, триверхими, з двозаломними верхами й численними низенькими прибудовами» [Вечерський (2008): с. 214].

Пам’ятка архітектури національного значення Миколаївська церква сьогодні, як і за гетьмансько-козацької доби, прикрашає Глухів. Її стрункий корабель на віки вічні кинув якір в історичному середмісті посеред центрального Соборного майдану, займаючи «острівне положення» [Національний заповідник «Глухів» (2021)]. В.В.Вечерський нагадує: «Миколаївська церква аж до кінця XVIII століття правила за головну для всього міста, хоча формально соборною вважалася дерев’яна Троїцька. Це була центральна споруда Радної площі: перед нею відбувалися козацькі ради, в ній поставляли на гетьманство Данила Апостола 1727 року й Кирила Розумовського 1750 року» [Вечерський (2008): с. 214].

ГЛУХІВ (ІЗ ЦИКЛУ 2006—2012 РОКІВ «УКРАЇНА»)

          Лікареві та громадському діячеві від Бога,

          високошановному старшому товаришеві Олександру Миколайовичу Сітенку

 

Хтось надто зарозумілий, а хтось розкидається грішми,

нехтуючи засудженням з боку бідних краян…

У Глухові відчуваєш, що, власне, ми всі многогрішні —

не тільки не гірший з гетьманів Многогрішний Дем’ян.

 

Державності української чимось на кшталт форпосту

був Глухів у першій третині століття — дитини Петра.

Герой Іван Скоропадський, розумник Данило Апостол

трималися, щоб пробудилася «нещастю вірна сестра».

 

Вали і брами фортечні, щоб відбити навалу

орди будь-якої нової, у Глухові потім звели.

І Квасов* з іншими зодчими невтомно весь час будували

церкви ошатно-святкові — розрадники-куполи.

 

Доволі демократичним, не тільки пихато-панським,

був Глухів, судячи з того, що тут народились удвох

світлий Максим Березовський із світлим Дмитром Бортнянським.

Можливе таке, якщо музика звучить у душі багатьох.

 

Зізнаюся, довго думав, чим цей вірш закінчити.

Втомився й завершую просто, а думання перерву:

у славному місті Глухові зростають держави діти,

отже, надію маємо на музику на нову.

__________

* У Глухові (і в КОЗЕЛЬЦІ!!!) працював зодчий Андрій Васильович Квасов (1720? — після 1770), до речі, один із творців архітектурної величі Санкт-Петербурга. А не його молодший брат Олексій (початок 1720-х — 1777), який так само зробив вельми вагомий внесок до вітчизняного мистецтва архітектури — у царині містобудування, створивши, зокрема, перший генеральний план забудови Харкова.

 

(Далі буде.)

 

ДОДАТОК

Рекомендована література до частини 4

  • Вечерський В. Гетьманські столиці України. — К., 2008. — (Невідома Україна.)
  • Вечерський В.В. Архітектура // Енциклопедія історії України (ЕІУ). — Том «Україна — українці», кн. 1. — К., 2018.
  • Вечерський В.В. Репрезентація архітектурної спадщини Сіверщини у Великій українській енциклопедії // Сіверщина в історії України: Збірник наукових праць. — Вип. 13. — Глухів — К., 2020.
  • Енциклопедія історії України (ЕІУ). — К., 2003—2005, 2007—2013. — Т. 1—10.
  • Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648—1782 рр. — Дніпро, 2007.
  • Історія української архітектури. — К., 2003.
  • Національний заповідник «Глухів»: Офіційний сайт [Електронний ресурс] // Режим доступу 2021: Національний заповідник “Глухів” (nz-hlukhiv.com.ua).
  • Пуцко В.Г. Московская строительная артель Матвея Ефимова на Украине // Строительство и архитектура. — 1981. — № 1.
  • Роздобудько І.В. Михайло Миклашевський [Електронний ресурс] // Гайдамака: Незалежний інформаційно-освітній ресурс. — Роздобудько І.В. (під псевдонімом «Вірний зі Стародубщини»). Стародубщина. Нарис українського життя краю. — Режим доступу — 2021: Сторінка Гайдамаки (haidamaka.org.ua).
  • Україна: нарис історії / К.Ю.Галушко, Г.В.Папакін, Є.В.Синиця, О.В.Ясь та ін. // Енциклопедія історії України (ЕІУ). — Том «Україна — українці», кн. 2. — К., 2019.
  • Чернецький Ю.О. Україна. Історія, природа, мистецтво. — Х., 2009.
  • Чернецький Ю. Новгород-Сіверський, Стародуб і Стародубщина (Уривки з нового — переробленого і доповненого — видання путівника «Історична Чернігово-Сіверщина — дорогоцінна північна перлина Лівобережної Русі-України», частина 6) {Фотоілюстрації — Т.Чернецька і різномовні Вікіпедії} [Електронний ресурс] // NEWSSKY.COM.UA: [Інтернет-журнал]. — 2019. — 21 вересня. — Режим доступу: https://newssky.com.ua/novgorod-siverskij-starodub-i-starodubshhina/.
  • Чернецький Ю. Сумський обласний анабазис: Суми — село Сулá — Пéчище — «Михайлівська цілина» — Недригайлів — Засулля — Кулішівка — Хоружівка — Недригайлів (Уривки з нових — перероблених і доповнених — видань путівників «Історична Чернігово-Сіверщина», «Слобідська Україна» та «Переяславщина-Полтавщина», частина 1) [Електронний ресурс] // NEWSSKY.COM.UA: [Інтернет-журнал]. — 2021. — 18 квітня. — Режим доступу: Сумський обласний анабазис: Суми — село Сулá — Пéчище — «Михайлівська цілина» — Недригайлів — Засулля — Кулішівка — Хоружівка — Недригайлів | Newssky.com.ua.
  • Чернецький Ю. Сумський обласний анабазис: Недригайлів — Костянтинів — ПУСТОВІЙТІВКА — Посульські кургани — РОМНИ (Уривки з нових — перероблених і доповнених — видань путівників «Історична Чернігово-Сіверщина», «Слобідська Україна» та «Переяславщина-Полтавщина», частина 2) // NEWSSKY.COM.UA: [Інтернет-журнал]. — 2021. — 9 травня. — Режим доступу: Сумський обласний анабазис: Недригайлів — Костянтинів — ПУСТОВІЙТІВКА — Посульські кургани — РОМНИ | Newssky.com.ua.
  • Юрченко С. Харлампіївська церква Гамаліївського монастиря — усипальниця гетьманського роду Скоропадських // Відлуння віків. — 2010. — № 2 (13).

Підтримати проект:

Підписатись на новини:




В тему: