Скандал у Раді: Порошенко оголосив голосування за прем’єрку незаконним — що відбувається з владою?

У стінах Верховної Ради наростає напруга: сьогодні Україна стала свідком палкої суперечки, яка може вплинути на легітимність уряду та довіру до влади. Поки одні аплодують новій прем’єрці, інші — вимагають зупинити порушення Конституції.

Хто і чому підняв скандал навколо голосування?

Петро Порошенко, п’ятий президент України, під час розгляду кандидатури Юлії Свириденко на посаду прем’єр-міністра виступив із різкою заявою — він назвав голосування неконституційним. Причина: відсутність парламентської коаліції, яка відповідно до статті 114 Конституції має запропонувати кандидатуру прем’єра[1][5][7]. За словами Порошенка, фіксація формальної монобільшості є фікцією, оскільки частина “слуг народу” не належить до коаліції, а дехто перебуває за кордоном, ховаючись від антикорупційних органів або не бере участі у пленарних засіданнях[1][8].

Це різке висловлювання одразу сколихнуло залу: опозиція вимагає публічного аудиту складу коаліції й оскарження результатів призначення у суді. При цьому Порошенко нагадав, що у 2019 році подібне звинувачення лунало на адресу тодішньої влади в кримінальному провадженні, ініційованому ще при попередньому складі парламенту[1][16].

Юридична суть: які статті Конституції порушено?

Відповідно до Конституції України, саме коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді вносить президенту пропозицію щодо кандидатури прем’єр-міністра. Президент подає цю кандидатуру на розгляд парламенту лише після офіційної пропозиції коаліції[13][19]. Відсутність коаліції під час голосування автоматично ставить під сумнів легітимність і уряду, і рішення щодо його призначення[7][19].

Заяви деяких експертів та учасників засідання свідчать: коаліція існує лише формально, адже чимало депутатів уже давно втрачені для більшості, перебувають у закордонних відрядженнях або й відкрито саботують роботу уряду та фракції[1][8][11].

Як голосували: аналіз пофракційної підтримки та “коаліційної арифметики”

Голосування за кандидатуру Юлії Свириденко продемонструвало цікаву тенденцію: ключові голоси дала не лише фракція “Слуга народу”, а й представники колишньої ОПЗЖ (“Платформа за життя та мир”), групи “Відновлення України”, “Довіра”, “За майбутнє” і частина позафракційних[4][17]. Лише один депутат фракції “Голос” проголосував “за”. Опозиція у складі “Європейської солідарності” та “Батьківщини” від голосування відмовилася повністю або була у категоричній опозиції[8][17].

Всього за Свириденко – 262 народних депутати:

• “Слуга народу” – 201;
• “Платформа за життя та мир” – 15;
• “Відновлення України” – 10;
• “Довіра” – 15;
• “За майбутнє” – 12;
• “Голос” – 1;
• Позафракційні – 13.

Проте “Слуга народу” дала лише 201 голос — монобільшості не вистачає, що додає “оліє у вогонь” критики легітимності голосування[4][8][17].

Реакція міжнародних партнерів і правова практика інших країн

Захід уважно відстежує зміни у владі України. Ключові дипломати ЄС і США після призначення Свириденко привітали уряд, зауваживши, що рішення Верховної Ради поляризоване. Для партнерів особливо важливе дотримання конституційних процедур — будь-які порушення можуть стати аргументом для зниження довіри до керівництва й уповільнення кредитних програм чи військової допомоги[1][2][20].

Порівняльна аналітика: наприклад, у Польщі та Румунії призначення уряду без чіткої коаліційної більшості щоразу викликає парламентську кризу й необхідність дострокових виборів; у Німеччині чи Франції будь-яке подібне рішення стало би приводом для відставки уряду та голосування недовіри.

Позиція Офісу Президента і аргументи більшості: чому саме ця процедура?

Офіс Президента наполягає: рішення є законним, адже коаліція формально зберігається, а всі потрібні формальності дотримані. Пропозиція кандидатури була узгоджена з лідерами фракції монобільшості та озвучена президентом на відкритому засіданні Ради[6][7][19]. Зеленський особисто провів консультації з основними депутатськими групами, а на закрите засідання були допущені навіть скептики, що виступали проти кандидатури Свириденко.

Опоненти ж наголошують: справжнього аудиту складу коаліції не було, документального підтвердження “живого” складу депутатів монобільшості не оприлюднено, а отже виконано лише “листи”, а не суть Основного Закону[1][7][13].

Чому це важливо: наслідки для легітимності уряду і держави в умовах війни

Питання легітимності набуло нового сенсу у період російської агресії. Від прозорості формування уряду залежить міжнародна підтримка, кредитування, військова і гуманітарна допомога, а також довіра громадян до інституцій держави[7][11][12]. Будь-який інституційний конфлікт всередині влади може послабити Україну на тлі бойових дій та підготовки до осінніх виборів у низці європейських країн.

Експерти застерігають: якщо у західних партнерів виникнуть вагомі сумніви у легітимності нового уряду, це може вплинути на темпи постачання зброї чи фінансів, збурити дипломатичний резонанс й уповільнити підготовку нових реформ[1][2][14].

