Слідами Вагнера: Малі

Ексклюзив. Політична ситуація в Малі у 2025 році характеризується тривалим хаосом, спричиненим діяльністю військової хунти, конфліктами з повстанськими групами та впливом зовнішніх сил, зокрема Росії. Після державного перевороту 2020 року, коли військові захопили владу, очоливши перехідний уряд, країна продовжує стикатися з внутрішніми викликами, включаючи етнічні конфлікти, зокрема з туарегськими повстанцями в регіоні Азавад, та перманентну економічну кризу.

Перехідний уряд, очолюваний полковником Ассімі Гоїтою, продовжує керувати країною, відкладаючи демократичні вибори, які спочатку планувалися на 2022–2023 роки. Це викликає невдоволення як серед населення, так і в міжнародних партнерів, зокрема країн ECOWAS (Економічна спільнота західноафриканських держав), які запровадили санкції проти Малі.

У північному регіоні Азавад тривають сутички між урядовими силами, підтриманими російськими найманцями (зокрема, групою «Вагнер»), та повстанськими угрупованнями, такими як CSP-DPA. У 2024 році повстанці завдали значних втрат російським силам, що посилило напругу. У серпні 2024 року Малі розірвало дипломатичні відносини з Україною через нібито підтримку Києвом туарегських повстанців, що вказує на проблеми з керованістю в країні.

Після виведення французьких військ (операція «Бархан») у 2022 році Малі посилило співпрацю з Росією, яка забезпечує військову підтримку через найманців «Вагнера». Це викликає критику з боку Заходу та ускладнює відносини з традиційними партнерами, такими як Франція та США.

Як відомо, Малі, разом із Нігером і Буркіна-Фасо, утворило конфедерацію, керовану військовими хунтами, що відображає накачку регіону Сахель російськими найманцями та зброєю. Ці країни координують дії проти повстанських рухів та терористичних груп, але водночас втрачають підтримку міжнародних організацій.

Високий рівень бідності, корупція та гуманітарна криза (зокрема, через переміщення населення внаслідок конфліктів) ускладнюють стабілізацію. Терористичні угруповання, пов’язані з «Аль-Каїдою» та «Ісламською державою», продовжують дестабілізувати ситуацію в центральних і північних регіонах.

Не сприяє консолідації в Малі й етнорелігійний фактор, наявність численних етнічних груп, що проживають на території країни. Малі є багатонаціональною державою, де співіснують різні етноси зі своїми унікальними культурами, мовами та традиціями.

За оцінками 2012 року, етнічний склад населення Малі виглядає так:

Бамбара — 34,1%, найчисельніша група, що проживає переважно в західній і центральній частинах країни. Бамбара є основною мовою спілкування в Малі, якою володіє більшість населення.

Фульбе (пеул) — 14,7%, кочовий або напівкочовий народ, поширений по всій Західній Африці, у Малі зосереджений переважно в центральних і північних регіонах.

Сараколе (сонінке) — 10,8%, проживають у західній частині країни.

Сенуфо — 10,5%, зосереджені на півдні.

Догони — 8,9%, відомі своєю унікальною культурою та космогонією, проживають у центральній частині, зокрема в районі скель Бандіагара.

Мандінка (малінке) — 8,7%, проживають на південному заході.

Бобо — 2,9%, зосереджені на півдні.

Сонгаї — 1,6%, проживають у північно-східних регіонах уздовж річки Нігер.

Туареги — 0,9%, кочовий берберський народ, що населяє північні райони Сахари, зокрема регіони Гао, Кідаль і Томбукту.

Інші — 6,8%, включаючи іноземців (0,7%) та менші етнічні групи.

Етнічні групи Малі розподілені нерівномірно:

Південь і центр: Тут зосереджена більшість населення (понад 90%) через сприятливіші кліматичні умови (савана) та наявність річок Нігер і Сенегал. Переважають бамбара, мандінка, сенуфо, догони.

Північ: Сахарські регіони малонаселені, тут проживають туареги та частково сонгаї. Північ є менш розвиненою економічно, що посилює напруженість між місцевими етносами та центральною владою.  Північні регіони, де проживають туареги та сонгаї, значно бідніші за південні, що посилює етнічну напруженість. Низький рівень письменності (38,7% у 2015 році) та доступу до медичних послуг (0,08 лікаря на 1000 осіб) непропорційно впливає на менші етнічні групи.

Сільські та міські території: 73% населення проживає в сільській місцевості, де етнічна однорідність часто вища, тоді як у містах, зокрема в Бамако, етнічний склад більш різноманітний.

Іслам (94,8%) є домінуючою релігією, особливо серед бамбара, фульбе, сараколе, сонгаї та туарегів. Християнство (2,4%) поширено серед невеликої частини населення, зокрема в містах. Анімізм (2%) зберігається серед догонів та інших менших груп, часто в синкретичному поєднанні з ісламом.

Часті сутички між догонами і фульбе у центральній частині країни через конкуренцію за землю та ресурси. Наприклад, у 2019 році напад на село догонів у районі Кунду призвів до загибелі щонайменше 95 людей.

Туaрeгські повстання на півночі (зокрема 2012 року) через прагнення автономії або незалежності (невизнана держава Азавад). Туареги відчувають себе маргіналізованими центральною владою, що базується в Бамако.

Північ Малі (регіони Гао, Кідаль, Томбукту) є осередком діяльності джихадистських угруповань, пов’язаних з Аль-Каїдою та ІДІЛ, що використовують етнічні суперечності для вербування. У 2012 році ісламісти разом із туарегськими сепаратистами захопили значну частину півночі, що призвело до французької військової інтервенції.

У липні 2024 року бої між туарегськими повстанцями, джихадистами та армією хунти (за підтримки ПВК «Вагнер») призвели до значних втрат військ узурпаторів, що стало причиною розриву дипломатичних відносин Малі з Україною через нібито причетність Києва.

Економічна ситуація в Малі у 2025 році залишається складною через поєднання внутрішніх і зовнішніх викликів. Малі — одна з найбідніших країн світу, економіка якої значною мірою залежить від сільського господарства (близько 40% ВВП) та видобутку золота, яке становить основну частину експорту. Нижче наведено огляд ключових аспектів економічної ситуації в Малі станом на 2025 рік, спираючись на доступну інформацію та загальні тенденції.

Малі є одним із найбільших виробників золота в Африці. У 2025 році країна продовжує активно розвивати цю галузь. У червні 2025 року повідомлялося про початок будівництва нового заводу з переробки золота потужністю до 200 тонн на рік, що може посилити економічну роль цього сектору. Золото забезпечує значну частину експортних доходів, але коливання світових цін на нього створюють нестабільність. За даними Світового банку, ріст ВВП у 2023 році становив близько 4%, але прогнози на 2025 рік залишаються стриманими через триваючі конфлікти та залежність від зовнішньої допомоги. Понад 40% населення живе за межею бідності (менше $2,15 на день за ПКС).

Сільське господарство, зокрема вирощування бавовни, зернових культур і худоби, залишається основою економіки, але страждає від кліматичних змін, посух і недостатньої модернізації. Близько 80% населення працює в цій сфері, але продуктивність залишається низькою. Продовольча криза загострюється через конфлікти на півночі та сході країни, які призводять до переміщення населення та порушення ланцюгів постачання. Хунта, яка перебуває при владі, стикається з міжнародними санкціями, що обмежує доступ до іноземних інвестицій і фінансової допомоги.

Діяльність джихадистських угруповань і міжетнічні конфлікти на півночі країни ускладнюють економічний розвиток, особливо в регіонах, багатих на ресурси.

Малі значною мірою залежить від міжнародної допомоги, зокрема від Франції, ЄС, ООН та Світового банку. Однак політична нестабільність і санкції можуть зменшити обсяги такої підтримки у 2025 році. Основними торговельними партнерами є країни Західної Африки, Франція та Китай. Експорт золота та бавовни домінує, але імпорт енергоносіїв і продовольства створює торговельний дефіцит. Хунта робить ставку на співпрацю з новими партнерами, такими як Росія, для диверсифікації економічних зв’язків.  Невдовзі стане ясно, наскільки розумним був цей вибір.

Михайло Коваль, оглядач