Слово про святого апостола Фому

06.10.2024 0 By Writer.NS

Ексклюзив. Сьогодні свята церква шанує апостола Фому, чоловіка, чия віра і сумніви стали джерелом натхнення для багатьох поколінь християн. Святе Писання нагадує нам, що навіть апостоли, обрані Христом, мали свої труднощі, запитання і сумніви. І саме в цих людських переживаннях ми можемо знайти глибокі уроки для нашого власного життя.

Про святого апостола Фому мало згадується у Новому Заповіті. Ймовірно, він народився в Галілеї в скромній родині, але немає жодних ознак того, що він був рибалкою. Він був євреєм, але немає відомостей про те, як він став апостолом Христа. Тим не менш, завдяки четвертому Євангелію його особистість є більш зрозумілою для нас, ніж деякі з інших Дванадцятьох.

Ім’я Фоми зустрічається в Матвія (10:3), Марка (3:18), Луки (6) і Діяннях Апостолів (1:13), але в Євангелії від Івана він відіграє особливо виразну роль. Фому часто засуджують за його відсутність віри, але Фома був не менш мужнім, готовим стояти поруч з Ісусом Христом у небезпечні часи. Він також невпинно шукав Істину. Як допитлива дитина, він постійно ставив запитання. І його чудова проповідь «Господь мій і Бог мій» є найяскравішим проголошенням божественності Ісуса Христа у Святому Письмі.

Його ім’я, що перекладається як «близнюк», викликає у нас думку про двоїстість — вміння одночасно вірити і сумніватися. Це характерно для багатьох людей, і в цьому ми можемо знайти спільність із Фомою.

Фома був свідком багатьох чудес Ісуса Христа: він бачив, як Христос лікує хворих, воскресає мертвих та проповідує Добру Новину. Проте, коли настала година випробувань, саме він висловив глибокі сумніви. Це не означає, що він був слабким; навпаки, це показує, наскільки важко було прийняти реальність воскресіння Христа.

У Євангелії від Іоанна, після воскресіння Христа, ми бачимо епізод, коли Фома, не присутній на першій зустрічі з учнями, відмовляється вірити в воскресіння. Він говорить: «Якщо не побачу на руках його ран від цвяхів і не вкладу пальця свого в рани, не повірю» (Іоанна 20:25). Це глибоке бажання перевірити істину — не що інше, як людська природа. Ми часто хочемо бути впевненими у своїй вірі, ми прагнемо особистих доказів.

Однак важливо усвідомити, що сумнів може стати містком до глибшого розуміння віри. Коли Христос явився Фомі і сказав: «Підійди сюди, доторкнись до моїх ран», це стало моментом, коли Фома не лише побачив, а й пережив воскресіння. І тут ми бачимо, як сумнів, який він мав, перетворився на могутню віру: «Господь мій і Бог мій!» — проголосив він.

Для Фоми та для багатьох із нас бачити означає вірити. Але скептицизм Фоми не був тотожним мирському протистоянню істині. Його сумнів є справжнім, правдолюбним пошуком. Раніше Боголюдина попередив учнів про Свій неминучий відхід і що Він іде до дому Свого Отця, щоб приготувати їм місце. Учні були збентежені таємничою мовою Христа. Щирий скептицизм і допитливість Фоми спонукали його першим запитати: «Господи, ми не знаємо, куди Ти йдеш, тож як ми можемо знати дорогу?» (Івана 14:5). Ісус відповів Фомі такими чудовими словами: «Я дорога, і правда, і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Івана 14:6). Спаситель світу говорив не про знання маршруту чи місця, а про знання людини.

Коли Фома сказав іншим учням, що йому потрібні докази, щоб повірити, що Ісус Христос воскрес, він говорив чесно. Щира віра не забороняє щирого дослідження. Через вісім днів після воскресіння Господа учні знову зібралися. Цього разу був присутній Фома. Господь з’явився їм ще раз і запропонував Фомі доторкнутися до ран і сам переконатися: «Поклади сюди палець; бач мої руки. Простягни свою руку і вклади її мені в бік. Перестань сумніватися і вір» ( Івана 20:27) Христос знав, у що Фома повинен вірити, і Він надав докази.

Спаситель з любов’ю зустрів Фому саме тоді, коли він потребував, а потім повернув його до віри. Ми можемо бути чесними з Богом щодо наших сумнівів і запитань; Він розуміє нашу боротьбу і цілком здатний зміцнити нашу віру. Подібно до Хоми, ми зможемо сповідувати: «Господь мій і Бог мій!» у повній впевненості в тому, ким є Христос ( Івана 20:28 ).

Після того, як Спаситель підтвердив віру Фоми, Він звернувся до всіх майбутніх читачів Євангелія від Івана такими словами: «Фомо, ти увірував, бо побачив Мене. Блаженні ті, що не бачили й увірували» (Івана 20:29). Ці слова сягають крізь віки, щоб допомогти і підбадьорити всіх нас, хто не бачив воскреслого Христа, але все ж увірував у Нього.

Через кілька днів Фома ловив рибу з Петром та іншими учнями, коли Ісус Христос з’явився їм біля Галілейського моря ( Івана 21:2 ). Остання згадка про Фому міститься в Дії 1:13 , де він згадується серед учнів. Позабіблійні писання та християнська традиція стверджують, що Фома приніс Євангеліє за межі Римської імперії

Зрештою, прізвисько «Фома невіруючий» досить невдале. Це правда, що Фома вимагав доказів чуда воскресіння Христа, перш ніж прийняти правду. Сумніви вплинули на його відповідь друзям, але це не було визначальною якістю його життя. Фома має бути більш відомим своєю відданістю, слухняністю Євангелії та вірою.

Фома не залишився на місці з його новою вірою. Його прагнення проповідувати Євангеліє привело його до Індії, де, за переказами, він заснував християнську громаду. Про це свідчить стародавня традиція Церкви, яка стверджує, що Фома першим проповідував Сирію та Персію. Так про це згадує Оріген, згідно з Євсевієм Кесарійським, церковним істориком часів рівноапостольного Констянтина. Відомо, що апостол залишив Римську імперію та попрямував до Західної Індії. Впевненість цього не може бути остаточно підтверджена, але є вагомі докази, які це підтверджують. Окрім Орігена та Євсевія, інші ранні Отці Церкви говорили про його місії до Індії. У четвертому столітті святий Єфрем Сирійський склав гімн, у якому розповідав про служіння Фоми в Індії, і святий Григорій Назіанзін згадував те саме. Пізніше, у четвертому столітті, святий Амвросій Медіоланський розповідав про місіонерську роботу Фоми в Індії, а наприкінці шостого століття Григорій, єпископ Турський, записує, що апостол зазнав мученицької смерті в Індії.

Його проповіді та служіння стали частиною великої історії поширення християнства, яке дало світові багатий культурний і духовний спадок.

Згідно з найбільш достовірними переказами, Фома прибув до Індії приблизно в 52 році. Він проповідував уздовж Малабарського узбережжя південно-західної Індії, а також далі на північ на плато Декан. Один стародавній текст під назвою «Дії Фоми» говорить про багато навернень і чудес, які вчинив Фома. Приблизно в 68 році вважається, що Фома та його супутники подорожували до східної Індії, у сучасному Ченнаї, де він проповідував Євангеліє, піклувався про бідних і хворих і зводив церкви. Традиція далі стверджує, що Фома працював над наверненням королів та їхніх сімей, щоб отримати їхню підтримку для навернення людей. У Ченнаї є пагорб під назвою «Пагорб Святого Фоми», який вважається місцем його мученицької смерті. Приблизно в 72 році легенда розповідає, що під час молитви на тому пагорбі Фома був пронизаний списом у спину за наказом короля за навернення його дружини та інших членів родини до християнства.

Таким чином, святий Фома в Індії не лише проповідував, але й формував християнську ідентичність, сприяючи розвитку віри в цьому важливому регіоні. Його діяльність демонструє, як одна людина може змінити хід історії через відданість служінню і любов до Бога.

Є деякі свідчення, що Фома проповідував у Греції, можливо, в Афінах. Це було важливе місце, де він міг зустрітися з філософами та вченими, спілкуючись з ними про Христа. За деякими традиціями, Фома також подорожував до Аравії, де проповідував серед племен, які мали свої власні звичаї та вірування.

Ранні християнські джерела містять інформацію й про те, що Фома відвідував і Єгипет, продовжуючи свою місіонерську діяльність і засновуючи нові громади. У Єгипті Фома зустрічався з людьми, які жили в умовах багатої культурної та релігійної традиції. Тут існували різні вірування, зокрема язичництво, іудейство та філософські течії. Фома намагався знайти спільну мову з цими людьми, адаптуючи свої проповіді до їхнього контексту та потреб.

Фома активно працював над заснуванням християнських громад, навчаючи людей основам віри, хрестивши новонавернених і формуючи спільноти. Його місіонерський дух та відданість справі дозволили йому налагодити зв’язки з багатьма людьми, які стали його учнями і сподвижниками.

Коли ми вшановуємо цього великого апостола Господа, подумаймо про ревність, яку він, мабуть, мав, покинувши свій дім, сім’ю та громаду, і поїхав до далеких регіонів Індії, де він провів решту свого життя, ділячись Євангелієм, хрестячи та сприяючи встановленню Церкви. Він загинув мученицькою смертю, що й личить такій мужній людині. Хоча спочатку він боровся з сумнівами, Христос змінив його сумніви. Сповнений Святого Духа в день П’ятидесятниці, Фома ніколи не озирався назад. Розмірковуючи про його життя, подумайте про те, яким чином ви можете навчитися у нього та наслідувати його. Якщо ви боретеся з сумнівами, знайте, що Святий Дух може змінити ці сумніви і наповнити вас такою ж глибиною ревності та відданості, як святий Фома.

Звернімо увагу на те, що він був не лише проповідником, а й місіонером, який не зупинявся перед труднощами. Його сміливість і рішучість у поширенні Євангелія в далеких і різних країнах стали прикладом для багатьох поколінь християн. Його служіння підтверджує, що Божа любов не має меж і досягає всіх куточків світу.

Його жертовність свідчить про глибоке розуміння істини Христової: готовність віддати життя за інших і за віру, яку він проповідував. Ця частина його життєпису стала символом безмежної любові і відданості, якою Фома наділив усіх, хто його оточував.

Таким чином, святий апостол Фома залишив по собі потужну спадщину не тільки в Індії, а й в усіх країнах, де він проповідував. Його приклад закликає нас не лише вірити, але й діяти, не боятися свідчити про свою віру у світі, що потребує світла Христової любові.

Варто згадати ще важливу рису святого апостола Фоми – його любов до Богоматері. Після Воскресіння та Вознесіння Христа, коли апостоли зібралися разом, щоб молитися та шукати натхнення, Пресвята Богородиця була поруч. Її присутність надавала їм сили, а її віра у Божий план стала для них прикладом. Фома, як один із найближчих учнів, напевно відчував її підтримку і любов у важкі часи, коли йому доводилося зіткнутися зі своїми сумнівами.

Крім того, традиція говорить, що після розповсюдження Євангелія в Індії, Фома повертався до святої землі, щоб побачити Матір Божу, передати їй свої вітання та поділитися звістками про нові громади, які він заснував. Його шанування Богородиці відображає глибоке усвідомлення її ролі в історії спасіння, і це підтверджує, що навіть у часи сумнівів, він завжди шукав підтримки у тих, хто був ближчий до Бога.

Святий Фома вчився від Богородиці, як покладатися на Бога в усіх обставинах, і його стосунки з нею стали важливим елементом його духовного життя. Його вірність і відданість служінню Бога, а також його глибока повага до Богородиці, продовжують надихати вірних до сьогодні. Фома показує нам, що шанування Богородиці — це шлях до глибшої віри і любові до Христа.

Святий апостол Фома, як і всі апостоли, був глибоко вражений подіями, що сталися під час Успіння Пресвятої Богородиці. За традицією, Фома не був присутній у момент її переходу до вічності, оскільки в той час проповідував Євангеліє в далеких країнах. Коли ж він повернувся, апостоли вже поховали Пресвяту Діву.

Фома, дізнавшись про цю подію, був сповнений горя і сумнівів. Його серце боліло від усвідомлення, що він не зміг бути поруч з Марією в останні миті її життя. Тоді апостоли вирішили показати йому гробницю, де була похована Богородиця. Проте, коли Фома прийшов до гробниці, він виявив, що Її тіла не було там, а сама гробниця була наповнена ароматом небесних квітів.

Цей момент став для Фоми особливим. Він зрозумів, що Богородиця, Матір Божа, була взята на небо, що підтверджує Її святість та важливість у Божому плані спасіння. Фома був свідком дива, яке ще більше зміцнило його віру. Він, як і всі інші апостоли, усвідомив, що Діва Марія не лише матір Христа, а й матір усіх вірних, наша Покровителька та Заступниця.

Ця подія не тільки підтвердила вірність Фоми, але й стала важливим свідченням для всієї Церкви. Його переживання і глибокі почуття в момент Успіння показують, що навіть найближчі учні Христа були людьми зі своїми емоціями, сумнівами та пошуками істини.

А далі всі апостоли та й сам Фома стали свідком особливого дива — вознесіння Богородиці, що надихнуло його на подальше служіння і проповідь. Це також стало важливим уроком для всіх нас: у нашому житті можуть бути моменти втрати і сумнівів, але через них ми можемо знайти велику силу віри, що веде до глибоких духовних переживань і відкриттів. Нехай приклад святого Фоми надихає нас шанувати Богородицю і шукати її заступництва в наших молитвах.

