Що таке «антифа», яке хоче заборонити Трамп

Трамп звинуватив у заворушеннях в США «рух «Антифа» і має намір його заборонити. Проблема у тому, що «антифа» — не рух: за цим визначенням, що виникло в Німеччині, об’єднані прихильники різних політичних поглядів.

Як пише Deutsche Welle, президент США Дональд Трамп має намір внестирух «Антифа» до списку терористичних організацій. При цьому йому, як і значній частині інших людей, важко точно визначити, що таке рух «Антифа». Ця проблема пояснюється не прогалиною в знаннях (хоча у Трампа, здається, їх більш ніж достатньо), а низкою конкретних історичних причин. У Німеччині політики і громадська думка вже майже сто років кресають шаблями щодо цього слова, але до цього часу не можуть дійти згоди.

Буквальне значення слова в німецькій мові досить просте. «Антифа» означає «антифашистський» або «антифашист». У прямому сенсі можна було б припустити, що це визначення підходить майже до всіх жителів і політиків в сучасній Німеччині. Але чи можна називати «антифа» всіх, хто виступає проти фашизму, або це слово можна застосувати лише до одягнених у чорне анархістів та ліваків, котрі з ненавистю дивляться на німецьку поліцію на вулицях? Востаннє масові заворушення в Німеччині за участю «антифа» були в Німеччині в 2017 році в Гамбурзі, під час саміту G20.

Коріння «антифа» — у Веймарській республіці

Складнощі зі значенням слова «антифа» в Німеччині виникли з того часу, як Комуністична партія Німеччини (КПН) вперше використала його значення та принагідну йому емблему з двох прапорів для виборчої кампанії 1932 року. До «антифашистських дій» незалежно від партійної приналежності німецькі комуністи закликали представників різних партій ще з початку 1920-х років.

КПН вважала себе єдиною по-справжньому антифашистською партією на останніх вільних виборах у Веймарській Німеччині в 1932 році, за результатами яких Націонал-соціалістична німецька робітнича партія (НСДАП) Адольфа Гітлера хоч і не отримала абсолютної більшості, але, тим не менш, змогла прийти до влади.

КПН, соціал-демократи та інші демократичні партії Веймарської республіки, які набрали разом більше голосів виборців, ніж НСДАП, не змогли виробити спільної рішучої програми дій, що певним чином проклало Гітлеру шлях до влади. Незабаром дві найбільші лівоцентристські партії — КПН та Соціалістична робітнича партія Німеччини — були заборонені, а проти їхніх активістів почалися репресії.

Багато членів партійного керівництва КПН часів Веймарської республіки опинились в уряді НДР. Правляча партія Східної Німеччини СЄПН (Соціалістична єдина партія Німеччини) використовувала визначення «антифа» практично як синонім слову «соціалістичний», коли йшлося про діяльність її уряду. Бернд Лаґнер, автор досить-таки компліментарної книги про історію антифашистського руху в Німеччині, зазначає, що антикапіталістичні переконання завжди були основним компонентом ідеології його найбільш затятих прихильників.

Ренесанс «антифа» в Німеччині почався з 1980-х років

До початку «холодної війни» рух «антифа» на заході Німеччини затих, але вже в 1980-х роках він поступово почав відроджуватись у Західному Берліні та Гамбурзі — містах з традиційно активним лівим населенням. Його відродженню сприяли сквоттери і лівий студентський рух, які називали себе «позапарламентською опозицією». Після возз’єднання Німеччини ідеологія «антифа» поступово набирала силу, отримавши новий імпульс завдяки тому, що її взяли на озброєння антиглобалісти та екологічні активісти.

Вважати «антифа» якимось конкретним політичним рухом було б помилкою. Багато ліворадикальних автономних груп тією чи іншлю мірою ототожнюють себе з цим визначенням, хоча при цьому нерідко сповідують ідеологію анархізму або використовують неполітичні форми протесту. Наприклад, у сьогоднішній ФРН «антифа» називають себе і антисіоністські угруповання — чим лякають представників протилежних поглядів, впевнених, що подібна позиція є неприпустимою, враховуючи історію Німеччини.

Угруповання і рухи, які вважають себе прихильниками «антифа», дотримуються настільки різних позицій, що навіть не можуть домовитися про остаточну версію емблеми. Початковий варіант, який використовувався в 1930-х роках КПН, — два розташовані один під іншим червоні прапори, що майорять у правий бік. На емблемах сьогоднішніх «антифа» прапори спрямовані ліворуч, при цьому верхній прапор у більшості випадків червоного кольору, нижній — чорного: натяк на анархістський елемент руху і соціалістичну ідеологію. Деякі вважають за краще, щоб верхній — більший — прапор був чорним, а нижній — червоним: здатність до компромісів — не найсильніша сторона прихильників «антифа».

Федеральне відомство з охорони конституції (Bundesverfassungsschutz) описує «антифа» як «основне поле агітації для автономних лівих груп». У звіті спецслужби також відзначається, що деякі прихильники «антифа» підтримують «насильницькі дії, ціллю яких є, перш за все, політичні противники, особливо — реальні або ймовірні нацисти». Найчастіше це може привести до значних матеріальних, а часом і фізичних збитків«.

Число учасників демонстрацій або акцій, організованих «антифа», часто залежить від їх порядку денного. Якщо мета акції не викликає розбіжностей, до неї можуть приєднатися учасники, які зовсім необов’язково дотримуються анархістських або лівих поглядів. Максимальне число демонстрантів часто збирають відповідні акції протесту «антифа» проти ультраправих — зазвичай до них приєднуються представники майже всіх верств німецького суспільства.

«Антифа» і «антифашизм»: синоніми чи ні?

Значення слова «антифа» обговорюється в Німеччині і сьогодні. Але навіть словник німецької мови Дуден уникає того, що втручатись у суперечку про те, що ж це слово означає. У його онлайн-виданні слово «антифашизм» визначається як «спільність рухів або ідеологій, що протистоять фашизму і націонал-соціалізму».

При цьому значення слова «антифа» в словнику немає: воно згадується лише як скорочення від слова «антифашизм» або фрази «антифашистські дії». Хоча більшість жителів Німеччини напевно погодяться з тим, що між «антифашизмом» і «антифа» є велика різниця.