Рік Трампа: що змінилося у США за 12 місяців і де ще можливий опір

Коли один рік у Білому домі вистачає, щоб перезаписати правила гри всередині США і на міжнародній арені.

Перший рік другого президентського терміну Дональда Трампа показав, що повернення 47‑го президента — це не повторення його каденції 2017–2021 років, а набагато агресивніший експеримент з інституціями США та світовим порядком^{4 8} . Від шквалу указів і масових помилувань до демонстративного згортання підтримки України та перегляду союзницьких зобов’язань — Трамп переходить від політичного шоуменства до системного перекроювання державної машини^{4 6} . Питання вже не в тому, кого він ображає у Twitter, а в тому, чи здатні Конгрес, суди, медіа й громадянське суспільство встигнути поставити запобіжники перед тим, як інерція цих рішень стане незворотною.

Новий Трамп без стримувань: більше указів, менше компромісів

Як відзначає низка американських аналітичних центрів, «другий перший рік» Трампа став якісно іншим за стилем і темпом, ніж його перше правління. Anadolu Agency описує нинішню версію президента як «нефільтровану»: без традиційних стримувальних чинників у самому Республіканському таборі, які раніше бодай частково гальмували радикальні рішення⁶ . Кількісно це видно вже з простої цифри: за перші 12 місяців у Білому домі Трамп підписав 228 виконавчих указів — майже вчетверо більше, ніж за перший рік у 2017‑му (58 указів), і вже більше, ніж за всі чотири роки його першого терміну (220 указів)^{6 4} .

Politico звертає увагу, що значна частина цих рішень проходить «під радаром»: увага медіа прикута до гучних конфліктів — імміграції, України, НАТО — тоді як у тіні Трамп методично змінює правила роботи федеральних агентств, кадрову політику, регуляції в економіці й соціальній сфері¹ . У сумі це дає ефект, який у США називають «інституційною інженерією»: не руйнування системи в один день, а послідовне її переналаштування під одну людину й її уявлення про владу.

Перший день: масові помилування і демонстративний ревізіонізм

Символічний жест, з якого Трамп почав другий термін, — масове помилування учасників штурму Капітолія 6 січня 2021 року. Уже в перший день повернення в Білий дім він помилував близько 1500 людей, засуджених за участь у цих подіях, фактично переписавши офіційну оцінку нападу на Конгрес як злочину проти демократії⁸ . Це був сигнал своїм прихильникам: «ви не злочинці, ви герої, і держава стане на ваш бік».

У тому ж стартовому пакеті указів Трамп скасував низку ключових рішень Джо Байдена: вивів США з Паризької кліматичної угоди, згорнув більшість програм у сфері різноманіття, рівності та інклюзії, обмежив можливість дистанційної роботи для держслужбовців і відновив заборону на службу трансгендерних людей у збройних силах^{8 4} . За масштабом це був не косметичний реванш, а демонстрація: будь-яке досягнення попередників може бути скасоване одним підписом.

Розворот у зовнішній політиці: «сдача» України й сигнал для авторитарних лідерів

Найболючіший для Києва компонент «роковин Трампа» — зовнішня політика. Аналітичний огляд Гарвардського Belfer Center відверто пише про «фактичну здачу України» на початку 2025 року, яка не лише підірвала шанси Києва, а й фатально вдарила по довірі до США в очах союзників і противників⁵ . Після різкого скорочення військової допомоги, спроб нав’язати Києву «швидке перемир’я» на умовах, близьких до російських, і публічних заяв про небажання «платити за чужу війну», Кремль зробив очевидний висновок: Вашингтон більше не готовий жорстко гарантувати безпеку партнерів.

Автори Belfer Center зазначають, що саме на цьому тлі Росія упродовж 2025 року розширила військову присутність у Грузії, а російські війська почали «з’являтися» уздовж довгої лінії кордону з НАТО, змушуючи Альянс розтягувати сили на тисячі кілометрів⁵ . Фактично Вашингтон, відмовившись від чіткої стратегії щодо України, створив вакуум, який Москва й Пекін заповнюють власними сценаріями.

Військова сила без стримувань: Венесуела, Близький Схід та загроза Інсурекційним актом

Паралельно Трамп показав, що готовий застосовувати силу там, де це вписується в його політичний наратив. За даними Boston Globe, упродовж 2025 року він санкціонував нові удари по Венесуелі, використовуючи аргументи про «відновлення демократії» та «боротьбу з диктатурами», але без чіткої стратегії, що робити далі⁴ . Спроби обмежити його можливість завдавати удари без схвалення Конгресу наштовхнулися на спротив: частина республіканців із Сенату й Палати представників підтримала резолюцію про стримування президента, але так і не змогла довести її до фінального голосування⁴ .

