Шахраї дурили і не таких дітей, як криптани

Ексклюзив. У цьому сенсі показовою є порівняно нещодавня історія таких торговців очікуваннями, як Greensill, що роками випромінювала репутацію та харизму.

Greensill Capital — це британсько-австралійська фінансова компанія, заснована в 2011 році австралійським банкіром Лексом Грінсіллом (Lex Greensill). Штаб-квартири розташовувалися у Великій Британії та Австралії, а компанія мала 16 офісів по всьому світу, від Сінгапуру до Лондона та Боготи. Основний бізнес компанії полягав у так званому ланцюговому фінансуванні (supply chain finance), зокрема в зворотному факторінгу (reverse factoring), де компанія виплачувала борги постачальникам за знижкою швидше, ніж це робила б покупець, а потім отримувала повну суму пізніше.

Крім того, Greensill займалася факторінгом рахунків (accounts receivables financing) та фінансуванням майбутніх рахунків (future accounts receivables finance) — останній різновид діяльності вважався ризикованим, оскільки базувався на очікуваних, а не реальних продажах.

Компанія фінансувалася через емісію нот, які купували інвестиційні фонди, зокрема від тоді потужного банку Credit Suisse. Це дозволяло Greensill видавати кредити великим корпораціям, таким як Vodafone, AstraZeneca та GFG Alliance (власність індійського мільярдера Санджіва Гупти).

Показово, що Грінсілл швидко розвинув зв’язки з елітами: у 2011–2016 роках він уже радник урядуДевіда Камерона з питань ланцюгового фінансування в державному секторі. Після власної відставки сам Камерон навіть став радником Greensill у 2018 році, отримуючи зарплату та опціони на акції вартістю до 1% компанії (близько £7 млн).

Інвестиції в Greensill були значними: у 2018 році — $250 млн від General Atlantic, у 2019-му — $800 млн від SoftBankVision Fund, що підвищило оцінку компанії до $3,5 млрд. Кількість співробітників зросла з 500 до понад 1000. У 2020 році планувався IPO Greensill уже з оцінкою $7 млрд, а компанія навіть мала власний флот літаків, включаючи Gulfstream 650.

Проте, партнерство з Credit Suisse було критичним: банк продав фонди Greensill (GFC Alliance) власним клієнтам на $10 млрд, забезпечуючи фінансування проектам компанії. Однак залежність від SoftBank створила так зване “коло фінансування”: SoftBank інвестував у фонди Credit Suisse, які фінансували Greensill, що в свою чергу позичала компаніям, пов’язаним з SoftBank (15% активів фондів).

У березні 2021 року Greensill раптово оголосила про банкрутство — один з найспекотніших крахів у глобальних фінансах за останнє десятиліття. Компанія подала на банкрутство в Лондоні 8 березня, не маючи змоги повернути $140 млн позики Credit Suisse. Що ж сталося?

У липні 2020 року страховики (Tokio Marine) відмовилися продовжувати покриття на $4,6 млрд через перевищення лімітів ризику, пов’язаних з GFG Alliance.

Замороження фондів: 1 березня 2021 Credit Suisse заблокував $10 млрд фондів через ризики, пов’язані з дефолтами GFG (експозиція, або своєрідний аванс на $5 млрд, здебільшого на майбутні продажі). До 15% кредитів припадало на GFG, де були проблеми з платежами. Водночас, німецький BaFin розслідував Greensill Bank за завищення прибутків; великі аудитори (KPMG, Deloitte) узагалі відмовилися працювати з компанією.
Спроба боржників продажу Athene (підрозділ Apollo) провалилася через низьку вартість активів; JPMorgan та інші банки забрали частину бізнесу через Taulia. Загальні борги нарешті сягнули £2,7 млрд, з потенційними втратами вже для самого Credit Suisse до $3 млрд (але тоді банк заявив, що клієнти не зазнали втрат).
Крах спричинив політичний скандал у Британії: Камерон лобіював уряд (включаючи зустрічі з міністром охорони здоров’я Меттом Генкоком та тодішнім міністром фінансів Ріші Сунаком) за доступ Greensill до схеми COVID-позик (CCFF). У квітні 2020 Сунак “просував” цю заявку, але незабаром її було відхилено.

У квітні 2021 прем’єр Борис Джонсон доручив розслідування цього лобізму; Комітет з фінансів Палати громад у липні 2021 випустив звіт, не знайшовши порушень правил, але критикуючи брак учасників цієї історії прозорості.

Врешті-решт SoftBank викупив свої інвестиції, Credit Suisse витратив резерви розміром у $4,7 млрд через проблеми Greensill та Archegos; британський уряд ризикував втратити £335 млн від позик через British Business Bank, виданих GFG. Вугільна компанія Bluestone Resources подала на шахрайство за $850 млн “спекулятивних” позик; BaFin порушила справу проти німецької філії Greensill. Крах Greensill призвів до того, що було підірвано довіру до моделі ланцюгового фінансування, адже фонди Carillion (2018) та Abengoa (2015) мали подібні проблеми з “прихованим” боргом.

Станом на 2025 рік ліквідація Greensill триває: у червні 2022 Grant Thornton прогнозував завершення процесу до 2024, але процес затягнувся. У квітні 2024 GFG все ще винна $587 млн. Так само продовжується розслідування Financial Reporting Council щодо аудиту ще однієї інвестиції Greensill, Saffery Champness. GFG стикається з ризиками безнадійного банкрутства; австралійська материнська компанія — у стані ліквідації…
Банкрутство фірми, яка мала настільки міцні політичні зв’язки і масштабних фінансових патронів стало уроком про ризики “платформового” фінансування та лобізму. У 2023 було опубліковано книгу “Pyramid of Lies” яка описує Greensill як “піраміду брехні”, наголошуючи на особистій харизмі Грінсілла та системних вразливостях схеми. Яких не змогли розгледіти не те що забігові «олені неголені», а й транснаціональні банки та політичні лідери.

Михайло Коваль, Newssky