Суд як театр абсурду: як Димитрій Сидор перетворює правосуддя на фарс

Ексклюзив. 11 липня 2025 року Ужгородський міськрайонний суд знову опинився в центрі суспільної уваги. Під головуванням судді Тамаза Деметрадзе відбулося чергове засідання у справі проросійського клірика Мукачівської єпархії УПЦ (МП) Димитрія Сидора, обвинуваченого у розпалюванні міжрелігійної ворожнечі. І хоч цього разу обвинувачений таки з’явився до зали суду, в театрі абсурду, що розгортається навколо процесу, було дописано нову главу.

Це вже четверте перенесення засідання — щоразу з новими, часом відверто надуманими причинами. І от нова вистава: Сидор приїхав — але без адвокатів. Просто в залі суду він публічно відмовився від адвоката-пройдисвіта Олексія Фазекоша. Разом із ним «пішов» і його помічник Олександр Шманько. Причина? Ніби-то неефективність захисту. Хоча цілком ймовірно, що обвинувачений просто намагається виграти час і маніпулювати судовим процесом, уникаючи реального розгляду справи.

Замість колишньої захисної команди, Сидор повідомив про укладення нового договору з адвокатським бюро з Києва. Суд розцінив це як чергову спробу затягнути розгляд. Ба більше, сам обвинувачений поскаржився на хворе серце, мовляв, “не може довго стояти”. Суддя Деметрадзе влучно підмітив: «Сидор виглядає цілком здоровим і має можливість з’являтися на засідання».

І все ж, за клопотанням сторони захисту, наступне засідання призначено на 17 липня 2025 року. Новим адвокатам дали час на ознайомлення з матеріалами справи. Але чи дійсно справа в праві на якісний захист — чи у традиційній для УПЦ МП практиці уникати відповідальності за будь-яку ціну?

Примітною стала й риторика самого Сидора. Його лозунг, проголошений під час трансляції із судової зали: «Наша задача – вистояти і не засумніватися…» — звучить радше як церковно-політична установка, ніж позиція обвинуваченого. І це вкотре підтверджує: Сидор — не просто священнослужитель, а системний елемент проросійської пропаганди під рясою.

А тепер постає інше запитання — скільки пожертв вірян було витрачено на “захист”? Скільки грошей пішло на гонорари одіозному Олексію Фазекошу? І скільки ще планується переказати новим столичним адвокатам? Вочевидь, риторика “смирення і бідності” з вівтаря не поширюється на судові витрати. Те, що ми бачимо — це класичний приклад того, як проросійські діячі в рясах не тільки маніпулюють віруючими, а й намагаються уникати правосуддя за допомогою цинічних юридичних і політичних трюків. УПЦ МП давно вже не просто релігійна структура, а інструмент м’якої сили Росії в Україні, що діє під прикриттям церковного служіння.

Суспільство чекає на справедливий вирок. І чим довше триває це шоу, тим більше українців переконуються: релігійна мантія більше не може бути щитом для антидержавної діяльності.

Шандор Рудь та Лайош Надь, мад’ярони (м. Берегово)