Сім болючих симптомів української адвокатури: що більше не можна ігнорувати

Реформу адвокатури вже третій рік поспіль визначає окремим пріоритетом Єврокомісія: прозорість, регулярна змінюваність самоврядування, підзвітність і оновлення – ключ до поступу всієї судової влади та євроінтеграції. Але в Україні принципи незалежності адвокатів, колегіальності та прозорих процедур часто перетворюються на формальність під тягарем “самовідтворених” еліт. Читайте гостроаналітичний огляд newssky.com.ua: як саме застарілі правила ігнорування кризи адвокатури шкодять правосуддю, що рекомендує ЄС і які симптоми найгостріші.

1. Застаріла система виборів і тривала узурпація повноважень¹

Керівники адвокатури часто залишаються на своїх посадах більше двох обраних строків і фактично контролюють доступ до управління десятками років. У країнах ЄС – зміна керівництва кожні один–три роки, обов’язкова ротація – запорука демократії.
В Україні заборона на вибори через війну не витримує критики: суди, прокурори, навіть багато інших професійних спільнот організували збори й конференції онлайн або офлайн. Тим часом десятки регіональних органів адвокатури залишаються без легітимних рад та КДКА, а Київ – без системного самоврядування вже понад 7 років.
Єдиний вихід – впровадження електронних виборів, централізована і керована незалежним органом цифрова платформа для всіх юридичних професій: суддів, адвокатів, приватних виконавців, арбітражних керуючих.

2. Відкрите голосування та ризик тиску

Вибори керівних рад адвокатури часто проходять шляхом підняття рук замість таємного голосування, як у суддів чи прокурорів. Це створює простір для тиску з боку керівництва й позбавляє незалежності та прозорості.
Аргумент про неможливість організувати таємне голосування онлайн – маніпуляція: технічно платформу можуть забезпечити державні органи цифрової трансформації.

3. Надмірна централізація і “замкненість” моделі¹

САУ має контроль над визначенням квот і делегуванням, не застосовує прозорі стандарти для регіонів. Тому в окремих областях роками не проводяться збори, вибори, а КДКА працюють із простроченими повноваженнями або навіть не сформовані.
Регіони фактично не можуть самостійно ініціювати оновлення органів управління навіть після “кадрового форс-мажору”. Локальні питання вирішуються “вручну”, баланс правосуддя втрачений.

4. Фінансова непрозорість і брак звітності¹

Жодного фінансового аудиту, регулярної звітності щодо десятків мільйонів гривень членських внесків за останні роки адвокати не отримують. Окрім фіксованих внесків, є ще оплати за допуск до професії, підвищення кваліфікації, спеціальні заходи – але облік і статистика закриті.
Вимога ЄС: повністю відкрити бюджети, звітувати щороку, проходити незалежний аудит, запровадити публічну звітність.

5. Архаїчний доступ до професії та брак доброчесності

Іспит для адвокатів усе ще складається “на папірцях”, без онлайн-тестування, стандарти не уніфіковані. Відсутній реальний контроль доброчесності, не прописані “охолоджувальні” періоди для екс-суддів чи прокурорів.
Без цих змін залишається місце для зловживань, а професійний імідж страждає.

6. Вибіркова дисциплінарна практика і відсутність реєстру рішень

КДКА вже кілька років працює із простроченим мандатом; у ряді регіонів немає кворуму, скарги передаються у “суміжні області”, а рішення ухвалюють нерідко особи, призначені “тимчасово”.
Проблема – у відсутності єдиного відкритого реєстру рішень. Це дозволяє застосовувати “ручний розподіл” справ, вибірковий підхід.
ВСУ, прокуратура та інші професії вже давно мають відкриті реєстри – адвокати цього досі не мають.

7. “Монополія підвищення кваліфікації” та дисциплінарний тиск¹

ВША НААУ подає численні скарги на адвокатів за “непідвищення кваліфікації” – це формальні підстави, але процедура фактично монопольна, а бали можна добрати у приватного гравця.
Додатково дисциплінарні комісії в Києві й інших містах усе частіше скасовують прийняті рішення, а реєстру для незалежної перевірки досі не існує – це породжує враження вибірковості та тиску.

ЄС і вимоги до реформи: що має змінитися до 2026 року¹

Дорожня карта від Кабміну, рекомендації Єврокомісії й коаліції правничих організацій зводяться до ключових кроків:

• регулярні конкурентні вибори самоврядування;
• прозорість фінансів і незалежний аудит;
• цифровізація іспиту й професійного доступу;
• публічний реєстр дисциплінарних рішень;
• демократизація підвищення кваліфікації та процедур доброчесності.

Стратегія оновлення системи передбачає перезапуск правил і модернізацію до жовтня 2026 року.
Без цього адвокатура ризикує втратити професійну довіру, а країна – шанс на якісне правосуддя і вступ до ЄС.

Що гальмує реформу та реакція професійної спільноти¹

НААУ в офіційних відповідях ігнорує звіти Єврокомісії, закликає захищати “незалежність” адвокатури, але фактично зберігає статус-кво.
Професійна спільнота дедалі активніше наполягає на необхідності не лише формального оновлення, а й відкритого обговорення змін – “ні слова про адвокатуру без адвокатів”.

Висновок: реформа чи стагнація

Сім “симптомів” адвокатської системи – дзеркало нереформованого самоврядування. Їх ігнорування – загроза для всієї системи правосуддя і європейських перспектив України. Критерій – змінити процедури виборів, зробити систему відкритою, прозорою й підзвітною, а професію – реально незалежною, а не декоративною.
Під овальний зал судової реформи без оновленої адвокатури – як без фундаменту зводити критично важливу конструкцію.

Джерела

1. zn.ua. Сім болючих симптомів української адвокатури, які більше не можна ігнорувати
2. eu-ua.kmu.gov.ua. Дорожня карта з питань верховенства права
3. tomorrowslawyer.org. Тіньові аналітичні звіти щодо стану адвокатури України