Думки експертів та опозиції: чи потрібно оскаржувати рішення?

Детальну правову оцінку ситуації надали експерти Української школи політичних студій, адвокати та науковці. Думки поділилися:

• Одні вважають, що рішення підлягає скасуванню через явне порушення процедури, а призначення уряду без справжньої коаліції є фікцією.
• Інші нагадують: Верховна Рада залишається головним суб’єктом формування уряду, а якщо більшість депутатів підтримує кандидатуру, уряд формально законний.
• Опозиція, очолена “Європейською солідарністю” і “Батьківщиною”, вимагає створення уряду національної єдності, а не “однопартійного кабміну”.

Член НКРЄ Олександр Марусяк та Михайло Савчин (Рада Верховної Ради) акцентують: навіть при монобільшості уряд має мати підтримку позиційних груп, інакше політична турбулентність неминуча[8].

Попередні кризи та історичний контекст: коли виникали подібні проблеми?

Не вперше відсутність чіткої коаліції стає підставою для політичних скандалів в Україні. У 2006 та 2010 роках через блокування створення коаліції країна переживала фактичний урядовий “штиль” — реформи зупинялися, рейтинги уряду стрімко падали, виникалий плутанина з розподілом портфелів у Кабміні[9][10]. Тоді ситуацію вирішували або створенням технічних урядів під контролем президентської адміністрації, або достроковими парламентськими виборами.

Позиція Свириденко та уряду: чи реагують на критику?

Сама Юлія Свириденко обережно прокоментувала ситуацію, наголосивши на необхідності єдності та концентрації на головних реформах. Вона пообіцяла, що уряд буде відкритим до співпраці з усіма фракціями, а першочергові кроки включають збільшення підтримки територіальних громад, соціальних гарантій для воїнів та захист економіки[11][12][15]. Керівники фракції “Слуга народу” та інші провладні представники запевняють: головне — робота на благо громадян, а юридичні нюанси будуть врегульовані “робочим порядком”.

Паралелі з іншими країнами: конфлікти при формуванні уряду

Схожі конфлікти в історії новітніх демократій не рідкість. Великобританія після Brexit, Італія під час тривалих політичних криз, Ізраїль у період формування уряду без чіткої коаліції — всюди це загрожувало або достроковими парламентськими виборами, або жорсткою перебудовою системи розподілу влади.

Чи буде судове оскарження призначення прем’єра?

Експерти не виключають звернення до Конституційного Суду або запуску парламентського розслідування дій президії ВР. Окремі депутати вже анонсують подання з вимогою оприлюднити легітимний список коаліції, перевірити всі голоси і зробити процес призначення прем’єра повністю прозорим[1][8][13]. Однак політична доцільність цієї процедури у воєнний час малоймовірна: громадяни переважно орієнтовані на стабільність і результат, а не на тривалі юридичні суперечки.

Можливі сценарії: як розвиватиметься ситуація?

• Сценарій “легітимації”: уряд швидко підтверджує свою ефективність діями, і питання коаліції йде на другий план. Міжнародні партнери приймають новий кабінет, зберігаючи допомогу.
• Сценарій “оскарження”: опозиція домагається перегляду складу уряду через суд чи дострокові вибори.
• Сценарій “кризи довіри”: політична напруженість зростає, рейтинги уряду падають, утворюється технічний Кабмін, а країна готується до нових парламентських виборів.

Підсумки: конституційна дилема чи політичний блеф?

Ситуація навколо призначення прем’єра вивела на поверхню два табори: одні вважають її ризикованою підривом норм Основного Закону, інші — прагматично оцінюють новий уряд як інструмент виживання та перемоги у війні. Чи впорається команда Свириденко із тиском опозиції, чи доведеться Раді перезапускати процедуру — залежить від динаміки наступних тижнів та ефективності уряду[1][5][7][8][17].

Джерела:
1. Українська правда,
2. newssky.com.ua,
3. Reuters,
4. iPress.ua,
5. wz.lviv.ua,
6. Anticor.foundation,
7. Конституційний суд України,
8. Главком,
9. uk.wikipedia.org/wiki/Коаліціада_в_Україні_2006,
10. uk.wikipedia.org/wiki/Прем’єр-міністр_України,
11. glavcom.ua/country/politics/urjad-znovu-ocholila-julija-dosje-na-sviridenko-1068658.html,
12. sud.ua/uk/news/publication/336215-reshenie-ob-otklonenii-predstavleniya-o-naznachenii-direktorom-beb-tsyvinskogo-bylo-prinyato-v-sootvetstvii-s-zakonom-yuliya-sviridenko,
13. ccu.gov.ua/storinka-knygy/5156-koaliciya-deputatskyh-frakciy,
14. zaxid.net/tiha_favoritka_n1614714,
15. anticor.foundation/novyny/21594/,
16. instagram.com/reel/DMNObIcNtdw/,
17. bukvy.org/nova-koalitsiya-sklad-uryadu-svyrydenko-zatverdyly-slugy-j-opzzh/,
18. YouTube,
19. uk.wikipedia.org/wiki/Прем’єр-міністр_України,
20. pravda.com.ua/news/2025/07/17/7522206