На внутрішньому фронті Трамп відкрито погрожує застосувати рідко вживаний Інсурекційний акт — закон, що дозволяє використовувати армію для наведення порядку всередині країни. Причиною стали протести в Міннесоті та інших штатах через його міграційну політику та дії правоохоронців⁴ . Це піднімає нове питання: чи перетвориться армія США з інструменту зовнішньої політики на засіб розв’язання внутрішніх політичних конфліктів.

Економіка: «епоха успіху» чи криза довіри

Офіційний сайт Білого дому описує перший рік повернення Трампа як «365 перемог за 365 днів», стверджуючи, що він забезпечив «найпотужніший перший рік економічних результатів у сучасній історії» — із нижчою інфляцією та цінами на енергоносії, податковими пільгами та «торговим захистом America First»⁹ . У переліку «досягнень» — скасування регулювань у промисловості, відкат екологічних стандартів, обмеження розвитку електромобілів та нові протекціоністські заходи, зокрема тарифи навіть на іноземні фільми, нібито для підтримки американського кіно⁹ .

Натомість організація Americans for Tax Fairness описує цей же рік як «жахливий 2025‑й Трампа», коли мільярдери збільшили свої статки до рекордних 8,2 трильйона доларів, тоді як мільйони простих американців зіштовхнулися з загрозою втрати медстрахування, скороченням соціальних програм і зростанням дефіциту бюджету через податкові подарунки найбагатшим¹⁰ . На їхню оцінку, адміністрація «загрожує здоров’ю десятків мільйонів, розширює нерівність і підриває верховенство права» — а це вже не просто суперечка про цифри, а діагноз моделі розвитку.

Розгром державної машини: кадрові чистки й демонтаж USAID

Однією з найглибших змін першого року став наступ на федеральний апарат. Boston Globe описує, як Трамп «переформатував федеральну робочу силу», просуваючи до керівних посад лояльних до нього людей і паралельно послаблюючи незалежність агентств, що традиційно мали працювати поза прямим політичним тиском⁴ . Йдеться не тільки про Мін’юст чи Держдеп, а й про регуляторів у сферах довкілля, праці, фінансів.

В окремий символ перетворилося рішення фактично демонтрувати Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) — головний інструмент «м’якої сили» Вашингтона у світі. Критики наголошують, що таке згортання розвитку й гуманітарних програм створює вакуум, який залюбки заповнять Росія, Китай чи регіональні автократії⁸ . Для України це означає потенційне скорочення програм відбудови, інституційної підтримки та реформ, які значною мірою опиралися на USAID.

Судова й конституційна межа: що ще може зупинити Трампа

Попри масштаб змін, система стримувань і противаг у США не паралізована остаточно. Судова гілка влади залишається одним із ключових майданчиків для оскарження його рішень: федеральні суди вже зупиняли або обмежували окремі укази щодо міграції, використання Нацгвардії, регулювання прав меншин⁴ . Проте склад Верховного суду, де більшість мають консервативні судді, призначені за участі самого Трампа, робить прогнозованість рішень менш очевидною.

У Конгресі частина республіканців намагається проводити червоні лінії: наприклад, ініціювати резолюції, що обмежують можливість завдавати ударів по Венесуелі без їхнього схвалення або ігнорувати найбільш радикальні бюджетні урізання науки, культури й соціальних програм, запропоновані Білим домом⁴ . Проте в ситуації, коли виборчий округ значної частини партії фанатично підтримує Трампа, простір для публічного спротиву всередині Республіканської партії залишається вкрай вузьким.

Громадянське суспільство й преса: опір, що не зникає

Один із парадоксів «роковин Трампа» полягає в тому, що чим жорсткіше він атакує медіа й правозахисні організації, тим більше вони мобілізуються. Великі видання — від Washington Post до Boston Globe — не лише фіксують скандали, а й системно відстежують структурні зміни: від кадрових чисток до зсувів у регуляціях^{1 4} . Аналітичні центри публікують ретроспективи року, де по кроках розкладають наслідки рішень для економіки, безпеки, міжнародної позиції США^{5 6} .

На вулицях великих міст не зникають протести — проти міграційних рейдів, помилувань учасників штурму Капітолія, згортання прав меншин. Для українського читача важливо розуміти: попри враження монолітності, всередині США триває запекла боротьба за те, якою буде держава після Трампа і чи вдасться повернути довіру до інституцій^{4 10} . Саме ця внутрішня боротьба визначатиме, наскільки стабільними будуть американські зобов’язання перед союзниками, включно з Україною.

Чи можливий успішний опір: шість векторів

Питання, яке звучить сьогодні і в Вашингтоні, і в європейських столицях, — чи можливо зупинити або хоча б обмежити найрадикальніші імпульси Трампа. Поточний досвід першого року дозволяє окреслити кілька напрямків такого опору.

По‑перше, юридичний: через суди, які можуть визнавати неконституційними укази, що виходять за рамки повноважень президента. По‑друге, парламентський: Конгрес зберігає контроль над бюджетом і війною, а значить — може блокувати фінансування найбільш небезпечних ініціатив^{4 5} . По‑третє, міжнародний: союзники здатні підвищувати ціну односторонніх кроків США, формуючи коаліції та альтернативні формати безпеки, зменшуючи простір для маніпуляцій.

По‑четверте, економічний: бізнес‑еліти, які вже відчули на собі наслідки ринкових потрясінь і непередбачуваності, можуть тиснути на адміністрацію, коли її курс загрожує їхнім інтересам^{5 10} . По‑п’яте, інформаційний: роз’яснювальна робота медіа й аналітиків щодо реальної ціни рішень Трампа дає виборцям аргументи, які виходять за рамки емоційного «за» чи «проти». По‑шосте, електоральний: зрештою, вирішальним запобіжником залишається виборець, який через два роки має сказати, чи готовий продовжити експеримент ще на чотири роки.

Український ракурс: як жити з таким Вашингтоном

Для України головний урок «роковин Трампа» — усвідомлення, що спиратися на персоналії в американській політиці небезпечно. Підтримка США залишається критично важливою, але вона більше не може розглядатися як щось гарантоване незалежно від внутрішніх коливань у Вашингтоні^{5 6} . Київ змушений одночасно працювати з адміністрацією Трампа там, де це можливо — наприклад, через оборонну промисловість, бізнес‑альянси, лобі в Конгресі — і паралельно зміцнювати власну опору на ЄС, регіональні коаліції, нові партнерства.

Ще один висновок — важливість роботи з американським суспільством, а не лише з елітами. Позиція щодо України в значній мірі визначається тим, як виборці бачать цю війну: як «чужу» чи як частину ширшої боротьби за безпеку Заходу. Поки громадяни США відчувають, що підтримка України — це захист від повторення агресії вже щодо союзників по НАТО, простір для маневру навіть у президента з ім’ям Трамп має межі^{5 6} . І від того, наскільки влучно Україна пояснює свою війну, залежить, чи буде ця межа міцною.

Джерела

1. Politico Magazine: аналітика «25 Things Donald Trump Did This Year You Might Have Missed» про малопомітні, але системні зміни в перший рік другого терміну Трампа.
2. SME / інші європейські медіа: матеріали про інавгурацію Дональда Трампа в січні 2025 року як найстаршого президента США та контекст його повернення до влади.
3. Європейські та американські огляди подій 2025 року: оцінка впливу другого терміну Трампа на НАТО, ЄС та безпекове середовище довкола України.
4. Boston Globe: «Trump’s first year brings big changes, with more to come» — аналіз чотирьох ключових напрямків, де Трамп «зламав шаблон» у 2025 році, включно з федеральним апаратом і використанням сили.
5. Belfer Center, Harvard: «Retrospective on the First Year of Trump’s Second Term» — оцінка «здачі України», економічних потрясінь 2025 року та наслідків для глобальної довіри до США.
6. Anadolu Agency: «Trump’s first year back: ‘Unfiltered’ 2nd term reshapes global order and domestic policies» — опис другого терміну як «нефільтрованого» порядку денного, що змінює як внутрішню політику, так і світовий баланс.
7. Deseret News та інші американські медіа: деталізація перших указів Трампа у 2025 році, помилувань учасників 6 січня та демонтажу частини спадщини Джо Байдена.
8. Americans for Tax Fairness: звіт «Trump’s Terrible 2025» про вплив податкової й соціальної політики Трампа на нерівність, бюджетний дефіцит і соціальні програми.
9. Офіційний сайт Білого дому: «365 Wins in 365 Days: President Trump’s Return Marks New Era of Success and Prosperity» — самопрезентація адміністрації щодо економіки, регуляцій і «America First».
10. Американські та європейські аналітичні коментарі (think tanks, провідні медіа) щодо політичного опору діям Трампа в судах, Конгресі та громадянському суспільстві.