Словаччина: 20 років євроінтеграції

Ексклюзив. Вступ до ЄС – не лише бенефіти, але й велика відповідальність як частини глобального об’єднання. Це значно більші можливості, водночас вони вимагають самодисципліни кожного, бо то не святкування за щедрими столами, а велика професійна робота, до якої варто готуватися.

20 років тому Словаччина приєдналася до ЄС

1 травня 2004 року жителі Кіпру, Чехії, Естонії, Угорщини, Латвії, Литви, Мальти, Польщі, Словаччини та Словенії стали громадянами ЄС. За останні 20 років як ЄС, так і країни, що приєдналися до нього, пережили зростання та процвітання. Завдяки інвестиціям (субвенціям, та політиці субсидіарності – бюджетного перерозподілу) та коштам Євросоюзу у всіх країнах ЄС було побудовано сучасну інфраструктуру та сполучення континентального масштабу. На сьогодні ЄС сильніше завдяки 10 країнам, які приєдналися два десятиріччя тому. І кожна з цих країн також посилюється через членство в ЄС.

Підготовка до вступу в ЄС ґрунтувалася на спільних і чітких очікуваннях держав, утворених бажанням «повернутися в Європу», а мовою економіки — спільною метою досягнення західноєвропейських стандартів життя. Політична мета полягала у розвитку демократії, значному вдосконаленні правової системи та демократичних інститутів. Навіть якщо з різними рівнями розвитку, різними структурними особливостями та різними історичними траєкторіями, усі країни-кандидати були пов’язані досвідом державного соціалізму, і всі досягли Копенгагенських критеріїв, поділяючи спільні європейські цінності, та згодом змогли відсвяткувати повноцінне членство в ЄС.

З боку ЄС основним елементом розширення був економічний аспект. Євросоюз опікувався рівнем свободи в чотирьох сферах — торгівлі, послуг, праці та капіталу, хоча, звісно, приєднання передбачалося як очевидний внесок у політичну стабільність і подальшу демократизацію нових учасників. Попри те, що географічно розширення зсунуло центр ЄС на схід, з попередньою появою Німеччини, об’єднаної та значно розширеної, як ключового гравця в Євросоюзі, геополітичне середовище залишалося здебільшого незмінним – доки Росія не вдерлася в Україну.

Словаччина була однією з десяти держав, що набули членства в Європейському Союзі 1 травня 2004 року. Тобто у травні 2024 року європейській Словаччині виповнилося 20 років. Багато це чи мало? Варто розглядати цю країну як історію успіху, або ж як проблему для процесу розширення ЄС?

В чому особливість Словаччини

Словаччина, на мій погляд – країна, якій подобається балансувати на межі, а останньої критичної миті вона все ж встигає стрибнути в останній вагон останнього потяга порятунку.

Хоч міжнародний імідж Словаччини погіршився у 2024 році ще до замаху на вбивство прем’єр-міністра Роберта Фіцо, країна залишається головною історією успіху розширення ЄС.

Попередня криза ідентичності в Словаччини, пов’язана з убивством журналіста Яна Куцяка та його нареченої Мартіни Куснірової, а також подальші антиурядові протести (найбільші з 1989 року) свідчать про те, що поштовх до загальноєвропейських демократичних цінностей і потяг до старих шляхів словацької політики продовжують визначати політичний та економічний ландшафт країни. Попри два десятиріччя членства в Європейському Союзі, Словаччина залишається затиснутою між двома конкурентними тисками: політичною корупцією та верховенством права. З одного боку, верховенство права, сформоване інтенсивною європеїзацією Словаччини, і її величезним бажанням сприймати себе як відданого, добре інтегрованого європейського партнера, справді, як частину ядра країн ЄС. З іншого боку, держава залишається відносно слабкою та раз у раз захопленою домінантним однопартійним політичним режимом, стійким до фундаментальних змін і перемежованим корупцією.

На думку багатьох аналітиків, Словаччина поступається іншим країнам Центральної та Східної Європи, які мають високий рівень раціонального використання коштів ЄС та економічних зисків, але менш віддані європейським політичним цінностям і підтримують націоналістичні та популістські течії. Зі збільшенням тиску з боку Європейського Союзу щодо підзвітності, верховенства права та прав людини, у якому напрямі рухатиметься Словаччина залежатиме не лише від Словаччини; це фундаментальне питання для Європи та Європейського Союзу. Напрям розвитку таких національних держав, як Словаччина, може визначити долю Союзу.

У 1997 році Словаччина була єдиною посткомуністичною державою-кандидатом, яка отримала негативний висновок Європейської комісії через невідповідність демократичним умовам членства. Однак після зміни уряду в 1998 році вона стала «зразковим учнем» процесу вступу та наздогнала решту країн Вишеградської групи – Чехію, Угорщину та Польщу.

Що змінила євроінтеграція для Словаччини

Безсумнівно, членство в ЄС було і лишається надзвичайно корисним для Словаччини. У політичному сенсі шок від імовірної втрати перспективи членства в 1997 році спричинив ситуацію, що до входження в родину ЄС ставилися як до національного досягнення, яке слід ретельно оберігати, тому поради ЄС зазвичай сприймалися серйозно.

В економічному сенсі членство розширило можливості окремих громадян працювати та навчатися за кордоном, а держава, як основний чистий реципієнт із бюджету ЄС, отримує близько 80% державних інвестицій коштом ЄС. Безпека, яку забезпечує приналежність країни до ЄС і єврозони, також сприяла залученню інвестицій, і протягом багатьох років ця країна була лідером у світі щодо виробництва автомобілів на душу населення.

У соціальному сенсі членство в ЄС змусило Словаччину розв’язувати проблеми гендерної та етнічної дискримінації, які в іншому разі були б значно далі в її переліку пріоритетів. Досягнення іноді здаються обмеженими, оскільки запровадження зареєстрованого партнерства не таке близьке, та й деякі роми все ще живуть у жахливих умовах, але принаймні ці проблеми обговорюються.

Вплив Словаччини на формування політики ЄС був обмежений і часом негативний, хоча її перше головування в Раді ЄС у 2016 році загалом названо успішним. У той час як спадщиною правоцентристів був захист режиму єдиного оподаткування Словаччини та неприйняття повноважень ЄС щодо оподаткування, ліві націоналістичні партії надто зосередилися на проблемах міграції.

Хоча в Словаччині кількість біженців і мігрантів одна з найменших в ЄС, сирійська криза біженців 2015 року була політизована нібито соціал-демократичним урядом з метою збереження популярності. Опір Братислави щодо приймання біженців підтримав ряд сусідніх держав, але Словаччина взяла на себе ініціативу у створенні ситуації, коли передбачуваність надмірної реакції на будь-які пропозиції ЄС щодо перерозподілу біженців є перешкодою для формування політики ЄС.

Яка наразі політична ситуація в Словаччині

Додаткові занепокоєння ЄС щодо політики Словаччини виникли нещодавно. Коли в жовтні 2023 року до влади прийшов уже четвертий лівонаціоналістичний уряд Роберта Фіцо з тривожними проросійськими симпатіями, політика Словаччини щодо України стала хаотичною, а прем’єр-міністр виголошував суперечливі заяви своїй внутрішній аудиторії та міжнародним партнерам. Отже, реакції Словаччини на такі питання, як пакети допомоги Україні та потенційне членство в ЄС, стали непередбачуваними.

Відданість Словаччини демократії та верховенству права зараз також серйозно піддається сумніву вперше з 1990-х років, оскільки зміни до Кримінального кодексу та скасування Офісу спеціального прокурора, який займається корупцією та серйозними злочинами, наразили на загрозу отримання коштів з фонду ЄС. Адже це є індикатором ефективності механізмів ЄС для боротьби із загрозами верховенству права в державі-члені, які були вдосконалені протягом останніх років у світлі викликів демократії в Угорщині та Польщі.

Коли ми поглянемо на суспільне сприйняття членства в ЄС, ми можемо виявити дві основні фази. Починаючи з середини 1990-х, протягом приблизно двадцяти років, ставлення було здебільшого позитивним. Навіть тодішній прем’єр-міністр, лівий націоналіст Владімір Мечіяр, який до 1997 року ледь не довів країну до перемовин про реальне набуття членства, підтримав вступ до ЄС, всупереч тому, що не розумів зобов’язань, які цей вступ передбачав.

Наступні правоцентристські уряди Мікулаша Дзуринди з 1998 по 2006 роки були дуже успішні в тому, що європейська інтеграція стала найважливішим національним інтересом Словаччини. Коли перший лівий націоналістичний уряд Роберта Фіцо прийшов до влади в 2006 році, нібито прагнучи соціал-демократичного напряму для Словаччини, він опинився в полоні цього дискурсу і мав довести свою компетентність, завершивши процес інтеграції з членством у Шенгенській зоні в 2007 році і приєднання до єврозони в 2009 році. Останнє суттєво відрізняло Словаччину від решти трьох країн Вишеградської групи.

Переломним моментом у суспільному та політичному ставленні до ЄС був 2015 рік, коли Фіцо, який наближався до кінця свого другого терміну повноважень, політизував кризу біженців, щоб зміцнити свою підтримку на парламентських виборах 2016 року. Це було частиною поступового переходу його партії Smer-SD (Соціал-демократія) на правий бік історії, що зрештою спричинило після виборів 2023 року її виключення з групи соціалістів і соціал-демократів у Європейському парламенті.

Пов’язування ЄС з імміграцією у свідомості багатьох виборців мало в наслідку зниження суспільної підтримки членства в ЄС, причому осінній Євробарометр 2015 року засвідчив, що все більше словаків мають негативний образ ЄС, що є одним з найбільших середніх показників по ЄС. Попри це, Smer-SD все ще продовжував стверджувати, що хоче бути в «ядрі» ЄС, хоча їхнє сприйняття ядра здебільшого обмежувалося економічними питаннями.

Фіцо пішов ще більше вправо, коли Smer-SD програла вибори 2020 року, а антикорупційна кампанія нового уряду спричинила кримінальні обвинувачення проти ряду союзників Smer-SD, включно з власне самим Фіцо (хоча звинувачення з нього пізніше були зняті).

Відчайдушно прагнучи виграти наступні вибори, Фіцо все більше підтримував теорії змови, виступаючи проти вакцинації від COVID-19 і називаючи президентку Словаччини Зузану Чапутову «американським агентом». Цей дискурс, який фактично був ворожим щодо ЄС, спричинив резонанс у значної меншості електорату, і, коли Фіцо виграв вибори 2023 року, Словаччина, здавалося, замінила Польщу як проблему для ЄС і як союзника угорського президента Віктора Орбана.

Проте порівняння Словаччини з Угорщиною може перебільшити загрозу демократії. Словаччина має сильну та досвідчену опозицію, і уряд прагне уникнути прямої конфронтації з ЄС. Наполягання як Smer-SD, так її партнера — партії Hlas-SD на тому, що вони є соціал-демократами, послаблює їх союз із правими євроскептиками щодо внутрішньої риторики.

Багато в чому Словаччина відповідає стереотипам проблемних держав Центральної та Східної Європи в ЄС. Причетність провідних політиків до корупції, хоча й невідома у «старих» державах-членах, у посткомуністичних посилилася іншими економічними проблемами, пов’язаними з переходом на ринкову економіку.

У той час як негативне ставлення до ЛГБТ+ політики приписують католицизму нації, багато західноєвропейських країн, які є сильнішими католиками, ухвалили дозвіл на одностатеві шлюби. У Словаччині протидія правам ЛГБТ+ має вигляд порядку денного, який йде згори вниз і має більше значення для політиків, ніж для громадськості.

У такий спосіб ісламофобія антимігрантської політики уряду може резонувати з деякими виборцями, оскільки дефіцит міжнародної мобільності в посткомуністичних спільнотах має в наслідку відсутність досвіду життя пліч-о-пліч з іноземцями. Однак, ця проблема виголошується політиками почасти для того, щоб отримати підтримку, а не як відповідь на стурбованість громадськості щодо реального напливу мігрантів, який спостерігають громадяни у своєму повсякденному житті.

Членство Словаччини в ЄС не ставиться під сумнів жодною великою словацькою політичною партією, водночас ставлення словаків до ЄС залишається нестабільним, хоча про це не знають в інших країнах ЄС. Країна рідко проєктує будь-яке бачення об’єднаної Європи, а членство в ЄС розглядається як перевага для внутрішнього розвитку Словаччини — чи то політичного, чи економічного. Політики використовували проблеми, пов’язані з ЄС, щоб отримати перевагу у внутрішній політиці, а не захищати національні інтереси Словаччини, які вони за їхніми твердженнями, захищають, що часто вимагає сильного та активного Європейського Союзу.

Словаччина, як і ЄС, рухається дуже тонким канатом, прокладаючи власний чіткий і впливовий шлях серед своїх партнерів з ЦСЄ та Вишеградської групи.

Досягнення Словаччини упродовж євроінтеграції

Чого було досягнуто після вступу? Усі нові члени вважали ключовим якомога швидше наздогнати західноєвропейський рівень доходу. Словенія та Чехія, які опинилися на вершині, могли б працювати значно ліпше на момент приєднання, ніж Болгарія та Румунія, які опинилися внизу; але всі нові члени декларували ВВП на душу населення нижче, ніж середній для ЄС-15, і через майже два десятиріччя очікувані процеси розгорталися зовсім інакше.

Були історії успіху: країни Балтії, Польща та Румунія; але також був повільний розвиток, звісно, в Угорщині, а також у Чехії та Словенії, піонерах на момент приєднання. Як результат, у всіх нових країнах-членах ВВП на душу населення все ще залишається нижче за середній показник ЄС-15. Однак при розгляді статистики ВВП на душу населення необхідно враховувати два фактори; обмінний курс і паритет купівельної спроможності.

Словаччина знаходиться серед тих нових членів ЄС, що прийняли євро (тут і Словенія, країни Балтії та з 2023 року Хорватія) або які вже прив’язали національну валюту до євро (як Болгарія, у 1997 році до німецької марки, а пізніше автоматично до євро), і тепер не стикається з проблемою девальвації національної валюти стосовно євро.

Завдяки підтримці програми ЄС Connecting Europe Facility Словаччина змогла зменшити свою залежність від російського викопного палива. Майже 100 мільйонів євро, наприклад, інвестовано в розвиток газового інтерконектора Польща-Словаччина. Інтерконектор відкрив доступ до нових джерел постачання для кількох держав-членів у Центральній та Південно-Східній Європі, сприяючи розвитку ринку між Північною та Південною Європою.

Якщо коротко, найважливішими перевагами членства в ЄС для Словаччини є додана вартість торгівлі. Доступ до єдиного ринку ЄС збільшив рівень ВВП Словаччини більш ніж на 15%. Чисті виплати з ЄС становлять близько 20 євро на особу щомісяця та ще додаткові 40 євро довгострокової прибутковості інвестицій. Через членство в ЄС Словаччина заощаджує 11 євро на особу щомісяця на виплатах відсотків за державним боргом.

Стосовно добробуту членство в ЄС має в результаті додатковий річний дохід до 4000 євро на душу населення або 16000 євро додаткового доходу для сім’ї з чотирьох осіб через 5 років. Це різниця у наявності чи відсутності малого та середнього легкового автомобіля. Проте третина цієї суми добробуту залежить від того, наскільки ефективно розподіляються наявні кошти.

З набуттям членства в ЄС словацькі працівники отримали величезний зиск. Створення EURES у Словаччині відкрило нові можливості для шукачів роботи, пропонуючи допомогу в пошуку, поради щодо умов життя та роботи, а також можливості фінансової допомоги для підтримки робочої мобільності через схему цільової мобільності EURES.

Кошти з бюджету ЄС допомагають фінансувати програми та проєкти — будівництва доріг, субсидування дослідників і захисту навколишнього середовища.

REPowerEU – словацький кейс

Після безпрецедентної кризи, спричиненої пандемією COVID-19, план відновлення та стійкості Словаччини був відповіддю на потребу у відновленні, посилюючи економіку та суспільство Словаччини не лише тепер, а й у майбутньому. У відповідь на збої на енергетичному ринку, спричинені вторгненням Росії в Україну, Комісія запустила план REPowerEU. Механізм відновлення та стійкості є основою його впровадження та фінансування. У межах REPowerEU країни ЄС оновлюють свої плани відновлення та підвищення стійкості новими заходами щодо енергоощадження та диверсифікації енергопостачання ЄС.

Реформи та інвестиції для Словаччини допомагають їй стати стійкою, та ліпше підготовленою до зокрема зеленого і цифрового переходу. Після схвалення Єврорадою плану Словаччини, його було оновлено 14 липня 2023 року, і додано більше коштів.

План Словаччини наразі містить шість нових реформ, чотири нові інвестиції та чотири наявні інвестиції, що отримують додаткове фінансування задля зменшення залежності країни від викопного палива, відповідно до мети плану REPowerEU.

Задля фінансування збільшених амбіцій Словаччина попросила долучити до плану частину свого резерву для коректування виходу з ЄС у розмірі 36,7 млн євро. До словацького гранту REPowerEU додали 366,4 млн євро.

Метою компонента REPowerEU словацького кейсу відновлення та стійкості є зменшення загальної залежності від імпорту викопного палива, підвищення енергетичної безпеки та прискорення переходу на відновлювані джерела енергії.

Зокрема, очікується, що інвестиції в енергетичну інфраструктуру спільно з заходами щодо дозвільних процесів, енергоефективності будівель, транспорту з нульовими викидами та сприяння розвитку екологічних критеріїв сприятимуть зменшенню залежності від викопного палива та інтеграції відновлюваних джерел енергії в енергетичний баланс Словаччини якомога швидше й більше.

З 14 заходів у словацькій частині REPowerEU вісім мають транскордонний вимір.

У сфері кліматичної та екологічної політики передбачається перехід до екологічно чистішої суміші енергоресурсів, ліпша мобільність, ліпші енергетичні та екологічні показники будівель, посилений захист біорізноманіття, адаптація до зміни клімату та розвиток економіки замкнутого циклу.

План підтримує «зелений» перехід через інвестиції в розмірі 446,5 мільйонів євро на масштабну реконструкцію, щоб зробити принаймні 25 164 сімейних будинків енергоефективніше.

Інвестиції в розмірі близько 368 мільйонів євро в декарбонізацію промисловості поліпшують енергоефективність та встановлення інноваційних технологій.

759,3 мільйона євро інвестовано в екологічно чистий транспорт для підтримання розгортання понад 3000 зарядних станцій для альтернативних видів палива, модернізації залізниць і 162 км нової велосипедної інфраструктури.

Ці інвестиції будуть додатково посилені комплексною реформою, яка створить інтегровані системи громадського транспорту в шести регіонах.

Заходи з адаптації до зміни клімату становлять інвестиції у розмірі майже 150 мільйонів євро з реформами у сфері охорони природи, управління водними ресурсами та ландшафтного планування для збереження біорізноманіття. Результатом інвестицій передбачається 90 км відновлених водотоків і сприяння стійкішій економіці.

Рівень цифровізації Словаччини в рейтингу країн-членів ЄС досить низький. Словаччина стикається з проблемами, пов’язаними з низьким рівнем зацифрування державного управління та державних послуг, повільним впровадженням цифрових технологій, недостатніми цифровими навичками та прогалинами в охопленні широкосмуговим зв’язком і розгортанні 5G.

План підтримує цифровий перехід за допомогою реформ та інвестицій, що підтримують цифровізацію державного управління, включно з освітою, охороною здоров’я та правосуддям.

З інвестиціями в 177,5 мільйонів євро план спрямований на надання якісних послуг громадянам і підприємствам шляхом запровадження зручних рішень для електронного урядування.

Інвестиції в розмірі близько 85 мільйонів євро сприяють зацифруванню бізнес-процесів для компаній через мережу центрів цифрових інновацій, навчанню цифрових навичок.

Інвестиції підтримають розроблення нового словацького суперкомп’ютера та участь в решті транскордонних проєктів ЄС.

Якість зацифрування шкіл підтримується коштом 187 мільйонів євро для фінансування цифрового обладнання, зокрема для дітей соціально незахищених верств населення, для вдосконалення цифрових навичок і створення нової екосистеми навчання, яка буде додатково зміцнена суттєвою реформою навчальної програми.

Створення мережі регіональних менторських центрів для підтримання реформи навчальних програм сприятиме розробленню нових навчальних програм, які запроваджуються на початковому та нижчому середньому рівнях освіти (39 пілотних шкіл почали впровадження реформи у 2023 році на добровільній основі) та у всіх початкових школах.

Основні соціально-економічні виклики для словацької економіки охоплюють низькі результати навчання та слабкі знання учнів, зокрема у сфері соціально незахищеного середовища, та низький рівень охоплення дітей дошкільними закладами. Показники здоров’я Словаччини низькі, а середня тривалість життя – одна з найнижчих у ЄС. Здатність Словаччини підвищити конкурентоспроможність і продуктивність вимагає вдосконалення інновацій і сприяння галузевій диверсифікації, але низька якість державних досліджень і неефективна співпраця з бізнесом обмежують передання знань і навичок. Державне управління та бізнес-середовище страждають від адміністративного навантаження та системної неефективності. Ці виклики обтяжують потенційне зростання та зайнятість.

План сприятиме зміцненню економічної та соціальної стійкості через заходи, спрямовані на розвиток систем інклюзивної освіти на всіх рівнях.

Це поліпшить доступ та якість стаціонарної та амбулаторної медичної допомоги та послуги довгострокового догляду.

Модернізація лікарняної мережі має на меті підвищення якості та економічності медичних послуг, забезпечення справедливого географічного розподілу та доступності.

Це буде поєднано з інвестиціями, спрямованими на поліпшення доступності послуг первинної медичної допомоги в регіонах, які слабо забезпечені послугами. Значні інвестиції в інфраструктуру зокрема спрямовані на модернізацію будівель лікарень (930 млн євро) та збільшення потужностей дошкільних закладів (141 млн євро).

Посилення можливостей соціальної та медичної допомоги поєднує реформу та інвестиції в розмірі близько 246,5 мільйонів євро для тих, хто цього потребує, через рішення громад.

Щоб підтримати інноваційний потенціал, планом передбачено реформування управління RDI та інвестування близько 575,2 мільйона євро в схеми підтримання для мобілізації талановитих дослідників і проєктів, державного та приватного наукового співробітництва, вливання нового капіталу та мікропозик компаніям, надання інноваційних ваучерів для МСП.

План охоплює реформу бізнес-середовища шляхом прискорення державних закупівель та реформування системи банкрутства, щоб скоротити час і витрати на ведення бізнесу.

Реорганізація системи правосуддя поєднує в собі реформу для підвищення ефективності та незалежності та інвестиції в розмірі 232,7 млн євро в інфраструктуру судів і цифровізацію.

Реформа охорони здоров’я спрямована на створення сучасної, доступної та якісної мережі лікарень, що запроваджує п’ять рівнів лікарняної допомоги та встановлює мінімальну кількість обов’язкових медичних послуг для окремих лікарень.

План відродження працює для всіх членів Європейського Союзу. Певна річ, є й угорський кейс. Але незадовільна поведінка Віктора Орбана є причиною того, що він для Угорщини майже не працює…

Як висновок

Чи отримала зиски Словаччина? Чи хтось відвідував Братиславу до 2004 року, а потім, приміром, після 2014 року? На мій погляд, отримала, і словаки про це знають і пишаються цим. Натомість певні глобальні чи локальні кризи завжди сприяють критиці словаків у бік Брюсселя. Людина прагне знайти винних у тому, що стається чи просто відбувається навколо. Так ми влаштовані. Але чомусь ми ніколи не намагаємося аналізувати свої дії та навіть думки. І це стосується не лише Словаччини.

Вступ до ЄС – не лише бенефіти, але й велика відповідальність як частини глобального об’єднання. Це значно більші можливості, водночас вони вимагають самодисципліни кожного, бо то не святкування за щедрими столами, а велика професійна робота, до якої варто готуватися. Набуття членства в ЄС – передбачуване майбутнє молоді і захищена старість, і життя за зрозумілими прозорими правилами.

У тексті використана інформація з сайту Європейської Комісії

Дописувала заступниця головного редактора Newssky (Центральна Європа і Канада), керівниця проєкту V5 Media Марина Ковальчук