Про дію антихриста у сучасному світі

Ексклюзив. Сьогодні ми звертаємося до теми, яка, попри свою складність й часом страшну глибину, є надзвичайно важливою для нашого духовного життя. Бо кожен із нас покликаний не лише спостерігати за історією світу, а й розпізнавати духовні явища, що діють у серцях людей та в історії людства. Серед таких явищ — дія духа беззаконня, що проявляється у різних формах, від явного гріха до обману і спокуси, і яка врешті виявляється у приході антихриста.

Щоби краще зрозуміти цей образ і його небезпеку для нашої віри, необхідно звернутися до самого значення слова «антихрист».

Дозвольте мені пояснити справжнє значення терміна «антихрист». Слово «Христос» походить від грецького слова christos, яке точно відповідає єврейському слову «Машіах», від якого ми отримуємо слово «Месія». Тож, коли ми кажемо «антихрист», це означає анти-Месія. «Анти» — це грецький прийменник. Він має два значення, і обидва вони застосовні.

По-перше, він означає «проти». Отже, перша операція спрямована проти Месії.

Друге значення — «замість». Кінцева мета — поставити фальшивого Месію на місце справжнього Месії.

Це розуміння відкриває нам глибину духовної боротьби, у якій ми перебуваємо, і дозволяє усвідомити, що протидія антихристові — це не лише справа майбутнього часу, але й щоденна праця над власним серцем і над усім життям, щоб стояти в істині Христовій.

Апостол Іван — єдиний автор, який взагалі використовує слово «антихрист». Цікаво відзначити, що щоразу, коли слово «антихрист» використовується в Біблії, воно пишеться з маленьких літер, що вказує на його інфернальну сутність.

Святий апостол Іван Богослов у своєму Першому посланні навчає нас, як розпізнати дух істини й дух обману. Він каже: «Кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов у тілі, той від Бога; а кожен дух, який не визнає Ісуса Христа, той не від Бога — це дух антихриста, про якого ви чули, що він прийде, і тепер уже є у світі» (1 Ів. 4:2–3). Якщо уважно прочитати це місце разом з другим розділом цього ж послання, можна побачити, що апостол Іван говорить про три прояви антихриста.

По-перше, існує та існуватиме багато предтеч антихриста— тобто людей, у яких проявляється той самий злий дух, протилежний Христові. Протягом історії ми бачили таких — тих, хто відкидав істину, спотворював віру, намагався звести народ Божий. Вони є носіями духа антихриста, навіть якщо не є самим антихристом у власному значенні.

По-друге, Святе Письмо говорить і про одного, останнього антихриста — особу, яка з’явиться наприкінці віку. Це буде втілення беззаконня, велика спокуса для всього людства. Він стане могутнім володарем, який на короткий час отримає владу над світом. Його панування буде останнім і найстрашнішим виявом опору Богові. Апостол каже, що «вже діє тайна беззаконня», тобто тінь цього зла вже лежить на історії, але повне його явлення станеться лише у призначений Богом час.

Третя форма — це дух антихриста. Він діє ще з апостольських часів і продовжує діяти сьогодні. Це дух, що противиться Христу, і проявляється у людях, вченнях і рухах, які спотворюють правду Божу.

Навіть за часів апостола Івана існувало безліч культів та релігій, які пропонували альтернативний шлях спасіння. Це призвело Івана до думки, що кінець вже дуже близько. Ті, хто покинув спільноту, шукали одну з цих альтернатив під назвою «гностицизм». І сьогодні світ також сповнений їх. Єдине, що їх об’єднує, це те, що вони пропонують альтернативу втіленню Бога в Ісусі Христі. Деякі з них навіть називають себе «християнами».

Апостол Іван показує кілька ознак цього духа.

По-перше, антихрист починає серед народу Божого. «Вони вийшли від нас, але не були з нас» — пише апостол (1 Ів. 2:19). Це означає, що дух обману часто спершу прикривається личиною благочестя, входить до середовища віруючих, але згодом виявляє свою справжню природу. Він не може довго залишатися у Церкві, бо Церква — це тіло Христове, а антихрист не має з Христом нічого спільного.

