Слідами Вагнера: Нігер

Ексклюзив. Політична ситуація в Нігері станом на 2025 рік залишається нестабільною, через військовий переворот 26 липня 2023 року, який призвів до повалення президента Мохамеда Базума.

Тоді президентська гвардія на чолі з генералом Абдурахаманом Чіані (Тчіані) захопила владу, затримавши Базума. Чіані проголосив себе лідером нової військової хунти, створивши Національну раду для захисту батьківщини. З 1960 року це був п’ятий військовий переворот у Нігері. Хунта закрила кордони, призупинила роботу державних установ і запровадила комендантську годину.

ЕКОВАС (Економічне співтовариство країн Західної Африки): Після перевороту ЕКОВАС висунуло ультиматум хунті, вимагаючи відновлення влади Базума, погрожуючи санкціями та військовою інтервенцією. Нігерія, Сенегал, Кот-д’Івуар і Бенін висловили готовність до військових дій, але інтервенція не відбулася. Натомість ЕКОВАС запровадив жорсткі санкції, включаючи припинення торгівлі та електропостачання (Нігерія забезпечувала 70% електроенергії Нігеру).

У свою чергу хунта почала виганяти західні сили, зокрема французькі війська (близько 1500 військових, спрямованих для боротьби з джихадистами в регіоні Сахель). Франція розпочала переговори про виведення військ у вересні 2023 року.

Нігер, разом із Малі та Буркіна-Фасо, які також перебувають під владою хунт, сформував конфедерацію, орієнтовану на співпрацю з Росією. У 2024 році Нігер розірвав дипломатичні відносини з Україною, ймовірно через підтримку Росією хунти та присутність російських сил, зокрема ПВК “Вагнер”. США також погодилися вивести свій контингент (близько 1000 військових) із Нігеру після прибуття російських інструкторів у квітні 2024 року.

Як бачимо, Франція та СШВ проводять в Сахелі шмаркльожуйську політику, яка сприяє зменшенню їхнього глобального та регіонального впливу.

У червні 2025 року напад сотень озброєних бойовиків на військову базу біля кордону з Малі призвів до загибелі 34 солдатів і поранення 14. Хунта оголосила про плани націоналізації уранового підприємства Somair, яким керувала французька компанія Orano, що вказує на прагнення посилити контроль над ключовими ресурсами. Санкції ЕКОВАС, зокрема припинення електропостачання, посилили економічні труднощі. Нігер значною мірою залежить від зовнішньої допомоги та експорту урану, а ізоляція від регіональних партнерів ускладнює економічну стабільність. Безпекові загрози, зокрема від груп, пов’язаних із “Боко Харам” та “Ісламською державою”, продовжують дестабілізувати країну. Міжнародна ізоляція та внутрішні конфлікти ускладнюють ситуацію, а вплив Росії в регіоні зростає.

Нігер є багатонаціональною державою з вираженою етнічною та культурною різноманітністю. За даними демографічних джерел, у Нігері проживають кілька основних етнічних груп, які формують соціальну та культурну структуру країни. Основні етнічні групи включають:

Хауса (приблизно 53–56% населення) – найбільша етнічна група, яка проживає переважно в південних і центральних регіонах Нігеру, а також у північній Нігерії. Хауса є осілими землеробами, відомими своєю торгівлею та ремісничою діяльністю. Вони переважно сповідують іслам сунітського напрямку.

Зарма-Сонгай (Джерма-Сонгай) (близько 20–22%) – друга за чисельністю група, що проживає в західних регіонах країни, зокрема вздовж річки Нігер. Вони також є осілими землеробами та рибалками, мають багату культурну спадщину, включаючи музику та усну традицію.

Канурі (приблизно 4–5%) – проживають на південному сході, зокрема в районі озера Чад. Вони відомі своєю історичною державою Канем-Борну та також є переважно мусульманами.

Туареги (близько 8–10%) – кочовий або напівкочовий народ, що мешкає в північних пустельних регіонах Нігеру, зокрема в районі Аїру та Агадесу. Туареги відомі своєю культурою, традиціями верблюдівництва та торгівлею через Сахару. Вони також сповідують іслам, але мають унікальні культурні особливості.

Фульбе (Фулані) (близько 8–10%) – кочовий або напівкочовий народ, що займається скотарством. Фульбе розсіяні по всій території Нігеру, але мають значну присутність у центральних і північних регіонах.

Тубу (близько 1%) – кочовий народ, що проживає в пустельних регіонах на північному сході, зокрема в районі Каоуару. Вони займаються скотарством і торгівлею.

Араби Діффа – невелика етнічна група, що проживає в східних регіонах, відома своєю торгівельною діяльністю.

У Нігері налічується близько 20 мов, з яких французька є офіційною, а хауса, зарма, тамашек (мова туарегів), фульфульде (мова фульбе) та канурі мають статус національних. Більшість населення є багатомовною, використовуючи місцеві мови для щоденного спілкування та французьку в офіційних установах. Понад 98% населення Нігеру сповідує іслам сунітського напрямку, що об’єднує різні етнічні групи. Невелика частка населення (менше 2%) дотримується традиційних вірувань або християнства, переважно серед міських жителів або мігрантів.

Етнічна різноманітність Нігеру впливає на соціально-економічну динаміку. Осілі хауса та зарма займаються землеробством, вирощуючи просо, сорго та рис, тоді як кочові туареги та фульбе залежать від скотарства. Конкуренція за ресурси, зокрема воду та пасовища, часто призводить до напруги між осілими та кочовими групами, особливо в умовах зміни клімату та опустелювання. У 1990-х і 2000-х роках туареги неодноразово піднімали повстання через маргіналізацію та брак доступу до ресурсів. Хоча угоди з урядом (наприклад, мирна угода 1995 року) частково вирішили ці проблеми, напруга залишається. Діяльність угруповань, таких як Боко Харам у прикордонних з Нігерією регіонах, впливає на етнічні спільноти, зокрема канурі та хауса, змушуючи тисячі людей покидати домівки. У 2016 році в Нігері налічувалося 68,3 тис. біженців з Нігерії та 137,3 тис. внутрішньо переміщених осіб через ці конфлікти. Нігер є транзитним пунктом для мігрантів, що прямують до Європи через Лівію. Це створює додатковий тиск на етнічні спільноти, особливо в північних регіонах, де туареги та тубу залучені до міграційних потоків.

Нігер залишається однією з найбідніших країн світу, з економікою, що базується переважно на сільському господарстві, видобутку урану та реекспортній торгівлі. За даними Світового банку, валовий внутрішній продукт (ВВП) Нігеру у 2023 році становив 16,617 млрд дол. США, а ВВП на душу населення є одним із найнижчих у світі. Економічна ситуація у 2025 році залишається складною через низку структурних проблем, природні виклики та зовнішні фактори.

Понад 90% населення зайнято в аграрному секторі, який становить близько 37% ВВП. Основні культури: просо, сорго, маніок, бобові. Сільське господарство є натуральним, залежним від кліматичних умов, що робить країну вразливою до посух і повеней. У 2025 році повідомлялося про значні повені, які вплинули на сільськогосподарські угіддя та змусили тисячі людей залишити домівки.

Видобуток урану є ключовим джерелом експортних надходжень, хоча його частка у ВВП становить лише близько 12%. Нігер також має запаси золота, вугілля та нафти, але їх розробка обмежена через слабку інфраструктуру та низький рівень інвестицій. Промисловість включає цементну, хімічну, харчову та текстильну галузі, але їхній внесок у економіку незначний.

Відсутність залізниць і обмежена транспортна мережа (переважно автомобільна) ускладнюють внутрішню та зовнішню торгівлю. Міжнародний аеропорт у Ніамеї є важливим, але не компенсує логістичних проблем. Високий рівень народжуваності (один із найвищих у світі) створює додаткове навантаження на економіку та соціальні послуги. Повені у 2025 році, зокрема у штаті Нігер та місті Моква, призвели до загибелі сотень людей і значних економічних втрат.

Досить очевидно, що тривале збереження влади проросійської хунти в подальшому сприятиме поглибленню кризи та дезінтеграції країни.

Михайло Коваль, оглядач