Референдум в Ісландії: чому країна відмовилася від вступу до ЄС та що далі?

У світі, де геополітичні тектонічні плити рухаються з небаченою швидкістю, а економічна стабільність стає дедалі примарнішою, невелика острівна держава Ісландія зробила вибір, який сколихнув європейські столиці. На референдумі, що відбувся 29 серпня 2026 року, ісландці чітко висловилися проти відновлення переговорів про вступ до Європейського Союзу, поставивши під сумнів не лише власне майбутнє, а й ширші амбіції Брюсселя щодо розширення. Це рішення, прийняте на тлі зростаючої напруженості в Арктиці та економічних викликів, змушує світ замислитися: чи є відокремлення відповіддю на глобальні виклики чи, навпаки, шлях до більшої вразливості?

Рівно через тринадцять років після того, як Ісландія призупинила переговори про вступ до Європейського Союзу, нація, що мешкає на “землі льоду та полум’я”, знову висловила свою позицію. Референдум 29 серпня 2026 року не стосувався безпосередньо членства в ЄС, а лише питання про те, чи повинна країна відновити переговорний процес, що був заморожений у 2013 році євроскептичним урядом. Результати, оголошені національною телерадіокомпанією RÚV, показали, що 52,8% виборців проголосували “ні” проти 47,2%, які висловилися “так”. Ця різниця, що становить близько 12 700 голосів, поклала край надіям уряду прем’єр-міністерки Кріструн Фростадоттір на зближення з 27-ма країнами блоку.

Історичні коливання: від фінансової кризи до євроскептицизму

Історія відносин Ісландії з Європейським Союзом – це історія економічних потрясінь, політичних змін та глибоких національних дискусій про суверенітет. Перша заява про вступ до ЄС була подана у липні 2009 року, у розпал руйнівної фінансової кризи, яка призвела до краху трьох найбільших банків країни та поставила її на межу банкрутства. Тоді ісландці бачили в єврозоні та членстві в ЄС порятунок і стабілізацію для своєї крихкої економіки. Переговори розпочалися у липні 2010 року і спочатку просувалися досить швидко, відкривши 27 з 33 переговорних розділів.

Проте, вже у 2013 році, після приходу до влади правоцентристського євроскептичного уряду, переговорний процес було призупинено. Офіційно заяву на членство відкликали у березні 2015 року, хоча ЄС заявляв, що Ісландія ніколи офіційно не відкликала її. Основною причиною тоді, як і зараз, стали побоювання щодо втрати контролю над багатими рибними ресурсами країни – ключовою галуззю ісландської економіки, що забезпечує близько 40% експортних доходів.

Аргументи “За” та “Проти”: Серце ісландських дебатів

Дебати навколо відновлення переговорів про вступ до ЄС були гострими та багатогранними. Прихильники членства наголошували на економічних перевагах. Ісландія, хоча й є однією з найбагатших країн світу, стикається з високою інфляцією та процентними ставками. У серпні 2026 року річна інфляція в Ісландії сягнула 5,6%, тоді як облікова ставка Центрального банку Ісландії становить 8%, що значно вище 2,25% Європейського центрального банку. Прихильники інтеграції стверджували, що приєднання до єврозони могло б забезпечити економічну стабільність, знизити інфляцію та залучити інвестиції. Міжнародний валютний фонд (МВФ) прогнозує зростання ВВП Ісландії на 1,9% у 2026 році, але інфляційні ризики залишаються значними.

Іншим вагомим аргументом для прихильників був аспект безпеки. Ісландія, будучи країною-засновницею НАТО, не має власної постійної армії і значною мірою покладається на своїх союзників у питаннях оборони. Зростаюча геополітична напруженість в Арктиці, зокрема активність Росії та непередбачувані заяви колишнього президента США Дональда Трампа щодо Гренландії, змусили ісландський уряд перенести референдум, запланований на 2027 рік. Міністерка закордонних справ Торгердур Катрін Гуннарсдоттір, яка виступала за відновлення переговорів, підкреслювала, що у нестабільному світі відокремлення може бути небезпечним.

Однак, опоненти членства зосередилися на збереженні суверенітету та контролю над національними ресурсами. Головним каменем спотикання, як і раніше, залишається рибальство. Ісландські рибалки побоюються, що вступ до ЄС змусить їх підкоритися Спільній рибальській політиці ЄС, що може призвести до встановлення квот та обмежень на вилов риби в ісландських водах. Лідери опозиції, зокрема Гудрун Хафстейнсдоттір, лідерка Партії незалежності, яка активно виступала проти “так”, заявляли, що ісландські проблеми мають вирішувати ісландські політики, а не Брюссель. До того ж, Ісландія вже є членом Європейської економічної зони (ЄЕЗ) та Шенгенської зони, що надає їй доступ до єдиного ринку ЄС та вільного пересування людей, товарів, послуг і капіталу без необхідності підкорятися спільній сільськогосподарській та рибальській політиці. Це дає ісландцям “найкраще з обох світів”, як часто зазначають євроскептики.

Географічний розкол: Рейк’явік проти сільської місцевості

Результати референдуму виявили цікавий географічний розкол усередині Ісландії. Столиця Рейк’явік стала єдиним регіоном, де більшість виборців підтримала відновлення переговорів: у Північному Рейк’явіку “так” проголосували 57,5% ісландців, а у Південному Рейк’явіку – 54,5%. Натомість, у всіх інших виборчих округах переважали голоси “ні”. Наприклад, у Північно-західному окрузі 62,9% проголосували “ні”, у Північно-східному – 61,2%, у Південному – 60%, а в Південно-західному – 53%. Цей розподіл демонструє фундаментальні відмінності у поглядах між міським населенням, яке, можливо, більше орієнтоване на економічну інтеграцію та глобалізацію, та сільськими регіонами, для яких питання рибальства та збереження національної ідентичності є першочерговими.

Явка виборців на референдумі була високою – 82,5%, що є найвищим показником для виборів в Ісландії з часу парламентських виборів у квітні 2009 року. Це свідчить про глибоке значення цього питання для ісландського суспільства та його активну участь у формуванні національної політики.

Що далі для Ісландії та ЄС?

Результат референдуму, хоча й є юридично необов’язковим, буде поважатися урядом Кріструн Фростадоттір. Це означає, що Ісландія навряд чи відновить переговори про вступ до ЄС протягом терміну повноважень нинішнього уряду, який триватиме до 2028 року. Міністерка закордонних справ Торгердур Катрін Гуннарсдоттір планує скликати Комітет у закордонних справах 31 серпня 2026 року, щоб обговорити наступні кроки, включаючи питання про офіційне відкликання заяви на членство.

Ісландія продовжить свою співпрацю з ЄС через Європейську економічну зону та Шенгенську зону, зберігаючи доступ до єдиного ринку та свободу пересування. Однак, це рішення є символічною невдачею для політики розширення Європейського Союзу. У той час, коли ЄС активно обговорює реформи процесу розширення, прагнучи поступової інтеграції та посиленого контролю над демократичними стандартами для нових членів, відмова Ісландії підкреслює складнощі та унікальні виклики, з якими стикаються потенційні кандидати. Фінляндія, наприклад, нещодавно закликала розширити ЄС до 40 країн, включаючи Україну, Молдову та Грузію, а також розглядати перспективи співпраці з Ісландією та Норвегією. Проте, ісландське “ні” нагадує, що шлях до Брюсселя не є універсальним і не завжди бажаним для всіх.

Для Ісландії це рішення означає продовження курсу на збереження суверенітету, особливо у питаннях рибальства. Однак, країні доведеться самостійно справлятися з економічними викликами, такими як висока інфляція, та шукати власні шляхи для зміцнення безпеки в мінливому геополітичному ландшафті Арктики. Це “ні” не є остаточною крапкою у діалозі Ісландії з Європою, але воно чітко окреслює її пріоритети та підкреслює унікальність її шляху в сучасному світі.

Джерела

1. Al Jazeera: Iceland votes to reject EU accession talks: What happens next?
2. Українська правда: Ісландія проголосувала проти відновлення переговорів про вступ в ЄС
3. NV: Ісландія на референдумі не підтримала початок переговорів про вступ до ЄС
4. Укрінформ: Ісландці на референдумі проголосували проти вступу до ЄС
5. Суспільне Новини: Ісландці на референдумі проголосували проти вступу країни до ЄС