рпц та її очільник кіріл – співучасники тероризму російської федерації

22.03.2022 0 Редакция NS.Writer

З початком повномасштабного вторгнення росії на територію України очільник російської церкви московського патріархату кіріл змінив свою офіційну риторику щодо України. Якщо раніше гундяєв і його підопічні намагались хоч якось оминати гострі кути в питанні російської агресії щодо України, то тепер керівництво рпц в особі її предстоятеля всіляко виправдовує та підтримує злочини російських окупантів, пише df.news.

Окремо варто відзначити суттєву активність самого кіріла у цій справі. Якщо раніше він, здебільшого, перебував у своєрідному затворі-ізоляції під охороною фсо на спеціальному об’єкті «скит», то тепер дедалі частіше виступає перед численною аудиторією вірян у храмі Христа Спасителя — доволі різко кіріл вийшов із самоізоляції.

Такий цікавий збіг підводить до думки, що перед кірілом поставлене чітке завдання: донесення відповідної і угодної кремлю інформації, щодо дій в Україні, які наповнюються ним відповідним релігійним забарвленням. Сам кіріл на цьому тлі виглядає як співучасник злочинів російської влади.

У попередніх публікаціях відзначалось, що у своїх проповідях гундяєв намагається сакралізувати російське вторгнення, надати йому відповідного духовного змісту, ніби це не просто воєнний конфлікт, а свідома боротьба добра та зла. При цьому, добро представляють російські окупанти, а на боці зла опинилась Україна та цивілізований західний світ.

Саме цьому присвячені левова частина промов очільника московської патріархії. Майже усі вони мають один і той же лейтмотив — це «священна війна» за справжні людські і християнські цінності.

Проповіді очільника рпц

Проповіді гундяєва — яскравий приклад конспірології та намагань сакралізувати війну, розв’язаної путіним.

В одній із перших своїх проповідей гундяєв заявив, що жителів Донбасу знищували через те, що вони опирались «новим гріховним цінностям, які нав’язувала світова влада». Всі хто підтримують ці новітні віяння, за словами кіріла, у день Страшного суду, стануть ліворуч від Христа, тобто підуть у пекло.

Також кіріл з церковного амвону відкрито заявив, що одна країна має повне право нападати на іншу, за наявності загроз її безпеки. Тим самим глава рпц продублював усі меседжі які озвучували рупори кремля протягом останніх місяців, що передували вторгненню в Україну.

Минулої неділі кіріл присвятив свою проповідь взаємовідносинам Церкви і держави, в якій особливо зосередився на моменті, коли держава свідомо порушує всі права Церкви і негативним чином впливає на внутрішні справи і життя самої Церкви. Почавши із часів древньої Візантії він плавно перейшов до подій в Україні, де, на його думку, так само держава втручається у справи Церкви, і намагається відірвати останню від єдності з московською патріархією.

Кульмінацією проповіді стала передача ікони Богородиці очільнику росгвардії віктору золотову. І не простої ікони, а нібито тої, яка у часи Першої світової війни рятувала російських солдат від смерті і дарувала російському війську чимало перемог у боях. Така проповідь разом з публічним і показовим актом передачі цієї ікони було прямим свідченням благословення від кирила вбивати українців. Слова самого генерала золотова, про «нацистів» і те, що цей образ буде захищати російське військо і прискорювати «НАШУ (!) побєду», ще більше це засвідчили і остаточно зірвали усі маски з кіріла.

Відео цього дійства масово розійшлось у мережі, проте за цілий тиждень жодних спростувань від московської патріархії так і не з’явилось. Більш того ніяких офіційних коментарів не послідувало і від представників філії рпц в Україні. Така мовчанка стала черговим свідченням того, що рпц і кремль у цій війні за одно. Кожен із них виконує окрему функцію. Кремль фінансує і віддає злочинні накази, армія — наступає, а рпц виправдовує, і, що найголовніше, надає злочинам ідеологічного духовного-богословського наповнення.

Для цього кіріл використовує будь-які історичні паралелі, які завжди переносить на сучасні події у вигідному для кремлівських злочинців трактуванні. Цьому він власне і присвятив останню недільну проповідь, у якій навів декілька прикладів того як церковні діячі, які визнані російською церкво святими(!), благословляли світських мужів на війну із ворогами. Можливо, тим самим він хотів виправдати уже згадане благословення росгвардії, або ж навпаки готував підґрунтя для майбутнього вже відкритого благословення путіна.

Вплутування в цей перелік святих це ще одна спроба сакралізації війни, яку росія розв’язала в Україні. Проте усі наведені ним приклади — це явна і свідома маніпуляція історичними фактами, які не можна порівняти із теперішніми діями російських окупантів. Бо ж згаданий епізод з Сергієм Радонезьким і Дмитрієм Донським мав зовсім інші передумови, аніж ті, що передували російському вторгненню в Україну. Тоді Москва упродовж довго часу і так знаходилась під впливом орди, а московські князі отримували право на правління, так звані ярлики, від тих же ординців.

Тепер же на росію ніхто не впливає, не під чим гнітом вона не знаходиться, а її керівник не призначається кимось ззовні. Натомість такими ординцями прагне стати саме керівництво кремля, а їх жорстокі масові вбивства мирного населення лише чергове тому підтвердження.

Так само і приклад патріарха Гермогена не можна порівняти із сучасними подіями. Тоді московське царство через провини власних керівників опинилось у так званому «смутному времені», з якого ніхто не міг знайти вихід. Тому і погоджувались на правління польського правителя. Зараз же російський режим настільки «стабільний», що обирає лише одного і того ж керівника, але якому влади стає все менше.

Згадка про патріарха Тихона взагалі видається недоречною. Адже він боровся із більшовиками, і виступав проти совєтського союзу, того самого союзу, що зараз прагне відродити сучасний кремль. Тому усі приведені кірілом приклади співпраці церкви і держави — це є свідома маніпуляція і відверте перекручування історичних фактів.

Як відомо, на росію жодна держава, і особливо Україна, не нападала і навіть не загрожувала нападом. Все, що відбувається, — це виключно плід хворобливої фантазії путіна. Загроза нападу була вигадана кремлем навмисно, щоб замаскувати власні плани захопити чужі території. Причина такого злого наміру — це гріх гордині, владолюбства керівництва кремля.

Тероризм «російського воїнства» — благословенний рпц

І тут варто уважніше поглянути на наслідки тих дій «російського воїнства», які благословив кіріл.

Не здобувши жодної перемоги над ЗСУ російські окупанти почали винищувати українських жінок, дітей та пенсіонерів.

Якщо проаналізувати вже понад три тижні героїчної оборони українського народу проти російського загарбника, очевидним стає те, що жодного хоч якогось вагомого успіху хвалена армія рф, на щастя, так і не спромоглась здобути.

Та, як виявилось, кремль не здатний сприйняти чи визнати поразку. Від безсилля та безвиході росіяни терміново почали шукати собі супротивника, якого здолати набагато легше за Збройні сили України. Такого «ворога» «високодуховні» та «високоморальні» росіяни, що сповідують «традиційні цінності» почали вбачати в українських жінках, дітях та особах похилого віку.

Імовірно, саме нездатність цих категорій населення України дати хоч якусь відсіч агресору і викликала таку нестримну лють, з якою росіяни взялись бомбити житлові райони, розстрілювати мирних мешканців, вбивати дітей. Прикладів такої пекельної кровожерливості кремлівських посіпак вже назбиралось предостатньо. Наведемо лише декілька прикладів.

27 лютого загарбники обстріляли центр Чернігова — пошкоджень зазнали дитяча й доросла стоматологічні поліклініки, адмінбудівлі та багатоповерхові житлові будинки. Російські окупанти обстріляли житлові райони з ракетних систем залпового вогню «Град». 3 березня внаслідок авіаудару кількома некерованими авіабомбами загинуло загинули 47 мирних жителів/льок. За висновками міжнародних експертів російська армія могла використовувати запальні бомби ОФЗАБ-500 під час атаки на Чернігів, що є порушенням міжнародної конвенції і розцінюється як військовий злочин.

28 лютого російські окупанти обстріляли житлові квартали Харкова з «Градів», як наслідок — десятки загиблих і сотні поранених.

Станом на 7 березня за словами віце-мера Володимира Мацокіна місто Ізюм майже зруйновано. У місті гуманітарна катастрофа — немає їжі, води, світла, газу, зв’язку. 8 березня, окупанти вщент розбомбили місцеву лікарню в Ізюмі на Харківщині, а в екопарку Харкова росіяни вбили волонтерів, які прийшли годувати тварин.

У місті Кремінна Луганської області російські військові розстріляли упритул з танка будинок для літніх людей, у результаті чого загинули 56 осіб, ще 15 людей окупанти викрали.

13 березня у селі Борівському під Сєвєродонецьком у власному будинку окупанти вбили відомого волонтера Олександра Кононова. Це людина з інвалідністю, він займав дуже активну проукраїнську позицію. Його просто розстріляли в інвалідному візочку.

У Рубіжному внаслідок обстрілів було знищено інтернат для дітей з порушеннями зору (Кришталик), лікарню та 3 школи. 15 березня російські війська обстріляли евакуаційний автобус, що віз людей із Рубіжного Луганської області.

