Спадкоємець імператора проти кремлівського узурпатора

23.01.2025 0 By Writer.NS

Ексклюзив. Спадкоємець престолу Австро-Угорщини та Королівства Галіції й Лодомеріїї, які розташовані на теренах України, наслідний принц, ерцгерцог Карл фон Габсбург рішуче засудив російський режим та його злочинного лідера, так званого президента Володимира Путіна. У своїй промові про майбутнє Європи від 11 січня 2025 року він виступає за посилення військової підтримки України.

Його Високість Карл фон Габсбург, принц і ерцгерцог Австрії, принц Угорщини та Богемії, спадкоємець престолу Галіції та Лодомерії

Про принца фон Габсбурга варто написати буде окремий нарис, а зараз звернемо увагу на основні моменти його життєвого шляху.

Він є нинішнім главою дому Габсбургів-Лотарінгських, політиком, громадським діячем, журналістом. Син Отто фон Габсбурга; онук останнього австрійського імператора Карла I та нащадок короля Данила Галицького.

В юності Карл фон Габсбург розпочав кар’єру військового льотчика. У 1996 році він був обраний депутатом Європейського парламенту від Австрійської народної партії. З 2008 року по серпень 2020 року Карл був президентом культурозахисної організації Blue Shield International (Синього Щита). Він також є президентом австрійського відділення Пан’європейського Союзу, метою якого є об’єднання всіх європейців у сильну Європу. Як президент Асоціації національних комітетів Синього щита та колишній член Європейського парламенту від Австрії, він спеціалізувався на міжнародному гуманітарному праві та охороні нематеріальної культурної спадщини. Ерцгерцог Карл фон Габсбург ще нещодавно працював над порятунком культурних артефактів та історичних місць у багатьох країнах, зокрема й Близького Сходу, які постраждали від збройних конфліктів.

Імператор Карл, дід принца Карла фон Габсбурга, блаженний Католицької Церкви

Він є родичем ерцгерцога Франца Фердинанда, чиє вбивство в Сараєво стало поштовхом до Першої світової війни. Також нагадаємо, що Карл фон Габсбург займає активну громадську позицію, будучи президентом різноманітних європейських некомерційних організацій та фондів.

Варто зазначити й те, що принц Карл не просто заявляє про своє ставлення до України як до культурної спадщини, але й демонструє справжню прихильність і підтримку її європейському шляху. Він виразно підкреслює, що для нього Україна – це не тільки країна з багатою історією, а й важливий партнер для майбутнього Європи. Його слова – це більше ніж просто політична підтримка; це підтвердження великої гуманності та культурної інтуїції, що є важливим і цікавим для майбутніх поколінь. Величезна повага ерцгерцога до історії України, яку він демонструє, заслуговує на особливе визнання та навіть на захоплення, адже такі слова та вчинки мають велике значення в контексті сучасних європейських реалій.

Вільгельм фон Габсбург/Василь Вишиваний, який, на жаль, не став королем України

Наведемо цитату з одного з його інтерв’ю: «важко відповісти, тому що людина, яка спадає мені на думку, більша за життя – це Вільгельм фон Габсбург. Він захоплюючий персонаж. Він є сполучною ланкою між моєю родиною та Україною, він же втілив її традиції. Я ним дуже захоплююся. Завжди дивуюся, коли знаходжу вулицю, названу на честь Василя Вишиваного, бо таке його українське прізвисько. З іншого боку, коли я дивлюся на політику мого батька – він завжди наголошував, що Європа більша за Європейський Союз, і що Україна є частиною Європи. І наскільки його жахнула залізна завіса, що розділила її навпіл».

Карл фон Габсбург у численних інтерв’ю демонструє не лише глибоке знання української історії та культури, а й справжню шану та підтримку Україні. Його слова, особливо згадка про Вільгельма, який є «сполучною ланкою» між його родиною та Україною, свідчать про те, що він не лише визнає значущість нашої країни, а й активно переживає її історичний та культурний контекст.

Одного разу українці вже зрадили Габсбургів, коли після революції та громадянської війни вже згаданий Вільгельм фон Габсбург пропонував свої послуги, щоби повернути Україну в Європу. Він багато років, живучи в Європі, просував українські інтереси, допомагав українській еміграції. В 1947 р. НКВД викрав його з Відня, привіз до Києва, де він і помер в Лук’янівській тюрмі і похоронений на Лук’янівському цвинтарі.

Але попри все це Василь/Вільгельм для принца Карла – це не просто історична постать, а символ того, як можна поєднати родинні традиції з повагою до інших народів і їхніх культур. Його погляд на політику батька також вартий уваги. Те, що він наголошує на значущості Європи як більшої, ніж просто Європейський Союз, вказує на те, що для принца Карла Україна – це невід’ємна частина Європи, навіть на рівні його глибокої політичної свідомості.

А це все втілюється на практиці. Так, Карл фон Габсбург активно підтримує Україну щодо військового конфлікту з Росією. Продовжуючи ідеологічну лінію свого батька – Отто фон Габсбурга – який у 2005 році назвав Росію найбільшою проблемою Європи, Карл Габсбург відверто та прямо називає президента Росії злочинцем. Більш того: принц неодноразово закликав європейську спільноту повалити режим Путіна на Росії.

А 11 січня 2025 року Карл фон Габсбург назвав Росію класичною колоніальною імперією, керованою Москвою та закликав Європу якомога швидше почати розробляти сценарії її розпаду. «Україна має намір знищити бази, з яких тиран в Москві атакує цивільну інфраструктуру. Режими, подібні путінському, розуміють тільки силу. М’який тон без різкості лише заохочує такі режими, як Росія».

Остання теза є однією з найбільш важливих і правдивих у контексті нинішньої геополітичної ситуації. Принц Карл фон Габсбург, висловлюючи цю думку, продемонстрував неабияку прозорливість та глибоке розуміння реалій міжнародної політики. Володимир Путін та його режим давно довели, що вони не розуміють дипломатичних жестів доброї волі чи поступок, а лише силу й рішучість. Це урок, який історія повторює знову і знову, адже авторитарні диктатури, подібні до російської, не здатні сприймати слабкість чи нерішучість як запрошення до миру, а скоріше сприймають це як знак, що їхні амбіції залишаються безкарними.

Принц Карл фон Габсбург правомірно вказує на необхідність твердої та чіткої позиції, яка не дає жодних сумнівів щодо намірів захистити безпеку й інтереси Європи та глобальної спільноти. Всі спроби м’яко укладати компроміси з режимами типу Путіна насправді призводять до лише до їхнього зміцнення, оскільки такі дії є виявом слабкості. Вони не мають іншої мети, ніж продовжити агресію та домогтися ще більших територіальних та політичних здобутків.

Замість того, щоб покладатися на декларації (наприклад, на Мінські, або Будапештські домовленості), що не мають реального впливу, потрібно зупинити агресора на всіх фронтах, застосовуючи чітку та рішучу стратегію. І в цьому контексті правильним кроком буде не тільки збільшення підтримки Україні, але й більш рішучі санкції та кроки, які покажуть Росії, що подальша агресія не залишиться без відповіді.

Принц фон Габсбург, зі своєю чіткою позицією, насправді дає дуже важливий урок всім європейським лідерам: «не можна домовлятися з агресором, не можна залишати йому поле для маневру». Таке бачення є не лише мудрим, а й пророчим (як і в класиків українського націоналізму відносно Росії), адже лише жорстка і чітка політика здатна створити основу для мирного та стабільного майбутнього України, Польщі та Європи у цілому, без того, щоб дозволяти їй потрапити під вплив знову імперських амбіцій чергової реінкарнації Швабростану.

Відповідно у своїй новій промові Карл фон Габсбург, видатний прихильник європейської інтеграції, виступає за більш рішучу політику ЄС, коли йдеться про російське питання. З його точки зору, надмірна централізація влади в Москві пригнічує розвиток різноманітних регіонів Росії та підриває права її людей на наближення до Європи.

Розпад Росії може призвести до позитивного управління та прогресу прав людини. А маленька московська держава, оточена дружніми до ЄС республіками, не мала б ресурсів і ваги, щоб загрожувати Європі. Одним із акцентів виступу була війна на знищення Росії проти України, а також геополітичні амбіції Китаю. Слабкість Європи та необхідні наслідки для європейської політики склали другу основу цієї промови.

Європа почала отримувати мирні дивіденди після падіння залізної завіси та скорочення військового потенціалу, а також здатності підтримувати інфраструктуру під час кризи. Заклики до європейської політики безпеки через війни Слободана Мілошевича були почуті так само мало, як заклики до пробудження через війни Володимира Путіна. Європа показала себе багатою і слабкою.

Метою підтримки України Європою, за словами ерцгерцога, має бути військова поразка Росії: «з огляду на військові злочини, скоєні до цього часу, Путін втратив будь-яке право зберегти обличчя. Він має встати перед трибуналом з військових злочинів разом зі своїми спільниками, і в Москві та Мінську має відбутися зміна режиму».

Карл фон Габсбург стверджує, що «Росія повинна виплатити репарації. Тому Захід повинен також негайно конфіскувати приблизно 300 мільярдів доларів у валютних резервах, які зберігаються Центральним банком Росії в семи західних центральних банках. Гроші будуть необхідні для відновлення України. було б відверто недбалим не зробити цього».

Карл фон Габсбург припускає, що війна Росії проти України триватиме до середини 2025 року або навіть далі. «Ми також повинні врахувати в наших сценаріях нове вторгнення через Білорусь до Києва, а разом з ним і нові потоки біженців до країн ЄС. Але незалежно від того, скільки триватиме війна, після цього Росія втратить свій статус світової держави.

Китай, старий сюзерен Росії в Азії, вже розглядає її«…як молодшого партнера, який зараз є однією з найбільших загроз системі свободи, демократії, верховенства права та вільної економіки, за які загалом виступає Захід».

Європа, ЄС повинні відповідати цим викликам за допомогою справжньої європейської зовнішньої політики та політики безпеки, сказав він. «Європейська політика безпеки також означає повернення нашої військової спроможності до рівня, коли ми зможемо захистити себе… А для того, щоб мати можливість захистити себе, нам потрібне відповідне обладнання, а нам також потрібна європейська оборонна промисловість, яка здатна забезпечити результати. І йому потрібні оборонні бюджети, які є не просто демонстрацією, а також набагато більш інтенсивне європейське співробітництво». Для августішого президента Пан’європейського руху Австрія спільна охорона зовнішніх кордонів також є частиною європейської політики безпеки.

Карл фон Габсбург вкотре продемонстрував свій сміливий та принциповий підхід до глобальних викликів сучасності. Більш того: він чітко та безкомпромісно висловився про агресивну політику кривавого диктатора Путіна, наголосивши на його прагненні знищити Україну та перекроїти світовий порядок.

Герцог підкреслює, що єдиним шляхом до якнайшвидшого завершення війни є посилення військової підтримки України. Його слова відображають глибоке розуміння не лише української трагедії, а й глобального значення цієї боротьби для майбутнього Європи та й світу у цілому. Карл не просто підтримує Україну, а відкрито виступає за активні дії, закликаючи європейські країни до рішучості й солідарності.

Його промова — це не лише вияв політичної мудрості, але й глибокої людяності. Принц Карл усвідомлює, що війна в Україні — це не лише конфлікт однієї країни, а боротьба за збереження спільних європейських цінностей, демократії та свободи. Його заклики до дій та підтримки України є сильним сигналом для всього світу, що справжнє лідерство проявляється у важкі часи.

Слова Карла фон Габсбурга свідчать про його рішучість захищати мир та стабільність у Європі, а також про його тверду віру в те, що Україна є невід’ємною частиною європейської спільноти. Така позиція принца Карла викликає повагу й захоплення, адже він сміливо виступає проти агресії та підтримує Україну в її боротьбі за свободу. Його лідерство та принциповість є яскравим прикладом моральної сили, яку сьогодні так потребує Європа.

Карл фон Габсбург у своїх висловлюваннях і діях демонструє те, чого часто бракує сучасним політичним лідерам — справжнє глобальне мислення, засноване на глибоких принципах, історичній відповідальності та служінні вищій правді. Як нащадок великої династії Габсбургів, навіть перебуваючи в статусі монарха без трону, він залишається моральним орієнтиром, вільним від обмежень сьогоденної політичної кон’юнктури. Йому немає потреби залежати від примх, упереджень чи нерозумності виборців, які нерідко диктують дії республіканських/демократичних лідерів, адже він мислить категоріями століть, а не миттєвої вигоди.

