Слідами Вагнера: Судан – економічна база

Ексклюзив. Вагнер з’явився в Судані за запрошенням президента Омара аль-Башира після його візиту до Москви у 2017 році, де він запропонував Судан як «ворота до Африки» для Росії. Вагнерівці надавали військову підготовку суданським силам, охороняли ресурси та брали участь у придушенні протестів у 2019 році проти режиму Башира. Після повалення Башира Вагнер продовжував співпрацю з Перехідною військовою радою та RSF, а також підтримував плани Росії щодо створення військово-морської бази в Порт-Судані.

Таким чином, група Вагнера була активною в Судані з 2017 року, переважно з ціллю просування економічних і політичних інтересів Росії, але також для фінансування операцій власної трансафриканської імперії.

Вагнер, через пов’язані компанії, такі як Meroe Gold (дочірня компанія M Invest, що належала Євгенію Пригожину), брав участь у видобутку золота в Судані, третьому за величиною виробнику золота в Африці. Ці операції часто проводилися під прикриттям комерційних угод, але фактично слугували для контрабанди золота, що допомагало Росії обходити західні санкції та фінансувати війну в Україні. Зокрема, за даними CNN, у 2022 році з Судану було вивезено близько 32,7 тонн золота вартістю 1,9 млрд доларів, часто через авіабази в Сирії, контрольовані Росією.

Вагнер співпрацював із Силами швидкого реагування (RSF) на чолі з генералом Мохамедом Хамданом Дагало (Хемедті), надаючи їм підготовку, озброєння, зокрема протиповітряні ракети, та охорону золотих копалень. Водночас Росія підтримувала і Суданські збройні сили (SAF) на чолі з Абделем Фаттахом аль-Бурханом, що свідчить про стратегію «гри на обидва боки» для збереження впливу незалежно від результату конфлікту.

Попри численні докази, включаючи свідчення місцевих жителів, супутникові знімки та розслідування ЗМІ, Вагнер і Пригожин заперечували свою присутність у Судані після 2021 року, стверджуючи, що «жодного бійця Вагнера» там немає. Однак джерела, зокрема CNN і The Washington Post, підтверджують, що Вагнер залишався активним, зокрема через постачання зброї RSF та операції в Дарфурі.

Після смерті Пригожина в серпні 2023 року та невдалого заколоту проти російського керівництва Вагнер у Африці був реорганізований у так званий «Африканський корпус» під прямим контролем Міністерства оборони Росії. Це дозволило Кремлю зберегти вплив у Судані, одночасно використовуючи офіційні дипломатичні канали для співпраці з SAF та неофіційні — через Вагнер/Африканський корпус.

З 2023 року з’явилися повідомлення про операції українських спецслужб у Судані, спрямовані проти Вагнера. Зокрема, у лютому 2024 року Kyiv Post опублікував відео допиту захоплених вагнерівців українськими силами, які, за їхніми словами, діяли в Судані для повлення місцевої влади. Це є частиною ширшої кампанії України проти російських найманців у Африці.

З квітня 2023 року триває конфлікт між Збройними силами Судану (SAF) під командуванням Абделя Фаттаха аль-Бурхана та Силами швидкого реагування (RSF) на чолі з Мохамедом Хамданом Дагало (Хемедті). Ця війна призвела до руйнування інфраструктури, порушення ланцюгів постачання та зупинки економічної діяльності в ключових регіонах, зокрема в Хартумі та Дарфурі.

За даними ООН, станом на січень 2025 року 30,4 млн людей (понад половина населення Судану) потребують гуманітарної допомоги, а 21 млн перебувають у гострій продовольчій кризі. Голод офіційно підтверджено в п’яти районах, зокрема в таборах для внутрішньо переміщених осіб у Північному Дарфурі.

Економіка Судану сильно залежить від сільського господарства (близько 40% ВВП) та видобутку природних ресурсів, зокрема золота й нафти. Однак війна призвела до скорочення сільськогосподарського виробництва через втрату земель і переміщення фермерів. Видобуток золота частково контролюється RSF і зовнішніми гравцями, такими як ПВК Вагнера/Африканський корпус, що обмежує надходження до державного бюджету.

Судан страждає від гіперінфляції, викликаної дефіцитом валюти, порушенням імпорту та падінням експорту. Суданський фунт знецінюється, що ускладнює доступ до основних товарів.

До війни Судан експортував золото, худобу та сільськогосподарську продукцію. Зараз значна частина золотовидобутку контролюється неофіційними структурами, включаючи російські компанії, які вивозять золото через контрабанду.

У червні 2025 року США запровадили санкції проти Судану за використання хімічної зброї, що може ще більше обмежити доступ до міжнародних ринків і фінансової допомоги.

Економічне відновлення малоймовірне без припинення війни. Конфлікт блокує доступ до нафтових родовищ (75% яких розташовані в Південному Судані, але трубопроводи проходять через Судан) і ускладнює експорт.

Громадянське суспільство, яке спричинило революцію 2019 року, зберігає потенціал для демократичних реформ, але війна та зовнішній вплив (зокрема Росії) ускладнюють ці перспективи.

Росія через ПВК Вагнера/Африканський корпус активно залучена до видобутку золота в Судані, що становить значну частину економічної діяльності. У 2022 році було вивезено золота на 1,9 млрд доларів, значна частина якого пішла на фінансування російських операцій. Крім того, у 2025 році Судан і Росія уклали угоду про створення російської військово-морської бази на Червоному морі, що може посилити економічну залежність від Росії

Діяльність Вагнера в Судані зосереджена на видобутку золота, підтримці місцевих збройних груп (зокрема RSF) та просуванні геополітичних інтересів Росії, таких як створення військової бази на Червоному морі. Незважаючи на офіційні заперечення, численні джерела підтверджують їхню активну роль у суданському конфлікті, що сприяє дестабілізації регіону та гуманітарній кризі. Реорганізація в Африканський корпус свідчить про намір Росії зберегти вплив у Судані, навіть після смерті Пригожина.

Михайло Коваль, оглядач