Про перспективи розпаду Росії. Епізод другий. Ексклюзив

Епізод перший.

Правлячий режим Орди-Путінстану майже повністю розгромив економіку країни, як ми за це вже писали у минулому нашему нарисі, більш того цей режим деградував країну до вкрай низького рівня, знищив баланс взаємин між федеральним центром та регіонами, створив всі передумови для сепаратизму. Було б дивно щось інше: кримінальники (тобто бандити з кооперативу «Озеро») не здатні до творення, вони можуть тільки руйнувати створене не ними.

Проблема, звичайно, в тому, що найважливішим фактором будь-якого динамічного процесу є час. Це ключовий ресурс. Його стрімко втрачають. Поки нинішній пу-режим при владі, розпад країни є неминучим. Зворотний відлік вже включений. І часу залишається дуже небагато. Якщо спробувати провести аналогію з розпадом СРСР з точки зору динаміки процесу, то зараз приблизно 1988-89 роки. У грудні 1991 року ми почули фразу: «СРСР припинив своє існування». Нічого, пережили якось. Скоро ми почуємо схожу фразу: «Російська Федерація припинила своє існування». У мене немає ніяких сумнівів, що і це ми переживемо.

Найближчим часом політичні процеси в Росії будуть відбуватися «за інерцією», але в кінцевому рахунку призведуть до краху країни. При цьому на наступника Путіна сподівається не варто. Ситуація в РФ десь до 2024 року буде нагадувати становище в СРСР напередодні розпаду. Хто був після Горбачова? Ніхто. Єльцин не став наступником, він став президентом Росії.

В результаті достить скоро РФ перестане існувати як самостійна держава. Радянський Союз розвалився, бо вичерпалися гроші та ідеї. Місцеві еліти не бачили ніякої користі в решті країни-банкрута. І не було ніяких причин, чому цей процес повинен був зупинитися. Справді, багато з регіонів Росії, в тому числі Сибір, Урал, Карелія та Татарстан вже тоді почали заявляти про свій суверенітет. Щоб запобігти подальшому розпаду, президент Росії Борис Єльцин придумав ідею Федерації, обіцяючи кожному регіону стільки суверенітету, «скільки той може з’їсти». Єльцин дав цю обіцянку в Казані, столиці Татарстану, яка на той час набула багато атрибутів окремої держави: президента, Конституцію, прапор та найголовніше, свій власний бюджет. На обмін, Татарстан пообіцяв залишитися у складі Росії.

Але Путін скасував федералізм та перетворив Росію на централізовану державу. Він скасував регіональні вибори, поставив президентських наглядачів над губернаторами та перерозподілив податкові надходження на користь Москви. Але він не будував загальні інститути. Російська держава розглядається не як поборник закону, але в якості джерела несправедливості та корупції.

Росія в даний час нагадує ханство, у якому місцеві князі-паханчики отримали ліцензію на управління від головного хана-пахана у Кремлі. За останні десять років основною роботою призначених Москвою губернаторів було забезпечити голоси за Путіна. На обмін вони отримали частку доходів від нафти та право на владу та її використання, як вони вважають за потрібне. Чечня під Рамзаном Кадировим, колишнім бойовиком, поставленим Путіним, гротескна ілюстрація цього явища. В останніх президентських виборах, Чечня віддала 99,7% своїх голосів для Путіна при явці 99,6%. У свою чергу, «хан» (а не пан) Кадиров отримує субсидії та свободи піддавати своїх людей своїм «неформальним» податкам і ісламським правилам.

Загалом, панове, пацієнт швидше мертвий, ніж живий. І цього разу, на відміну від 90-х років після розпаду СРСР, реанімувати його ніхто не буде. Померла Рашка-Орда-пост-Совдепія (вона ж і Мордор і Путінстан), так померла. Алілуйя!

Серафим Вирицький-майже наш сучасник, старець, який преставився в 1949 році мав думки і на тему розпаду Рашки. Пророцтва цього святого багато в чому дуже страшні, але дуже правдоподібно виглядають: «настане час, коли Росію стануть роздирати на частини. Спочатку її поділять, а потім почнуть грабувати багатства…. Далекий Схід будуть прибирати до рук японці, а Сибір — китайці, які стануть переселятися в Росію, одружитися на росіянках та врешті-решт хитрістю і підступністю візьмуть територію Сибіру до Уралу. Коли ж Китай забажає піти далі, Захід чинитиме опір і не дозволить».

Важливо пам’ятати: крах СРСР почався не в 80 — х, коли впали світові ціни на нафту, а в 60-х, коли були відкинуті косигінські реформи та був прокладений курс на брежнєвський «розвинений соціалізм». З РФ аналогічна історія: крах Росії почався ні з анексії Криму, а в нульових, коли були відкинуті та згорнуті гайдарівські реформи, а був закладений новий курс на економіку фашистського типу — путінізм.

Так, на Росії 12 регіонів-донорів годують 73 дотаційних. Є тут справедливість? І не пахне нею. Але намірів сепаратизму не видно щось навіть в Якутії з її діамантами. А сміття з багатої Москви везуть в провінцію. Коли вже скоро гроші вичерпаються, Чечня може стати першою, хто вийде зі складу РФ. Це буде мати величезний вплив на решті частини в Північно-Кавказькому регіоні. Сусідній Дагестан, набагато більший і складніший, ніж Чечня, так само може від’єднатися. Конфлікт на Кавказі в поєднанні зі слабкістю центральної влади в Росії зробить так, що інші регіони захочуть відокремитися від проблем Москви.

Татарстан, де проживає 2 млн мусульман, етнічних татар та 1,5 млн етнічних росіян, може оголосити себе окремим ханством, як це було в 15-му столітті. Він володіє сильними особистостями, різноманітною економікою, яка включає в себе власну нафтову компанію, і добре освічений правлячий клас. Можливо, будуть сформовані особливі відносини з Кримом, який за допомогою кримських татар, які претендують на свою історичну землю, теж оголосить себе незалежною державою.

Уральський регіон може сформувати республіку, як це намагалися зробити в 1993 році, навколо Єкатеринбурга, четвертого за величиною міста Росії. А та в свою чергу може сформувати союз з Сибіром. Сам Сибір може відродити свою власну ідентичність, з центрами в містах Красноярську та Іркутську, а нафту та газ, як і інші багатства, продавати до Китаю. На відміну від Росії, Китай не може мати великий інтерес у територіальній експансії в малонаселеному Сибіру та Далекому Сході, але він може (і вже робить) колонізувати ці регіони економічно. Владивосток та Хабаровськ, два з найбільших міст Далекого Сходу, більш економічно інтегровані з Китаєм та Південною Кореєю, аніж з європейською частиною Росії.

Для подальших наших міркувань варто звернути увагу і на такий факт, ретельно приховуваний ординськими пропагандистами: частка Росії в населенні Землі — всього 1,93% (і цей показник знизився з 5,2% в 1913 році). Такий наслідок всіх злочинів проти народів, як з боку комунізму, так і з боку рашизму-путінізму.

Але при цьому грають свою роль і два провідні фактори, які роблять сценарій розпаду Росії абсолютно негіпотетичним. Перший — об’єктивний. Результати правління Путіна такі, що країна вже не в змозі утримувати себе в межах, що існують. Система управління настільки деградувала, що не в змозі управляти настільки великим соціальним суб’єктом. Країна як система відчуває непереборне тяжіння до спрощення, а значить-до розпаду на більш прості складові частини. Це закон розвитку систем, і з ним нічого не можна вдіяти. При продовженні нинішньої політики розпад є неминучим.

Другий фактор-проектне рішення правлячої верхівки вбити Росію як єдиний гарантований спосіб уникнути відповідальності за скоєні по відношенню до неї та народу злочини. У якийсь момент ці два фактори можуть зійтися.

Інші фактори. Сюди можна віднести авторитаризм та криміналізацію влади, вузькокланові інтереси регіональних еліт та олігархії, розбіжність інтересів, зростаючий розкол між владою та суспільством, імперський синдром, етнокультурну роз’єднаність, природні багатства країни, включаючи необмежені водні, лісові, продовольчі ресурси, падіння рівня життя, індустрії, моральності, різке зниження чисельності молоді в майбутньому, що вплине на військову міць і соціально-економічні показники і т. п.

Якщо відбувається різка зміна зовнішніх потоків і (або) руйнується будь-який негативний зворотний зв’язок, відкрита система переходить в якісно інший стан: або руйнується і гине, або розділяється на кілька підсистем, які, в свою чергу, здатні в нових умовах підтримати свій гомеостаз.

Однак у світі є і гравці, які об’єктивно зацікавлені в розпаді РФ, бо сподіваються прирости її територіями. І до таких гравців відносяться:

— КНР (національно-соціалістичний Китай);

— магометанський арабський світ, який мріє про відтворення на російській землі Золотої Орди II-Вселенського халіфату, настільки «необачно» скасованого младотурками на початку минулого століття;

— Туреччина, яка взяла на озброєння ідею «Великого Турана», тобто відтворення імперії тюркомовних народів, куди повинні увійти крім Туреччини Північний Кавказ, Азербайджан, Татарія, Башкирія, Туркменія і т.д. аж до Туви, а може і далі.

Ось ці три геополітичних гравця зацікавлені у знищенні РФ скоріше. І повірте, панове, грошей та інших коштів на досягнення своїх цілей вони не пошкодують; бо у самих земля горить під ногами…

Росія — це штучна країна, як писав Євген Гуцало у книзі «Ментальність Орди», в РФ забороненій; на його думку Росія була створена в результаті окупації та завойовницьких воєн за останні 300 років, а зараз Нео-Орда на величезній території об’єднує народи, які абсолютно нічим не пов’язані. Що може об’єднувати чукчу та чеченця? Ні культура, ні історія, ні антропологічний тип, ні клімат — нічого абсолютно. Це типова імперія, яка була утворена в результаті загарбницьких воєн і тому, як всі імперії, вона повинна розпастися.

Але для початку повторимо одну азбучну істину. Як розпадався СРСР? Правильно, у національних республіках з’явилися активні сепаратисти. Локомотивом розпаду «імперії зла» в її першій іпостасі з’явилися три Республіки Балтії, Грузія і Вірменія. Але поки в центрі (у РФСР) все було спокійно, ситуація трималася під контролем, хоча і в Балтії, і на Кавказі, лилася кров. Тільки таке бродіння призвело до краху СРСР як держави. І на його уламках тут же виникло СНД.

Всі західні країни, які втратили свої регіони в боротьбі з СРСР та Російською імперією, при ослабленні РФ відразу захочуть повернути свої втрачені території. Союзниками в цьому будуть їм колишні друзі, так звані «молодші брати Російської Федерації»: Білорусь, Казахстан і т.д. Фінляндія захоче повернути свій окупований Регіон — Карелію, за яку раніше намагалися мовчати. Почнеться відділення Далекого Сходу під заступництвом Китаю… Білорусь забажає взяти Смоленщину,а до нас можуть повернутися ті території,що колись входили до складу УНР, наприклад, Західна Брянщина, або частина Білгородщини та Курщини, адже якщо зіставити кордони УНР та сучасної України, то побачимо-таки ми чотири великі різниці.

Недемократизм Мордору викликає, як висловлюються західні дипломати «глибоку стурбованість», що на нормальній мові тільки означає готовність до відповідних дій, зокрема «санкцій з пекла». А причиною стала російська підтримка диктаторів, що тисячами вбивають своїх громадян із застосуванням хімічної зброї та не тільки.”Партія Путіна, сила народна«не може зробити свою ж країну партнером цивілізованого світу навіть при необхідності спільної боротьби з «тероризмом». Сьогодні мало привернути до себе увагу-потрібно мати порядок денний, обговорювати який погодилися б інші сторони. У Кремля цього взагалі немає, і саме тому криза в російській зовнішній політиці є необоротною.

Отже, Росія вступила на шлях розпаду: вік диктатора «скріпної держави» Путіна прямо вказує на першу ознаку катастрофи в найближчі шість років. Також підкреслюємо, що розвал «скріпної» країни безпосередньо пов’язаний з її економічним крахом.

Так, вельми нині слабка російська економіка. Тільки за два місяці 2021 року, що минули, сильно зросли ціни на продукти харчування. Це симтом того, що все-таки холодильник вже перемагає зомбоящик, і ніякі Соловйови та інші «зливні бачки» вже не зможуть з тією ж силою та інтенсивністю впливати на менталітет ординців. В останні кілька років Рашка страждала через низькі ціни на нафту, держава не була в змозі себе забезпечити. Сучасна Росія стала країною третього світу, вона живе за рахунок експорту природних ресурсів, ціни на які вона не контролює. Це означає, що вона не контролює своє майбутнє.

Кремлівська хунта використовує нафту та газ як стратегічну зброю, а не комерційний товар. Як тільки ціни на нафту впадуть, це неминуче послабить політичний центр та моментально призведе до зростання сепаратизму на периферії. А путінойдиж, як наркомани, постійно підвищують собі дозу. Країну розірває нова історико-економічна навала на кілька шматків. Не виключено, що мета-місія Навального зводиться до того, що цей процес прискорити.

Втім, те ж саме стосується великих експортерів у всьому світі. Такі країни, які значною мірою залежать від експорту, як Німеччина, чи Росія, неминуче зазнають впливу коливань на глобальних ринках. Цього можуть уникнути держави з добре розвиненим внутрішнім ринком.

Розпад найбільшої країни світу приблизно на 10-20 держав буде третім та останнім етапом краху після Російської імперії (1917-1922) та «імперії зла», тобто Радянського Союзу (1988-1991).

Для територіального розпаду Росії існують всі необхідні передумови. Центральну роль в розпаді, ймовірність якого при сучасному стані справ з часом буде збільшуватися, зіграють внутрішні та зовнішні фактори. Основними загрозами для ядерної наддержави є її багаті природні ресурси та демографічна проблема, а головним геополітичним гравцем — Китай. Як тільки він почне свою шахову партію (за З.Бжезинським), в гру негайно втрутяться Штати, Японія та ЄС. Крах Росії буде відповідати історичним, етнічним та культурним кордонам ранніх років за сценаріями мусульмани-християни, багаті-бідні та особливо чим раніше територія приєднана, тим швидше вона відокремиться.

Насправді розпад Росії може стати не кінцем, а її початком. Новим, звичайно, початком. Історія Московської Орди як імперського проекту гіперцентралізованої дикої та архаїчної, азійської за своїм типом «імперії зла» підійшла до кінця.

Зараз досить поширена сумнівна думка про те, що в України на даний момент одна з головних інтеграційних ідей — є протистояння РФ. Але як би там не було,у разі відсутності ворога на Сході, варто готується не до агресії, а до гуманітарних питань, наприклад, до біженців, багато росіян згадають про своє українське коріння, а Кубань також побажає примкнути до нас. І почати вирішувати питання реформування економіки, госпуправління, освіти, медицини, розуміючи, що так званий «русский мир» буде повертатися до своїх київських, українських, навіть трипольських витоків.

А населення Орди, що зубожіло, втч з повністю вимерлим селом, з голодуючими містами, тероризованими бандами «русского мира», буде шукати будь-яку можливість емігрувати в Україну, перебравшись через стіну, щоб отримати посвідку на проживання в Шенгені. Але ми переможемо!

Юліан Худий, оглядач