«Путін хоче повернути СРСР»: Мерц попереджає, що Росія не зупиниться на Україні

Попередження з Берліна: чому слова Мерца про «відновлення СРСР» змушують Європу дивитися далі за український фронт

У німецькій політичній лексиці з’явилася формула, яка для України звучить як давно відома правда, але для частини Європи досі була незручною темою: «Путін хоче відновити старий Радянський Союз у його кордонах». Про це прямо заявив федеральний канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, наголосивши, що падіння України не стане для Кремля фіналом, а лише етапом на шляху до зміни кордонів на всьому континенті^{1 2}. На цьому тлі Мерц закликав європейців перестати тішити себе ілюзією, що Росія зупиниться на нинішній війні, і готуватися до довгої оборони – як політичної, так і військової^{2 3}.

Що саме сказав Мерц: «якщо Україна впаде, він не зупиниться»

Виступаючи на з’їзді ХСС у Мюнхені, Фрідріх Мерц заявив: Володимир Путін зацікавлений у тому, щоб «фундаментально змінити кордони в Європі та відновити старий Радянський Союз у межах його колишніх кордонів»^{1 2}. За словами канцлера, це не емоційна гіпербола, а висновок із офіційних російських доктрин, промов і стратегічних документів, які прямо описують пострадянський простір як сферу «законних інтересів» Москви^{2 7}. «Якщо Україна впаде, він не зупиниться. Той, хто досі думає, що Путіну цього буде досить, хай уважно перечитає його стратегії і виступи», – наголосив Мерц^{1 2}.

Окремо він зауважив, що ця мета йде в одному пакеті з військовою загрозою для країн, які раніше входили до радянської імперії або перебували в її орбіті впливу^{2 3}. Фактично йдеться про широку дугу від Балтії та Польщі до Молдови, країн Південного Кавказу й Центральної Азії. Таке формулювання з вуст чинного німецького канцлера не лише фіксує оцінку загрози, а й задає рамку для оборонної політики Німеччини та ЄС на найближчі роки^{3 8}.

Контекст заяви: від інтерв’ю TF1 до виступу в Мюнхені

Наступальну риторику щодо Кремля Мерц демонструє не вперше. Ще наприкінці серпня, в інтерв’ю французьким телеканалам LCI/TF1, він говорив, що «коли слухаєш Путіна, розумієш: він хоче відновити колишній Радянський Союз у територіальному вимірі», і закликав до посилення франко‑німецької співпраці як «двигуна Європи» у протидії цим планам⁴. Тоді ж Мерц попереджав, що війна в Україні може тривати «багато місяців» і що Путін не демонструє реальної готовності до компромісу⁴.

Ще раніше, під час візиту до штабу ВМС у Ростоку та на борту фрегата «Баварія» в Балтійському морі, він називав загрозу Росії «реальною» і наголошував, що російська армія щодня «тестує оборонну готовність і спроможності» НАТО в регіоні^{5 8}. Ці фрагменти складаються в послідовну картину: у риториці Мерца Росія постає не як локальний агресор проти України, а як довгостроковий ревізіоністський гравець, який намагається повернути собі імперський статус.

Реакція Кремля: демонстративне заперечення й знайомі аргументи

На слова Мерца оперативно відреагував Дмитро Пєсков. Кремлівський речник назвав заяви німецького канцлера «такими, що не відповідають дійсності», і повторив уже відпрацьовану формулу: «Президент Путін не хоче відновлення СРСР, тому що це неможливо, і він сам багато разів про це говорив»^{6 9}. За словами Пєскова, такі твердження демонструють «неповагу до партнерів» Росії в рамках СНД та інших інтеграційних об’єднань, оскільки, на його думку, вони зводять регіональну співпрацю до «імперської логіки»^{7 6}.

Російська сторона також відкинула звинувачення Мерца щодо намірів атакувати НАТО, назвавши розмови про можливий удар по Альянсу «дурницею» і «спробою нагнітання»^{6 9}. Проте ці заперечення погано узгоджуються з реальною поведінкою РФ: від повномасштабної агресії проти України до систематичних порушень повітряного простору країн‑сусідів, диверсій на об’єктах критичної інфраструктури та відкритої підтримки антиєвропейських партій у низці держав ЄС^{8 10}.

Чому для Німеччини це рубіжна заява

Для Берліна слова Мерца – важливий маркер зламу в підході до Росії. Протягом років Німеччина трималася концепції «зміни через торгівлю» (Wandel durch Handel), будуючи газогінні проєкти й прив’язуючи власну промисловість до російських енергоносіїв¹⁰. Після 2022 року ця модель фактично обвалилася, але інерція частини політичних еліт ще довго штовхала Німеччину до компромісів. Тепер же чинний канцлер публічно говорить про Путіна як про лідера, який хоче «перемалювати карту Європи» й відновити радянські кордони^{2 3}.

Це має практичні наслідки. Мерц ув’язує свою оцінку з конкретними кроками: закликом до «масових інвестицій у власну обороноздатність», до збереження НАТО та зміцнення єдності ЄС, а також до продовження масштабної допомоги Україні^{2 5}. Іншими словами, Німеччина все більше відходить від образу «економічної сили з політичною стриманістю» до ролі одного з ключових стовпів безпеки Європи – принаймні в риториці теперішнього уряду.

Кого Мерц вважає наступними цілями Кремля

Хоч у згаданому виступі канцлер прямо не називав конкретні країни, спектр можливих «наступних цілей» Кремля давно окреслюється в аналітиці та заявах західних лідерів. Серед найбільш вразливих – Молдова з її невизнаним Придністров’ям, де й досі перебувають російські війська, а також країни Балтії та Польща, по яких вже лунали гібридні удари – від кібератак до порушень повітряного простору й диверсій на інфраструктурі^{8 10}. Німецькі ЗМІ нагадують: коли Мерц говорить, що Росія «тестує межі», він має на увазі саме ці випадки⁸.

До списку потенційно уразливих також входять Грузія й інші держави Південного Кавказу, які вже відчули на собі силу російського «миротворчого» контингенту, та країни Центральної Азії, де Москва й надалі намагається зберегти військово‑політичну присутність^{3 10}. Для України ця картина не нова: як неодноразово говорили в Києві, уявлення про те, що війна закінчиться «на Дніпрі», суперечить самій логіці російського реваншизму.

Український вимір: Буданов та інші давно про це говорять

Голова Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов ще в лютому наголошував: Росія бачить себе імперією, тому «не зупиниться» і прагнутиме поглинути Україну всіма доступними методами – військовими, політичними, внутрішньо дестабілізаційними⁴. Ці оцінки української розвідки на Заході спершу сприймалися як «голос зацікавленої сторони», але тепер дедалі частіше лунають у словах європейських лідерів – від Мерца до президентів Польщі та балтійських країн^{8 10}.

Радник Офісу президента Михайло Подоляк у вересні прямо говорив: мета Путіна – не лише контроль над українською територією, а й демонтаж української державності як такої, що заважає відновленню імперського «коридору» до Європи¹¹. У цій перспективі теза Мерца про «відновлення СРСР» фактично перекладає українські попередження на мову, зрозумілу західному виборцю: або Росію зупиняють на Дніпрі, або наступні битви відбуватимуться ближче до Вісли та Нарви.

Чому Кремль говорить, що «СРСР відновити неможливо»

Пєсков та інші представники російської влади регулярно повторюють, що «відновити СРСР неможливо», апелюючи до очевидного факту розпаду імперії в 1991 році^{6 7}. Однак ідеться не про буквальну реконструкцію союзних республік під червоним прапором, а про відновлення контролю над тим самим геополітичним простором – через військову присутність, залежні режими, економічний тиск і «інтеграцію» у форматі ЄАЕС, ОДКБ чи інших структур^{3 10}. Сам Путін багато разів називав розпад СРСР «найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття» і публічно ставив під сумнів легітимність кордонів пострадянських держав.

Тому дискусія між Берліном і Кремлем – радше про терміни, ніж про реальність. Для Мерца «відновлення СРСР» означає повернення Росії в роль центру тяжіння для колишніх республік силовими методами; для Пєскова – це зручний образ, який можна відкинути як «неможливий», аби не визнавати імперських амбіцій у прямому вигляді^{6 7}. Та на тлі війни в Україні, окупації частини Грузії, Молдови і гібридного тиску на Балтію аргументація Кремля виглядає дедалі менш переконливою.

Європейська оборонна відповідь: що пропонує Мерц

У своїх виступах Мерц поєднує попередження про російську загрозу з конкретною програмою дій. Серед ключових елементів він називає: незмінну підтримку України, збереження єдності ЄС, тісні зв’язки з Великою Британією, «максимально довге» збереження НАТО та масштабні інвестиції в власні оборонні спроможності Німеччини^{2 5}. Це означає як збільшення оборонного бюджету, так і розгортання нових систем ППО, розвиток флоту, посилення присутності Бундесверу на східному фланзі Альянсу.

Окремо Мерц наголошує на необхідності відновлення або часткового повернення обов’язкової військової служби для окремих категорій населення – дискусія, яка ще кілька років тому здавалася немислимою для німецького суспільства^{5 8}. Усе це підтверджує: Берлін більше не розглядає війну як «далеку» проблему. У німецькому політичному лексиконі знову з’являються слова про оборону, стримування, союзні зобов’язання – і в цьому прямий наслідок відчуття, що Путін справді не зупиниться на Україні.

Що означає заява Мерца для України

Для Києва слова німецького канцлера мають кілька рівнів значення. По‑перше, це підтвердження того, що одна з ключових країн ЄС офіційно визнає: війна Росії – не локальний конфлікт, а спроба змінити всю систему безпеки в Європі, повернувши її до стану «сфер впливу»^{2 3}. Така оптика спрощує аргументацію українських дипломатів у Берліні та Брюсселі: допомога Україні подається не як жест солідарності, а як інвестиція в безпеку самого ЄС.

По‑друге, заява Мерца посилює позиції Києва в дискусіях про довгострокові гарантії безпеки – від інтеграції до НАТО до двосторонніх оборонних угод. Якщо німецький канцлер публічно говорить, що Росія не зупиниться, тоді логічно, що Україна має бути не «буфером», а частиною оборонного поясу Європи^{5 8}. По‑третє, це сигнал Кремлю: спроби розколоти Захід, граючи на німецьких страхах і економічних інтересах, поки що не спрацьовують так, як планувалося.

Чи змінить це скептиків у ЄС

Навіть на тлі жорстких заяв Мерца в Євросоюзі залишаються політики, які вірять у можливість «домовитися» з Кремлем через обмеження підтримки України і поступки в питаннях санкцій чи безпеки. Однак чим чіткіше великі гравці – Німеччина, Франція, Польща – говорять про імперський характер російських планів, тим складніше стає аргументувати «нейтралітет» або повернення до бізнесу з Москвою^{3 10}. Дискусія про заморожені російські активи, про спільні оборонні проєкти та про розширення НАТО вже відбувається в тіні цих попереджень.

Для України важливо, щоб риторика Мерца і подібні заяви не залишалися лише словами. Їх логічним продовженням мають стати прискорення поставок озброєння, чіткі довгострокові фінансові плани підтримки, рішення щодо використання російських активів на користь відбудови України та інституційні кроки на шляху до ЄС і НАТО. Якщо Європа справді вірить, що «Путін не зупиниться на Україні», то єдиною відповіддю на це повинна стати готовність не зупинятися й самим – у підтримці, обороні та переосмисленні власної безпеки.

Джерела

1. Anadolu / AA: German chancellor accuses Russian president of wanting ‘to restore old Soviet Union’ – виступ Фрідріха Мерца про відновлення кордонів СРСР.
2. Yeni Şafak: German chancellor Merz: Putin aims to restore Soviet Union borders – аналіз промови Мерца на з’їзді ХСС у Мюнхені.
3. AA / AAWSAT: коментарі Мерца про зміну кордонів у Європі та потребу захищатися від доктрин РФ щодо НАТО.
4. UNN: Putin wants to restore the Soviet Union – Merz – інтерв’ю Мерца французьким ЗМІ TF1/LCI, згадка про територіальні амбіції РФ і слова Кирила Буданова.
5. AA: German chancellor warns of Russian threat during Baltic Sea visit – заява Мерца про «реальну загрозу» з боку Росії в Балтійському регіоні.
6. Reuters / Anadolu / Arab News: Kremlin denies Putin wants to restore USSR, cites «неможливість» відновлення Союзу, реакція Дмитра Пєскова.
7. Caliber.Az: Kremlin spokesperson: Putin not seeking to revive Soviet Union – розширені коментарі Пєскова про «неправдивість» заяв Мерца.
8. DW / iamexpat: Merz warns Putin is ‘testing the limits’ – оцінка російських провокацій проти країн НАТО та посилення оборонних планів Німеччини.
9. Investing.com та інші міжнародні ЗМІ: аналіз кремлівських заперечень щодо «відновлення СРСР» і реакція на звинувачення в загрозі НАТО.
10. Європейські та українські аналітичні ресурси: огляд довгострокових цілей Росії на пострадянському просторі й ризиків для Молдови, Балтії, Польщі та інших держав.
11. Офіційні ресурси України (ОП, ГУР МО): заяви Михайла Подоляка та Кирила Буданова про імперські цілі РФ та небажання Росії зупинятися на Україні.