Слідами Вагнера: канібали в Буркіна-Фасо

Ексклюзив. Буркіна-Фасо має довгу історію політичної нестабільності. З 1960-х років у країні відбулося щонайменше вісім переворотів, а демократичні вибори президента відбувалися лише раз за 73 роки.

Політична ситуація в Буркіна-Фасо у 2025 році залишається нестабільною через низку військових переворотів, терористичних загроз і геополітичних змін. З 2022 року країною керує військова хунта на чолі з капітаном Ібрагімом Траоре, який прийшов до влади після перевороту у вересні 2022 року, скинувши попереднього лідера, що також захопив владу шляхом перевороту. Траоре позиціонує себе як панафриканський лідер, що виступає проти західного впливу, зокрема Франції, і активно співпрацює з Росією та Китаєм. Буркіна-Фасо засудила Україну після розриву дипломатичних відносин Малі та Нігером у 2024 році

Країна стикається з постійними терористичними атаками, зокрема від джихадистських груп, що діють у регіоні Сахелю. У 2016 році терористичний напад у столиці Уагадугу забрав життя іноземців, включно з громадянами України. У 2025 році військові повідомили про придушення спроби перевороту, організованої з Кот-д’Івуару, що викликало масові мітинги на підтримку хунти в Уагадугу.

Активність ПВК «Вагнер» (або її наступників, таких як Африканський корпус) у Буркіна-Фасо у 2025 році є частиною ширшої стратегії Росії щодо розширення впливу в Африці, особливо в регіоні Сахелю. Після військових переворотів 2022 року, коли владу в країні захопила хунта на чолі з Ібрагімом Траоре, Буркіна-Фасо стала одним із ключових плацдармів для російських найманців, які замінили французькі війська та посилили співпрацю з урядом.

Після перевороту 2022 року Буркіна-Фасо розірвала військову співпрацю з Францією, вигнавши французькі війська у 2023 році. На заміну хунта запросила російських найманців для боротьби з джихадистськими угрупованнями, такими як «Джамаат Нусрат аль-Іслам валь-Муслімін» (JNIM), пов’язаним з «Аль-Каїдою», та «Ісламською державою в Сахелі» (ISGS).

ПВК «Вагнер» відома отриманням концесій на видобуток природних ресурсів в обмін на військову підтримку. У Буркіна-Фасо найманці, ймовірно, мають доступ до золотовидобувних родовищ, як це було в Малі та Центральноафриканській Республіці (ЦАР).

Видобуток золота є ключовим джерелом доходів для хунти, і контроль над цими ресурсами зміцнює позиції «Вагнера» в країні.Паралельно з військовою діяльністю «Вагнер» розгорнув у Буркіна-Фасо інформаційні кампанії для дискредитації Франції та просування проросійських наративів. Найманці використовують соціальні мережі (Facebook, Twitter, Telegram, WhatsApp), створюючи сторінки, замасковані під благодійні фонди чи громадські організації, щоб закликати до антифранцузьких протестів і популяризувати співпрацю з Росією.

Наприклад, у Малі подібні кампанії проводилися через сторінку «Reveil des Peuples du Sahel» («Звільнення народу Сахелю»), яка також закликала жителів Буркіна-Фасо до антифранцузьких мітингів.

У 2023–2025 роках з’явилися повідомлення про воєнні злочини, скоєні «вагнерівцями» в Буркіна-Фасо. Зокрема, юристи Каліфорнійського університету передали Міжнародному кримінальному суду (МКС) звіт, який документує тортури, страти, розчленування та навіть акти канібалізму, скоєні найманцями в Малі та Буркіна-Фасо в період з грудня 2021 по липень 2024 року. На відео зафіксовано жорстокі вбивства цивільних, включно з відрізанням кінцівок і сценами канібалізму, наприклад, тіло на рожні з підписом «М’ясо, на яке ви полюєте, завжди смачніше».

Після смерті Євгена Пригожина в серпні 2023 року та невдалого заколоту проти російського керівництва ПВК «Вагнер» була реорганізована. У 2024–2025 роках її функції в Африці частково перейняв так званий Африканський корпус, який підпорядковується Міністерству оборони РФ. У Буркіна-Фасо цей корпус, ймовірно, зосереджується на навчанні місцевих сил, а не на прямих бойових діях, на відміну від попередньої тактики «Вагнера».

У липні 2024 року повстанці-туареги в Малі заявили про розгром групи «вагнерівців» і захоплення полонених, що свідчить про зниження їхньої бойової ефективності в регіоні. Деякі джерела припускають, що ці втрати можуть вплинути на діяльність в інших країнах, включно з Буркіна-Фасо.

Після переворотів 2021–2022 років Буркіна-Фасо розірвала військову співпрацю з Францією, вигнавши французькі війська, і звернулася за підтримкою до Росії, зокрема до найманців ПВК “Вагнер”. У 2024 році країна висловила бажання приєднатися до БРІКС за підтримки Росії. Китай також постачає зброю хунті.

Понад половина населення живе за межею бідності. Водночас МВФ відзначає “стійкість” економіки у 2025 році завдяки зусиллям хунти зі збільшення внутрішніх доходів і витрат на освіту, охорону здоров’я та соціальний захист. Траоре також націоналізував видобуток золота, що дозволило профінансувати деякі соціальні реформи (40% населення перебуває за межею бідності, 80% – зайнято в сільському господарстві). Хоча хунта прагне зменшити залежність від західних донорів, країна все ще покладається на міжнародну підтримку, зокрема від МВФ і Світового банку.

Безпекова ситуація в Буркіна-Фасо залишається критичною через активність джихадистських груп, внутрішню нестабільність і обмежені ресурси уряду. Військова хунта намагається протистояти тероризму за підтримки Росії та Китаю, але успіхи є обмеженими. Для громадян України поїздки до країни пов’язані з високими ризиками через терористичну загрозу, слабку інфраструктуру та відсутність прямого дипломатичного представництва. МЗС України рекомендує уникати подорожей до Буркіна-Фасо та дотримуватися обережності в регіоні Сахелю.

Михайло Коваль, оглядач