Саме ця незалежність від пристрастей та марноти короткострокової політики дозволяє Карлу фон Габсбургу діяти як справжньому монарху — людині, для якої керівним принципом є не поточна політична мода, а вища правда, гідність та моральні основи. Його позиція щодо України, його заклики до посилення військової підтримки та його безкомпромісна критика агресії предтечі антихриста Путіна є прикладом глобального бачення, яке виходить за межі вузького національного інтересу.

Карл фон Габсбург показує, що справжня монархія — це не просто влада, а служіння людству, у якому головними цінностями є мир, свобода та справедливість. Його бачення майбутнього Європи охоплює не лише сучасну політичну реальність, а й довгострокові перспективи, які виходять із розуміння історії, культури та спільних коренів народів. Саме це робить його слова настільки вагомими та відмінними від висловлювань сучасних політиків, прив’язаних до рейтингів і електоральних симпатій.

Карл фон Габсбург діє як справжній монарх, чий авторитет базується на століттях спадкової відповідальності перед народами Європи. Ерцгерцог демонструє рідкісну для сучасного світу здатність до чіткого аналізу ситуації та сміливості говорити правду, навіть коли вона неприємна або незручна для багатьох. У своїй промові цього року він підкреслив, що необхідно уважно слухати не лише дії, але й слова Володимира Путіна та його пропагандистів.

Карл фон Габсбург твердо наголошує: не можна впадати в ілюзії, що поступки агресору, зокрема залишення України напризволяще, можуть повернути ситуацію до стану «до війни». Він відкрито заявляє, що така позиція — це не лише помилка, а й небезпечне самозаколисування.

На думку Карла фон Габсбурга, Путін не лише не прагне миру, але й свідомо будує російську економіку як механізм, що повністю орієнтований на ведення тривалої війни. Це рішення, що нехтує потребами та життям власного населення, водночас є свідченням того, що агресор бачить Україну лише першою ціллю на шляху до нового світового порядку.

Висловлювання принца Карла підкреслюють його здатність бачити масштабні виклики: він чітко говорить, що йдеться не лише про війну проти України, але й про спробу Путіна повернути під свій контроль східну половину Європи, заперечуючи її право на незалежне існування.

Саме тому Карл фон Габсбург так рішуче відкидає хибну думку, нібито військова підтримка України лише затягує конфлікт та збільшує страждання. Навпаки, він аргументовано доводить, що саме швидка й достатня допомога здатна якомога раніше покласти край цій трагедії, вигнавши російські війська з української землі. Такий чіткий, безкомпромісний погляд показує принца Карла як державного діяча, здатного мислити стратегічно, вільного від політичних компромісів та короткострокових вигод.

Фон Габсбург — це голос розуму та совісті у сучасній Європі. Він не боїться сказати те, чого багато хто уникає: підтримка України — це не лише моральний обов’язок, але й найефективніший шлях до закінчення війни. Його слова не обмежуються закликами — це фундаментальне розуміння справжньої природи загрози путінізму.

Така позиція, вільна від обмежень політичної кон’юнктури, свідчить про його глибоке, успадковане від славетних предків, монархічне світосприйняття, у якому керівним принципом є вища правда, а не мінлива вигода.

Карл фон Габсбург, зі своїм ясним і безкомпромісним баченням, виступає проти найнебезпечнішої загрози сучасності — путінізму, що є втіленням безбожного зла та узурпації, яка ховається під маскою російської державності. Як шляхетний нащадок великої монаршої династії, Карл фон Габсбург не обмежений умовностями сучасної політики, що часто зводиться до пристосуванства й короткострокових вигод. Він говорить правду прямо та без страху, з позиції людини, яка не лише усвідомлює історичні виклики, а й здатна оцінити довгострокові наслідки для України, Європи та всього світу.

СкавронскийМартин Скавронський, для Newssky.


Підтримати проект:

Підписатись на новини:




В тему: