Словаччина має правильні маяки. Країна не залишить демократичний напрям

Ексклюзив. Попри випробування тепер чинною владою, яка ніби поважає ЄС і НАТО, натомість запрошує на урочистості молодь тоталітарних держав, на моє переконання дивовижна Словаччина вже не відмовиться від еволюції. Тримайся, країно на Дунаї, ти потрібна Україні!

Словацьке національне повстання — маяк для сьогодення та модель для майбутнього

Саме імпульс прагнення свободи, який вісімдесят років тому спричинив Словацьке національне повстання, на сьогодні спонукає Словаччину підтримувати Україну в її боротьбі проти російських окупантів та гнобителів.

Усі заходи, що цими днями тривають у Словаччині, присвячені героїчному акту місцевого опору репресивному, авторитарному та окупаційному нацистському режиму.

У Словаччині чимало пам’яток цього періоду історії. Майже в кожному місті та селі є площі та вулиці, що мають назву СНП.

Словацьке національне повстання — це справжня природа словацької душі, для якої свобода — важлива річ. Як би там не надував щоки Роберт Фіцо, погрожуючи всіх загнати у стійло, нічого в нього не вийде. СНП було реакцією словаків на несправедливість, терор та звірства, вчинені щодо цієї країни окупантами та їхніми внутрішніми васалами.

І США, і Велика Британія сприяли СНП як одній з найбільших операцій опору нацизму у Європі. І попри те, що у військовому сенсі вона не мала успіху, хоч і змогла протягом двох місяців протистояти переважній перевазі окупаційних сил і підтримати союзників, відвернувши багатотисячні гітлерівські війська з інших місць фронту, вона має історичне значення. Словацьке національне повстання допомогло поставити Словаччину на бік переможців у Другій світовій війні.

Осмислюючи ці події, я намагаюся відповісти собі, що відчували ті чоловіки та жінки, які брали участь у повстанні?» Звісно, вони мали бути хоробрими, рішучими та з сьогоднішнього погляду, можливо, навіть безрозсудними. Але вони неодмінно сподівалися, що їм таки хтось допоможе. Сподівалися, що у світі є люди, які мають прийти їм на допомогу.

Комуністичний режим після 1948 року переконав людей лише в одному — радянській інтерпретації історії. Він знищив усі згадки про західних союзників. Але історія безкомпромісна, і об’єктивна істина зрештою завжди виходить назовні. Тепер люди знають, що без допомоги Заходу Червона Армія за всієї своєї хоробрості опинилася б у принципово іншій та значно складнішій ситуації.

Велика Британія та США допомогли Словаччині, всупереч географічній відстані, військовою технікою, медикаментами, розвідкою, а також прямим залученням солдатів та командування таких операцій, як Windproof, Amsterdam та Daves на околицях Банська-Бистрице.

Крім того, активність виявляли чехи, французи, румуни та інші.

Словаччина цінує роль чехословацького уряду у вигнанні в Лондоні та міністра оборони Рудольфа Віста, який прилетів з Англії командувати першою чехословацькою армією у Словаччині. Слід не забувати чехів та словаків, які воювали у складі британських Королівських ВПС RAF проти Люфтваффе з повітря, а також із партизанами та армією під командуванням генерала Віста на землі. Французькі війська і партизани (контингент з 460 осіб) боролися проти нацистів на околицях Врутка і Стрічни. Румунська армія допомагала звільняти Словаччину в 1944 і 1945 роках, багато солдатів якої поховано на військовому цвинтарі в Зволені.

У тій боротьбі за свободу, проти тиранії та придушення постали ознаки рухи великого демократичного союзу, який на сьогодні охоплює словаків, американців, британців, французів, чехів, румунів та багатьох інших —альянсу НАТО, який забезпечує колективну гарантію взаємної підтримки та безпеки від будь-якого ворога.

Свою ложку дьогтю до заходу додав голова словацького уряду Роберт Фіцо, запросивши туди російську і білоруську молодь. Він запрошував і українську молодь, натомість зрозуміло, що українці туди не поїхали.

Крім того, опозиція обурена привласненням святкування Словацького національного повстання чинною владою.

Опозиційна партія «Прогресивна Словаччина» (PS) називає Словацьке національне повстання (СНП) історією справжньої словацької боротьби проти тоталітаризму. Історією про мужність словаків, про бажання повернутися до нормальних демократичних країн. Про це сказав голова PS Міхал Шимечка з нагоди 80-річчя події.

Однак, на думку руху, повстання — нагадування про те, що такими високими ідеалами можна політично зловживати, як це було в комуністичний період. «Ми побоюємося, що подібні зловживання можуть відбуватися навіть за нинішнього складу уряду», — зазначив Шимечка.

На думку опозиційної партії SaS, Словацьке національне повстання (СНП) є важливою віхою в історії, коли Словаччина кинула виклик нацизму і почала боротьбу за вільний і демократичний світ. Навіть через 80 років після цієї події словаки не мають забути ні жертви полеглих героїв, ні загрози нацизму, фашизму та ненависті, які все ще постають у суспільстві.

На думку голови лібералів  навіть на сьогодні на перший план виходить риторика ненависті, яка розділяє суспільство. «До цього дуже часто вдаються урядовці, які не бояться погрожувати іншим людям насильством або називати частину суспільства «раком», — зазначив він. Він акцентував, що цього дня також необхідно пам’ятати про цінності демократії та свободи, які часто зневажаються. «Саме тоталітарні ідеології бояться будь-якого прояву свободи — чи то в культурі, чи у ЗМІ, чи в діях громадян», — додав голова SaS.

Словацьке національне повстання (СНП) було надзвичайно важливим історичним кроком у боротьбі з тоталітарними режимами та захистом свободи та демократії. То справді був приклад величезного об’єднання проти несвободи. Про це заявила опозиційна KDH у своїй заяві з нагоди 80-річчя події.

«Його значення вийшло за межі Словаччини та досі є прикладом мужності, солідарності та самопожертви в ім’я захисту прав людини та незалежності. KDH особливо цінує героїзм учасників SNP та його значення для формування словацької ідентичності та національної самосвідомості», — йдеться у заяві руху, яку надала TASR його прессекретарка Ленка Ковар.

Smer готує генерального прокурора Мароша Жилінку до довічної ренти.

З якого дива Smer перейнявся майбутнім генерального прокурора і пропонує йому довічну пенсію саме зараз, адже термін повноважень Мароша Жилінки спливає майже через три роки?

У партії Фіцо ніхто б не запропонував Генеральному прокурору Марошу Жилінці довічну ренту без згоди Роберта Фіцо. Зокрема депутат Даніель Карас, ймовірно, ніколи сам цього не зробив би.

До речі, пан Карас добре знає й президента, адже подібні пропозиції в парламенті спершу висловлював навіть Петер Пеллегріні. Але чому Карас так чинить саме зараз, коли до кінця терміну повноважень Жилінки залишилося ще понад три роки? Адже до того часу Генпрокуратура не може змінити склад.

Фіцо не надто стурбований, що він сам отримав довічну ренту після двох повних термінів у владі та вбивства журналіста. Стосовно Жилінки — він ще не відпрацював половини терміну. Пропозиція Караса дещо ганьбить довічну ренту Фіко.

Навіщо вони це роблять?

Новий генеральний прокурор має бути обраний лише урядом, який сформується внаслідок наступних парламентських виборів. Це має відбутися у вересні 2027 року, а генеральний прокурор буде обраний до грудня 2027 року. Обрання генерального прокурора наприкінці терміну дії уряду є політично ризикованим, і Фіцо це знає.

Він також розуміє, що залишати це наступному уряду -надто великий ризик насамперед для нього самого. Жилінка свою роль вже виконав. Він правильно застосував пункт 363 стосовно скасування звинувачення, тож і заслуговує на нагороду, і має отримати ідеальний шлях до відступу.

«Більше ніколи» — нагорода для словацької міністерки Шимковичової

Чехи порівнюють міністерку культури Словаччини Шимковичову з Геббельсом. Чеський тижневик «Reflex» щотижня вручає нагороду «Ніколи більше ніколи більше» обраному політику чи просто »особистості», який здійснив за минулий тиждень наймерзенніший і ганебний вчинок, що не має відбутися знову. Потім він публікує редакційну дискусію щодо цього політика на своєму сайті.

Минулого тижня в опитуванні перемогла міністерка культури Словаччини Мартіна Шимковичова.

Reflex зазначає, що її дії спричиняють здивування не лише в редакції, а насамперед у всіх куточках словацького культурного середовища. «Довгий час вручення премії не було таким однозначним. Те, що вже встигла зробити ця тітка з націоналістичної соцмережі, — це за межею розуму», — йдеться у вступі до редакційних зборів.

Потім окремі редактори згадують про досягнення Шимковичової, не забуваючи при цьому її знаменитого, повного граматичної, стилістичної та смислової нісенітниці, листа міністру культури Чехії або її виступ на конференції ЮНЕСКО в Абу-Дабі.

Катержина Кадлекова з «Reflex» пише, що міністерка культури Словаччини Мартіна Шимковічова з правопопулістської SNS Данко не має доброї репутації. Вона помічена у поширенні теорій змови та дезінформації, не кажучи вже про освіченість — вона не володіє англійською (чого вартий її виступ англійською на конференції ЮНЕСКО в Абу-Дабі)… Як відомо, через свій журналістський інстинкт колишньої телеведучої, вона звільнила двох відомих культурних менеджерів. Окрім керівника Словацької національної галереї Александри Куси, також директор Словацького національного театруМатея Дрлічку. Вона не терпить критики та не хоче свободи слова у країні. Після того, як міністерство, сповнене ідей про пласку земну кулю, попередньо проштовхнуло суперечливий закон про суспільне телебачення і радіо, наразі триває підписання петицій про відкликання Шимковичової.,

Під час чисток в керівництві субсидованих організацій Міністерства Словацької Республіки (це щодо звільнених директорів SND і SNG ) колишня «блондинка-прибиральниця Martina Šimkovičová напевно отримує нагороду «Ніколи знову», пише Марек Грегор з «Reflex».

Войтех Ринда:

«Ніколи більше до геббельсівським практикам Мартіни Шимковичової. Світлом у темряві є хвиля опору в соціальних мережах, яка, серед іншого, пом’якшує спробу міністра поляризувати словацьке суспільство на братиславське кафе проти робітничого села».

Хто ж така насправді білявка Шемковичова на посаді міністра культури Словаччини?

Вона багато років працювала на найпопулярнішому словацькому телеканалі, якийсь час пробувала свої сили в політиці, заявляла про себе своїми гомофобними поглядами, стала однією з найпопулярніших осіб на дезінформаційній сцені, а тепер як міністерка вона погрожує журналістам, які висвітлюють її та її діяльність.

З телеканалу «Маркіза» її звільнили після того, як вона поділилася у соціальних мережах постами, спрямованими проти біженців. «Вони вже їдуть…, приготуйте їм житло, повну пенсію, гроші на кишенькові витрати, своїх дочок та потурбуйтеся, щоб у нас не було нудно… Ще одне зауваження… де жінки та діти? », — написала вона вісім років тому, тобто тоді, коли Європа боролася з міграційною кризою.

Вже за рік вона долучилася до руху «Ми — сім’я», сформованого Борисом Колларом. «Я не знав Мартіну раніше. Я впіймав її на звільненні з роботи, і це мене дуже розлютило. Ми сподівалися, що вона зможе нам допомогти, ми були зацікавлені в ній, і нам також подобалася її антиіммігрантська позиція», — згадував пізніше Коллар.

У списку кандидатів руху вона посіла третє місце, отримала майже 39 тисяч преференційних голосів та стала членом Національної ради. Однак, оскільки вона проголосувала інакше, ніж решта колег, Коллар незабаром вигнав її з клубу.

Потім вона чотири роки працювала в парламенті як безпартійний депутат, але насправді підтримувала пропозиції тодішньої коаліції Smer, SNP та Mist.

У 2017 році вона хотіла балотуватися до обласної ради Братислави від коаліції Smer, Mist та чотирьох інших непарламентських партій.

Вона не потрапила до списку кандидатів через вето регіонального голови міста Ласло Шоймоса. якому не сподобалися висловлювання Шимковичової щодо біженців та гомофобії.

Як і Шимковичова, її тодішня помічниця у парламенті Петра Демкова також позиціювала себе переконаною прихильницею Кремля.

«Все, що відбувається, — це частина плану, великого плану, який здійснювався десь за океаном, — привести сюди свиней ісламізму, розірвати всю Європу, розпалити громадянську війну — яка прийде. (…) Однак я вірю, що здоровий глузд переможе. Це може зайняти десятиліття, але зрештою знову буде перемога Росії, і вся Європа благатиме про допомогу», — написала Петра у Facebook.

Демкова також хотіла балотуватися до обласної ради Братислави, але наразилася навеличезний спротив.

Чергова спроба Шимковичової зробити собі ім’я у політиці провалилася. 2020 року вона балотувалася до парламенту, але не пройшла.

Тож Шимковичова повернулася до своєї роботи як ведуча, але не на національному телебаченні, а на дезінформаційному прокремлівському інтернет-телебаченні «Слован», власником якого є Петер Котлар, нині також обраний член парламенту від SNS.

Шимковичова та Котлар раніше запрошували на телебачення представників колишньої опозиції чи людей, які виступали проти уряду та антипандемічних заходів. Їхніми гостями були Роберт Фіцо, Любош Блаха, Роберт Каліняк, Мілан Мазурек та Ібрагім Майга.

А вже зі «Слована» Мартіна Шемковичова подалася в міністри.

Дозволю собі висловити думку. Словаків у стійло загнати не можна. Якщо націю розлютити – буде біда. А з огляду на те. Що еволюція все ж діє, то таке може статися досить швидко. І міністерка Шемковичова мала б не забувати про це.

Пеллегріні та Фіцо провели зустріч вперше після замаху на вбивство голови словацького уряду

Пеллегріні говорив у контексті риторики провладної коаліції. Він дорікав опозиції, наголосив, що на нападника вплинули певні політичні погляди.

Спершу президент говорив про замах на Фіцо в Хандлові під час виїзного засідання уряду. На його думку, «швидке відновлення економіки» посилило ненависть серед певної групи населення.

«Пан прем’єр-міністр, іноді мені здається, що ваші зусилля щодо швидкого одужання та досить швидкого повернення до повноцінної роботи прем’єр-міністра Словацької Республіки справили враження на якусь частину суспільства, і начебто нічого взагалі серйозного з вами не сталося, і частина політичного представництва, схоже, повернулася із ще більшою інтенсивністю до політичної боротьби», — сказав він Фіцо.

На думку Петера Пеллегріні, вбивця намагався позбавити життя прем’єр-міністра, який є повноправним членом Євросоюзу та Північноатлантичного альянсу. «Я щасливий, пане прем’єр міністре, що ви одужали та повернулися до повноцінного виконання роботи прем’єр-міністра Словацької Республіки. Цей мандат ви одержали на демократичних виборах», — продовжив президент.

Стосовно кандидатури спікера парламенту, Фіцо зауважив, що порядок денний ще не готовий до розгляду парламентом. За його словами, вирішальне слово за партіями Hlas та SNP. Він акцентував, що допомагає досягти угоди та що на посаду спікера слід обрати відповідально, бо це друга за значущістю конституційна посада у владі після президента.

«Я не поки що не вестиму жодних суперечок щодо ситуації у владі. Річ у тому, що на цю мить цей порядок денний не настільки підготовлений, щоб автоматично потрапити на засідання Національної ради Словацької Республіки», — сказав Фіцо після зустрічі з президентом Пеллегріні в Президентському палаці.

Президент Пеллегріні поки не дозволив словакам служити в українській армії

Служба в іноземних збройних силах має бути санкціонована президентом відповідно до Закону про військовий обов’язок. Заява подається в районному управлінні, їх мають розглянути у міністерствах оборони, внутрішніх та закордонних справ.

«З початку свого мандату президент отримав чотири запити від громадян Словаччини про дозвіл на проходження військової служби в іноземній армії. Усі запити були до Збройних сил України, і у всіх випадках президент не дав дозволу на службу», — пояснили в управлінні зі зв’язків із громадськістю президентського офісу.

Як ми знаємо, після початку війни в Україні в лютому 2022 року Президент України Володимир Зеленський закликав »всіх тих, хто хоче приєднатися до захисту України, Європи та світу», прийти та боротися спільно з українцями.

Дописувала заступниця головного редактора Newssky (Центральна Європа і Канада), керівниця проєкту V5 Media Марина Ковальчук