По-друге, дух антихриста заперечує, що Ісус є Христос — Месія, тобто заперечує істинність воплочення і спасительної місії Сина Божого (1 Ів. 2:22). Це може бути не завжди відверте заперечення: інколи — спотворення образу Христа, применшення Його Божества або заперечення Його єдиної спасительної ролі. Апостол каже: «антихрист — той, хто зрікається Отця й Сина».

Він не відкидає існування Бога взагалі, а навпаки, може навіть прикриватися іменем Бога. Але він відкидає любовні стосунки Отця і Сина у Пресвятій Трійці.

Це заперечення суті самого Божества — заперечення Божественної любові, що відкрилася у Христі. Отже, дух антихриста — це дух гордості, самозвеличення, відчуження від істини.

Він може мати вигляд побожності, але в ньому немає смирення, немає визнання, що Ісус є Христос, Син Божий, Спаситель світу. Тому, возлюблені, Церква закликає нас бути пильними, триматися чистоти віри й не піддаватися духові світу цього, який відводить від Христа.Тільки в Господі Ісусі Христі ми маємо істину, життя і спасіння.

Згідно зі Святим Письмом — книгою пророка Даниїла та Одкровенням святого апостола Івана Богослова, — період земного панування антихриста буде коротким, але надзвичайно тяжким. Святі отці тлумачать, що його влада триватиме три з половиною роки — час, коли Господь попустить йому діяти, щоб випробувати віру людства.

У книзі пророка Даниїла цей період описано словами: «час, часи і півчасу» (Дан. 7:25). Це тлумачиться як один рік, два роки і півроку, тобто три з половиною роки.

У книзі Одкровення той самий відтинок позначено іншими образами — «сорок два місяці» (Одкр. 11:2; 13:5) або «тисяча двісті шістдесят днів» (Одкр. 11:3; 12:6). Якщо брати так званий «пророчий рік» у 360 днів, то всі ці числа вказують на один і той самий проміжок — три з половиною роки. Саме цей час традиційно вважається останнім і найстрашнішим етапом історії — другою половиною семирічного періоду, який пророк Даниїл називає «останнім тижнем» (Дан. 9:27). У середині цього «тижня» антихрист порушить свій обманливий союз, зруйнує святиню й почне переслідування святих Божих. Його правління буде сповнене насильства, богохульства й спокуси, але воно триватиме лише стільки, скільки допустить Господь.

Святе Писання навчає нас пильнувати, щоб не бути зведеними у час останніх випробувань. Бо поряд із пришестям Господа нашого Ісуса Христа світ побачить також явлення того, хто стане Йому протилежністю — антихриста. І щоб розпізнати дух обману, Церква навчає нас бачити різницю між істинним Спасителем і тим, хто прийде у власній гордині.

Христос прийшов згори, від Отця Небесного; антихрист же з’явиться з безодні, з темряви й погибелі.

Христос прийшов в ім’я Свого Отця, сповняючи Його волю; антихрист прийде у своє власне ім’я, сам себе звеличуючи.

Христос упокорив Себе, прийнявши образ раба; антихрист же піднесе себе, жадаючи поклоніння як богові.

Христа зневажали і відкидали, а антихристом світ буде захоплюватися, бо його звабить зовнішній блиск.

Христос буде прославлений у вічній славі Отця; антихрист буде скинутий до пекла, у вічну погибель.

Христос прийшов, щоб спасти людство; антихрист прийде, щоб знищити й погубити.

Христос — Добрий Пастир, що кладе душу Свою за овець; антихрист — злий пастир, що пожирає стадо.

Христос є «істинна виноградна лоза», антихрист — «виноградна лоза землі», що приносить плоди гніву.

Христос є Правда, антихрист — брехня й обман.

Христос — Святий, антихрист — беззаконник. Христос — Людина скорбот, що прийняла страждання за нас; антихрист — людина гріха, що принесе беззаконня на землю.

Христос — Син Божий, антихрист — син погибелі.

Христос є «таємниця благочестя» — Бог, явлений у плоті; антихрист — «таємниця беззаконня», сатана, що явиться у плоті.

Отож, возлюблені, пильнуймо, щоб не бути зведеними, бо лише в Христі — істинне світло, спасіння і життя вічне.А всякий дух, що відкидає Христа, є дух антихристаі його слід уникати, тримаючись непохитно віри, смирення і правди Божої.

Святе Письмо сповіщає нам, що у час кінцевого випробування з’явиться беззаконник — той, хто зухвало піднесе себе над усім святим і наважиться оголосити себе богом. Але не забуваймо: його влада тимчасова, його міць уявна, а його кінець — визначений.

Мета звіра/антихриста, описаного у книзі Одкровення, — це служіння самому дияволу, сповнене гордині, богохульства та ненависті до всього святого. Його поява стане великою спокусою для світу, який віддалився від Бога. Як говорить Святе Письмо: «І поклонилися дракону, який дав владу звірові» (Одкр. 13:4). Сатана від початку прагнув того, що належить одному лише Богові — поклоніння, слави, обожнення. І тепер, через антихриста, він спробує отримати це від людей: мільйони віддадуть честь не Творцеві, а творінню, затьмареному злом.

Звір відкриє свої уста, щоб хулити Всевишнього — «хулити Ім’я Його, оселю Його та тих, хто живе на небесах» (Одкр. 13:6). Він не матиме сили доторкнутися до Царства Божого, але спотворюватиме святі істини, висміюватиме віру, ображатиме Церкву Христову. Його слово буде сповнене облуди, і багато хто, позбавлений духовного розпізнання, повірить йому.

Тому антихрист також поведе війну проти святих Божих. Як сказано: «Йому було дано вести війну зі святими і перемогти їх» (Одкр. 13:7). Це буде час великої скорботи, коли ті, що залишаться вірними Христові, зазнають гонінь і мученицької смерті. Але навіть їхня загибель стане перемогою, бо кров мучеників є насінням Церкви.

Влада звіра пошириться на всі народи, мови й племена: «І дана йому влада над кожним племенем, і народом, і язиком» (Одкр. 13:7). Він утвердить тимчасове світове панування, збудоване на страхові й облудних обіцянках миру, — панування, у якому людство добровільно підкориться темряві, не розпізнавши її.

І, нарешті, антихрист стане великим обманцем грішників. «Йому поклоняться всі, чиї імена не записані в книзі життя Агнця» (Одкр. 13:8). Ті, хто не має живої віри у Христа, хто не оберігає серця благодаттю, не зможуть відрізнити світло від темряви й піддадуться його омані. Але вірні Христові залишаться непохитними, бо знають, що влада звіра коротка, а перемога Агнця — вічна. І тоді здійсниться слово Господнє: «Господь Ісус уб’є беззаконника подихом уст Своїх і знищить явленням Свого приходу» (2 Сол. 2:8). Ці слова відлунюють старозавітне пророцтво Ісаї:«Він уразить землю жезлом уст Своїх, і подихом вуст Своїх уб’є нечестивого» (Іс. 11:4).Який глибокий зміст у цих словах! Господь не потребує меча чи зброї, щоби перемогти зло — достатньо лише подиху Його уст, Його живого Слова.

Той, хто словом сотворив небо і землю, словом же знищить неправду. Сила Христа — не у земній потузі, а у Божественній присутності, що є Світло невгасиме. Коли Він з’явиться у славі Своїй, це світло розвіє темряву, як ранкове сонце — нічний морок. І хоч би яким страшним здавався антихрист, він — лише тінь, мить перед світанком. Його гординя згасне, мов полум’я свічки, коли подує легкий вітер.

Так, возлюблені, сяйво приходу Христового — це не лише образ блиску чи вогню. Це явлення правди, справедливості й любові Божої, перед якою зло не може стояти. А антихрист буде знищений не тому, що Христос воюватиме з ним, — ні, а тому, що саме буття Христа є Світлом, яке не може співіснувати з темрявою. Його присутність — це сяйво, що очищає все творіння.

Тому ми не повинні боятися прийдешнього, але з вірою чекати Того, Хто прийде у славі судити живих і мертвих. Господь з’явиться — і жодна сила неправди не встоїть. Він повалить беззаконника подихом уст Своїх, і сяйво Його пришестя просвітить усе творіння,щоб у вічній славі засяяло Царство Христове.

Святе Письмо навчає нас, що таємниця беззаконня діє у світі не лише ззовні, але й може торкатися серця кожної людини. Апостол Іван Богослов говорить про три виміри поняття антихриста.

Перший — це конкретна особа, «людина гріха», яка з’явиться наприкінці віку, щоби звести народи та повстати проти Бога.

Другий — це ті, хто вдають із себе вірних Христові, але насправді спотворюють Його вчення, сіють сумнів, розбрат і лукаве слово серед Церкви.

І, нарешті, третій — це кожна душа, у якій зароджується дух спротиву Христові: гординя, самолюбство, непослух істині, байдужість до ближнього, а ще сприйняття тих ідеології, які суперечать вченню Христа: від марксизму до «русского миру», зокрема. Тобто  предтечою антихриста може стати будь-хто, хто протистоїть  доктринам Христа (частково або повністю)

Цей останній вимір — найстрашніший, бо він стосується кожного з нас. Кожен, хто, свідомо чи несвідомо, ставить свою волю вище Божої, хто в серці своєму нехтує заповідями любові, вже відкриває у собі місце для дії того самого духа, який у кінці віку виявиться в особі антихриста. Тому не достатньо лише чекати на прихід останніх часів — потрібно змагатися з власною темрявою вже тепер.

Святі Отці закликають нас постійно досліджувати своє серце: чи не живе в ньому непрощення, заздрість, неправда, гордість — усе те, що віддаляє від образу Христового. Бо боротьба з антихристом починається не на полі великих подій, а в тиші людської душі. І якщо ми дозволяємо Христові царювати в серці, якщо через покаяння, молитву й любов очищаємо себе — то перемога вже здобута.

Тож будьмо пильні, браття і сестри, і, за словом апостола, «випробовуймо духів, чи від Бога вони» (1 Ів. 4:1). Відкиньмо в собі все, що є від духа антихриста, і прагнімо єдності з Господом, Який є Істиною, Любов’ю і Життям. Бо тільки в Ньому — спасіння, світло й непохитна перемога над усяким злом.

Нехай усвідомлення про присутність духа антихриста і випробування, які принесе світ, не лякає наші серця, а закликає до духовної пильності та внутрішнього очищення. Вірність Христові — це не лише зовнішнє спостереження за подіями світу, але щоденна праця над собою через покаяння, молитву й любов до ближнього. Кожна людина, що серцем своїм віддається Господу, стає непохитною у скорботі, стійкою перед спокусою і захищеною від обману темряви.

Христос уже переміг зло, і Його перемога явиться повною та остаточною при Другому Пришесті. Стоячи у вірі та чистоті серця, ми будемо учасниками цієї перемоги. Кожен, хто сповідує Його ім’я, очистив серце покаянням і звертається до милосердя, стає твердою твердинею проти сил антихриста.

Тож нехай наше життя буде постійним свідченням вірності Христові. Нехай покаяння та молитва стають щоденною зброєю нашого серця, бо саме в цій вірності, укріпленій благодаттю, ми знаходимо захист від темряви, силу протистояти спокусам і надію на вічне спасіння.

Брати і сестри, нехай слова Святого Письма пробуджують у нас свідомість духовної боротьби. Ми не беззахисні, бо з нами — Христос, який є Істина, Світло і Життя. Будьмо стійкі у молитві, в покорі і в любові, бо кожне серце, сповнене благодаті, — твердиня проти сил антихриста. І хай наше життя буде свідченням віри, що не згасне, коли прийде Господь. Амінь.

Ієромонах Іоанн (Богуславський).