США формують війну майбутнього: кроки до 2026 року

П’ять років тому аналітик застеріг: Америка мусить сама писати сценарій наступної війни, інакше це зробить хтось інший. Сьогодні ми бачимо, як Пентагон намагається втілити цю пораду в реальність — і де все ще бракує рішучості.

У 2020 році Джастін Лінч у статті для War on the Rocks чітко сформулював виклик: Сполучені Штати не можуть дозволити собі пасивно спостерігати за змінами характеру війни. Потрібно активно формувати його. За минулі роки Пентагон справді зробив низку кроків, які виглядають як спроба взяти ініціативу в свої руки. Водночас реальність показує, що деякі можливості було втрачено, а уроки найгарячішої війни сучасності досі доходять до Вашингтона із запізненням.

Інвестиції в автономію та штучний інтелект

Одним із найпомітніших напрямів стала програма Replicator, запущена у 2023 році. Її мета — за 18–24 місяці розгорнути тисячі автономних систем на суші, морі та в повітрі. До весни 2026 року Пентагон уже замовив понад 2000 безпілотників різних типів, зокрема морські дрони типу Orca та повітряні Switchblade 600. Бюджет програми сягнув 1,8 мільярда доларів, а відповідальність за координацію поклали на новостворене Управління з прискореного розгортання можливостей.

Паралельно розвивається Joint All-Domain Command and Control (JADC2). До 2026 року система пройшла кілька етапів польових випробувань у Тихому океані. Під час навчань у травні 2025 року американські, австралійські та японські сили змогли обмінюватися даними між винищувачами, кораблями та наземними радарами за лічені секунди. Це вже не просто концепція — це реальна архітектура, яка дозволяє командиру бачити поле бою як єдине ціле.

Масштабне виробництво дронів та нова доктрина

У 2024 році армія США оголосила про намір закупити 3000 малих безпілотників щороку. Компанії Anduril та Shield AI отримали багаторічні контракти на суму понад 900 мільйонів доларів. Особливу увагу приділяють системам, здатним діяти роями та протистояти засобам радіоелектронної боротьби. У 2025 році на полігоні в Неваді провели випробування, де 120 дронів одночасно виконували завдання попри активні перешкоди з боку умовного противника.

Нова доктрина FM 3-0, опублікована у 2024 році, вперше офіційно визнала, що майбутні конфлікти будуть «висококонкурентними» і вимагатимуть постійної адаптації. У документі з’явився окремий розділ про тактичні інновації на фронті, хоча прямі посилання на досвід України досі залишаються обережними.

Реформа закупівель програмного забезпечення

Пентагон суттєво прискорив процеси закупівлі софту. Програма Software Acquisition Pathway, запроваджена у 2020 році, дозволила скоротити час від ідеї до розгортання з кількох років до кількох місяців. У 2025 році вже 47 проєктів користувалися цим шляхом. Найуспішнішим прикладом стала платформа Maven, яка використовує штучний інтелект для аналізу супутникових знімків. Сьогодні нею користуються понад 3000 аналітиків у 18 країнах-партнерах.

Пропущені уроки України

Попри всі інвестиції, залишається одна велика прогалина. США досі не створили систематичної програми спостереження за бойовими діями в Україні. Хоча окремі офіцери відвідували фронт у складі тренувальних місій, повноцінних команд для вивчення тактики, виробництва дронів і електронної боротьби не було. За оцінками експертів Центру стратегічних та міжнародних досліджень, це може коштувати американській армії «цілого покоління» тактичних знань.

У 2026 році ситуація почала повільно змінюватися. У лютому Пентагон оголосив про створення робочої групи з вивчення українського досвіду. До її складу увійшли 45 офіцерів та цивільних фахівців. Перші звіти очікуються вже влітку. Проте критики вважають, що час було втрачено: за два роки активної війни в Україні з’явилися сотні нових тактичних прийомів, які досі не знайшли відображення в американських статутах.

Що це означає для 2026–2030 років

Сполучені Штати все ж таки рухаються вперед. Вони вкладають кошти, створюють нові структури та намагаються прискорити впровадження технологій. Проте справжнє лідерство у формуванні характеру війни вимагає не лише грошей, а й готовності вчитися безпосередньо на полі бою. Без системного вивчення українського досвіду Америка ризикує опинитися в ролі того, хто наздоганяє, а не задає темп.

Наразі баланс між інвестиціями та реальним засвоєнням уроків залишається нерівним. Наступні два роки покажуть, чи зможе Пентагон виправити цю ситуацію, поки ще не пізно.