6 березня на автодорозі між селами Нестерянка та Мирне Оріхівського району Запорізької області, російський військовий танк переїхав автомобіль марки «Таврія». Транспортний засіб з цивільними громадянами, які намагалися виїхати із небезпечної зони, зупинився на узбіччі. Внаслідок нелюдського злочину, загинули двоє дорослих чоловіка та неповнолітній хлопчик, який згорів в палаючій автомашині.

8 березня біля м. Макарів російська БМП розстріляла автомобіль із літніми чоловіком та жінкою. На авто була наліпка, що за кермом людина з інвалідністю.

15 березня селі Мохнатин, що біля Чернігова, російські окупанти цілеспрямовано розстріляли трьох місцевих підлітків. Двом загиблим по 17 років, одному — 19.

Станом на 15 березня у Маріуполі було підтверджено загибель близько 1800 мирних мешканців за час блокади міста російськими окупантами. Реальна кількість загиблих за словами радника мера Петра Андрющенко наближалась до 20 тисяч.

16 березня російські окупаційні війська скинули бомбу на Драматичний театр в центрі Маріуполя, де від обстрілів ховалась велика кількість містян. Навколо будівлі великими літерами було виконано написи «ДІТИ». Написи добре видно звисока, тож «помилкою» бомбардування назвати не можна.

16 березня окупанти розстріляли людей, які стояли у черзі за хлібом в одному зі спальних районів Чернігова. Загинуло щонайменше 10 цивільних.

Наведений перелік злочинів далеко не вичерпний. Однак, якщо припустити, що моспатріарх кіріл не був поінформований про згадані звірства російської «доблесної» армії, то про наступні злочини йому точно було відомо, оскільки вони стосуються бомбардувань культових споруд, монастирів, у тому числі, підпорядкованої йому особисто УПЦ МП.

Днями Державна служба з етнополітики та свободи совісті України доповіла, що від початку повномасштабної війни в Україні зруйновано або пошкоджено щонайменше 28 релігійних споруд, не рахуючи прилеглих будівель. Переважна більшість із них — православні храми.

Серед зруйнованих храмів — щонайменше третина належала саме УПЦ МП. Відомо про принаймні одного загиблого священника з цієї церкви, а також про трьох вбитих священників ПЦУ.

Патріарх кіріл — співучасник військових злочинів рф

Патріарх кіріл свідомо обрав сторону злочинця і добровільно став співучасником жахливих військових злочинів російської армії.

Виправдання цих гріхів кірілом — це свідома участь у них. Не цим повинен займатись духовний лідер і предстоятель Церкви, його обов’язок викривати гріхи, а не заохочувати їх скоєння і примноження. Він повинен говорити правду і свідчити істину, але замість цього поширює свідому брехню, якою навмисно вводить в оману своїх вірян.

Такими діями і сам гундяєв стає ніким іншим, як співучасником жахливих російських злочинів! На цьому тлі кіріл виглядає не як пастир церкви, а як агент російських спецслужб, злочинець, метою і задачею якого є забезпечення ідейного обгрунтування будь-яких дій російської влади, не залежно від того, якими жахливими і кривавими вони є!

Все це свідчить, що рпц служить не Богові, а інтересам російської державної машини. Фактично це одна із філій російської пропаганди, але яка діє під прикриттям релігійних осіб та впливає на людські душі. Окремо варто відзначити, що все це робиться свідомо і добровільно, і не лише самим кірілом, а й низкою підлеглих йому єпископів і священиків, які так само схвалюють дії російських окупантів.

Така взаємодія церкви і держави є неправильною — фактично народжується нова єресь. Бо ж тепер церква не являє істину христову, а підлаштовує її під забаганки злочинного режиму. З висоти російських амвонів біле називають чорним, а чорне — білим. І все це відбувається на тлі масових злочинів, вбивств невинних людей, і бомбардувань храмів. Чи може справжня Церква схвалювати і благословляти все це? Звичайно ні! Церква може і повинна благословляти захист Батьківщини, а не напад.

Принцип «лучшая защита — это нападение», за яким зараз діє росія, не є християнським. Він чужий для Церкви, але для ідеологічної філії спецслужб — цілком нормальний. Саме такою ідеологічною філією російського фсб і є російська «православна церква».
Надалі «патріарха кіріла» та московський патріархат потрібно сприймати і ставитися до них, не як до релігійних діячів, а усвідомити, що це — політичний інструмент російської федерації під прикриттям (виглядом) православної єрархії.

Про це написав релігійний експерт Олександр Єфременко на власній сторінці у Фейсбук.

Як раніше писав Newssky, «США, Німеччина та низка іншиї країн Заходу підписали спільну заяву про нагальну необхідність модернізації ППО України».


Поделиться статьей:

                               

Подписаться на новости:




В тему: