Що стоїть за “викриттями” скандального експосла на Кіпрі?

Нещодавно соцмережі сколихнула чергова скандальна історія. Колишній посол України на Кіпрі Сергій Ніжинський виступив з різкою критикою МЗС, нібито викриттями “масштабної корупції”, звинуваченнями міністра Андрія Сибіги ледь не у підготовці замаху на нього та іншими резонансними заявами.

МЗС відреагувало на цю критику, назвавши її “дискредитаційною кампанією” і наголосило на безпідставності озвучених ним звинувачень. У відомстві також припустили, що заяви скандального посла мають мотив “помсти у зв’язку з відкликанням з посади”.

Скандал загалом не набув сильних обертів в інформаційному просторі, враховуючи інші події у країні, протести у зв’язку зі звільненням Михайла Федорова з посади міністра оборони та іншими гострими інфоприводами останніх днів.

Водночас звинувачення експосла сколихнули дипломатичну систему та навіть спровокували хвилю постів колишніх та нинішніх дипломатів на підтримку МЗС та особисто Сибіги на тлі такої різкої критики.

Разом із тим, достатньо мало уваги в інформаційному просторі та соцмережах приділено постаті самого Сергія Ніжинського. Хоча навіть при побіжному ознайомленні з його минулим, на поверхню виходить чимало цікавих фактів. Можливо, саме вони дозволять пролити світло на ширшу картину та пояснити, чому відкликаний з посади посол вирішив піти такою різкою медійною війною на зовнішньополітичне відомство.

Почати варто з того, звідки загалом узявся скандал, який багато місяців нагнітає експосол, ще з часів свого перебування на посаді керівника посольства України на Кіпрі.

Сергія Ніжинського призначили на цю посаду минулого року. Він був людиною “зі сторони”, не мав за плечима дипломатичної кар’єри. На жаль, типова ситуація для нашої дипломатії останніх років, коли на посольські посади призначаються “політичні” призначенці без попереднього дипломатичного досвіду. За даними наших джерел, просунув на “солодку” посаду Ніжинського колишній керівник Офісу Президента Андрій Єрмак та його колишня начальниця, яка працювала у команді Єрмака – Юлія Соколовська, нині посол України в Іспанії. Вдумайтеся: людина, яка сама потрапила на дипломатичну службу завдяки такій “промоції”, має совість розповідати про якихось “спрутів” у МЗС..

Почавши виконання обов’язків у Республіці Кіпр, новий посол майже одразу вступив у конфлікт із впливовим кіпріотом Еллінасом Христодулосом, який багато років до того допомагав Україні, українській громаді та загалом відносинам між Україною та Кіпром. На той час він був кандидатом у почесні консули, а його кандидатуру запропонував ще попередній посол.

За переказами джерел, спілкування між Ніжинським та Христодулосом майже одразу не склалося. Спершу посол в ультимативній формі запропонував влаштувати компанію своєї дружини в організацію концерту однієї з українських зірок на Кіпрі. Пропозиція була сприйнята холодно, враховуючи, що організація концерту вже тривала, а в пропозиції проглядався конфлікт інтересів. Згодом посол у спілкуванні з кандидатом у почесні консули запропонував йому оплатити дипломатичне прийняття обсягом у… 70 тисяч євро. Сумнівно, чи дійсно така сума коштів розраховувалася на дипломатичний захід чи якісь інші цілі, але посол так само отримав відмову.

Вірогідно, саме це стало причиною гострого персонального конфлікту. Без погодження з МЗС України, посол звернувся до МЗС Кіпру з вимогою призупинити видачу кандидату у почесні консули екзекватури, тобто дозволу на представлення інтересів, посилаючись на нібито його кримінальне минуле. Хоча на той момент спецперевірки пана Христодулоса не показали наявних судимостей ані на Кіпрі, ані в Греції чи в Україні, і загалом перешкод для його призначення почесним консулом.

За нашими даними усі перевірки компетентних органів Кіпру, Греції та України документально підтвердили, що звинувачення посла необгрунтовані, а судимостей чи інших перешкод для призначення немає. Призначити Еллінаса Христодулоса просила і приймаюча сторона, Кіпр.

Відтак МЗС України звернулося до посольства з вказівкою розблокувати призначення та передати МЗС Кіпру підтвердження, що екзекватуру можна видавати. Але посол не лише відмовився виконати це рішення, але й почав публічну кампанію з дискредитації кандидата у почесні консули та паралельно МЗС.

У цей же час Кіпр починав головування в Європейському Союзі. На цьому тлі керівник дипмісії не продемонстрував особливої активності. Мабуть, був занадто зайнятий особистими розборками з кандидатом у почесні консули. З огляду на інертність та скандали замість результатів, ще на початку року було ухвалене рішення про його відкликання. Згодом воно знайшло втілення у поданні міністра та указі Президента України, який завершив недовгу кар’єру Сергія Ніжинського як посла України у Республіці Кіпр.

Щойно Ніжинський дізнався про подання, він розгорнув медійну кампанію проти МЗС та його керівництва та навіть вигадав власну “добровільну відставку”. Відповідний лист він злив у медіа. Щоправда забув перечитати закон перед такою імпровізацією. Адже право подавати у відставку з дипломатичної служби мають лише дипслужбовці категорії А з рангом надзвичайного та повноважного посла (таких категорії та рангу Ніжинський не має). Зрештою, як і в інших епізодах, йдеться про створення картинки та самопіару.

Згодом ображений посол не придумав нічого кращого, ніж продовжити публічну кампанію дискредитації МЗС та його керівництва, публікаціями у ЗМІ, зливами у соцмережі та абсурдним виступом на ТСК Гончаренка, де почав розповідати про “кров на руках Сибіги” та іншу феєричну маячню.

Шалена активність експосла викликала зацікавленість розслідувачів, які вирішили копнути глибше та з’ясувати, чим відомий Сергій Ніжинський до своєї короткої дипломатичної кар’єри. Те, що відкрилося, розставило всі крапки над “і”.

Як вдалося з’ясувати розслідувачам з власних джерел у правоохоронних органах, Сергій Ніжинський сам мав у минулому проблеми із законом. Зокрема, у Голосіївській прокуратурі міста Києва на нього була заведена справа за шахрайство. Згодом вона дивним чином – цілком вірогідно, незаконно – була закрита. Очевидно, фігурант справи докладав і докладає максимум зусиль для того, щоб приховати цей факт від громадськості, особливо на тлі своїх псевдовикриттів та заяв про корупцію у МЗС.

Не менш цікавим є період роботи Сергія Ніжинського у Міграційній службі, де він опікувався видачею дозволів для біженців. За свідченнями обізнаних людей, не без фінансової вигоди. Але детальніше розслідування цих фактів залишимо колегам-журналістам і правоохоронцям.

У минулому Ніжинського був ще один цікавий епізод, пов’язаний з дипломатичною службою. Наші співрозмовники у дипломатичних колах нагадали, що у 2018 році він уже намагався відчайдушно потрапити на роботу в МЗС. А саме влаштуватися на посаду віцеконсула у Генеральному консульстві України в Мілані. У той самий час, за неймовірним збігом обставин, його сестра відкрила навпроти Генконсульства бюро перекладів.

 Загалом досить показово й те, що в біографії Сергія Ніжинського на кожному місці роботи він не затримувався довго. Пів року, рік, півтора року. Дипломатична кар’єра на Кіпрі так само тривала трохи менше року та завершилася скандалом.

З такого минулого можна зробити лише один висновок – цей персонаж нечистий на руку. Мабуть, з цим пов’язана і активна публічна діяльність та намагання кинути тінь на Міністерство закордонних справ та його керівництво. Ніжинський просто мститься за втрату “солодкої” посади посла на Кіпрі, при цьому проваливши роботу на цьому місці. МЗС коментувало його звинувачення та звернуло увагу, що пропозиція про відкликання була подана саме з міркувань низької результативності посла.

Схоже, вся енергія пішла не в просування національних інтересів України, а у публічні скандали, з’ясування стосунків з кандидатом у почесні консули, який відмовився бути банкоматом для посла, а також кампанію брехні проти української дипломатії.

Про низьку якість роботи посольства за керівництва Ніжинського заявляють і серед української громади на Кіпрі, зокрема про труднощі в отриманні консульських послуг.

Водночас показово, що просто перед своїм відкликанням Ніжинський яскраво “просяяв” у медіа, розповідаючи про свої неймовірні успіхи та досягнення. З його інтерв’ю складається враження, що якби не він, не було би жодної співпраці між Україною та Кіпром чи підтримки нашої держави. Щоправда ці інтерв’ю та матеріали були розміщені у платних розділах цих видань, які створені для розміщення реклами та піару.

Безперечно, на цих сферах скандальний експосол добре знається…

Максим Михайленко, головний редактор