Святий апостол Фома, як і всі апостоли, мав особливі стосунки з Пресвятою Богородицею. У період, коли Ісус Христос ще був на землі, Фома був свідком глибокої любові і відданості, яку Діва Марія виявляла до свого Сина. Її мудрість і покора, а також її роль у спасительному плані Божому були прикладом для всіх апостолів, і Фома не був винятком.

Коли ми дивимося на приклад святого Фоми, можемо задуматися над власною вірою. Чи ми готові йти на ризики заради своєї віри? Чи готові ми поділитися своєю вірою з іншими, навіть якщо це вимагатиме від нас жертв?

Святий Фома вчить нас, що немає нічого ганебного в тому, щоб ставити запитання. Це може бути початком глибшого розуміння і пошуку істини. Особистий досвід зустрічі з Христом може змінити наше розуміння. Ми повинні шукати цю зустріч у молитві, у Слові Божому.

Фома нагадує всім нам, що віра повинна проявлятися в дії, а справжня віра вимагає жертв. Як і він, ми повинні бути готові не лише приймати віру, а й ділитися нею, ставати свідками Христової любові у світі. Іноді віра може призводити до труднощів, але вона також приносить глибоке задоволення та зміст у житті.

Святий апостол Фома, завдяки своєму життю та служінню, надає багато цінних уроків, які можуть бути корисними для сучасних християн.

Фома показує, що сумніви є частиною віри. Його питання про воскресіння Ісуса Христа нагадують нам, що вірити — це не завжди бути впевненим. Сумнів може стати початком глибшого розуміння та пошуку істини. Це заохочує нас відкрито ставитися до своїх запитів і звертатися до Бога у часи невизначеності.

Зустріч Фоми з Воскреслим Христом підкреслює важливість особистого досвіду віри. Віра не є лише інтелектуальним знанням, але й живими відношеннями з Богом. Це спонукає нас шукати глибокі стосунки з Христом у молитві і через таїнства.

Після своїх сумнівів Фома став сміливим свідком Євангелія. Його готовність залишити свою зону комфорту та йти в далекі країни, щоб проповідувати, є прикладом для нас. Це закликає нас бути активними у нашій вірі та ділитися нею з іншими.

Фома віддав своє життя за віру, він став мучеником. Це нагадує нам про важливість жертовності у служінні іншим і вірності своїм переконанням, навіть у найскладніші часи.

Фома є яскравим прикладом христоцентризму — все, що стосується Христа, знаходить своє центральне місце у його житті. Він навчав, що все, чим ми є і що ми робимо, має бути зосереджене на Христі. Всі його проповіді, місіонерська діяльність та навіть особисті переживання завжди повертаються до Христа. Це нагадує нам, що ми повинні робити Христа центром нашого життя, ставити Його в основу всіх наших дій.

Проголошення Фоми «Господь мій і Бог мій!» відображає його розуміння Христа як Спасителя і Бога. Це запрошує нас не лише вірити в Христа, але й віддавати Йому належне місце у нашому серці.

Фома закликає нас не боятися питати і досліджувати. Його приклад надихає нас шукати відповіді на запитання про віру і жити з відкритим серцем до Божої істини. Він показує, що справжня віра вимагає активних дій. Це підштовхує нас до служіння, до участі у житті Церкви і громади, до того, щоб ділитися любов’ю Христа з іншими. Святий апостол Фома вчить нас, що навіть у часи сумнівів і випробувань ми можемо отримати Божу благодать. Його переживання нагадують нам про важливість милосердя і любові в стосунках з Богом і людьми.

Отже, «невіруючий» Фома — це не лише апостол, який мав свої сумніви, але й великий свідок віри, який навчає нас сміливо йти за Христом, шукати істину і ділитися нею з усіма, хто потребує. Його уроки актуальні і сьогодні, надихаючи нас на шлях віри, сповненої любові і жертовності.

Дорогі браття і сестри, сьогодні, вшановуючи святого апостола Фому, давайте пам’ятати, що сумніви і запитання — це частина нашого шляху до віри. Нехай приклад Фоми надихає нас шукати істину, ділитися нашою вірою з іншими та не боятися викликів, які життя ставить перед нами.

Нехай Господь благословить нас у нашому прагненні бути вірними свідками Його любові, як святий Фома. Амінь.

ИеромонахІєромонах Феофан (Скоробагатов) Полоцький.


Підтримати проект:

Підписатись на новини:




В тему: